Емітент, зокрема юридична особа, і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа випускає цінні папери від свого імені і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску (ст. 2 Закону "Про цінні папери і фондову біржу"). Цінні папери розрізнено на іменні або на пред'явника. До них належить й вексель, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Ст. 1 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" передбачає обов'язок для підприємств, установ і організацій відновити втрачені іменні цінні папери, які вони випустили.
Оскільки відповідно до ст. 4 "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 року видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, то усі видані після набрання чинності названим документом, можна вважати іменними (адже відомі усі сторони зобов'язання за векселем, крім випадку бланкового індосаменту).
Крім того, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999 року, на підприємствах, в організаціях та інших юридичних особах (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філіях, відділеннях та інших відособлених підрозділах юридичних осіб за кожним одержаним та/чи виданим векселем ведеться аналітичний облік. Названий План рахунків та Інструкція щодо його застосування (затверджена тим же наказом) запроваджений підприємствами та організаціями у 2000 році з дати, визначеної розпорядчим документом керівника підприємства, організації. З цього часу (згідно з п. З наказу № 291) втратили чинність інші нормативні документи Мінфіну з бухгалтерського обліку у частині, що містила кореспонденцію рахунків.
Таким чином, навіть за умови втрати векселя у "натуральному" вигляді бухгалтерський облік контрагентів за векселем обов'язково містить його "сліди". Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки настання платежу самостійно. Якщо у векселі не зазначено точну дату розрахунку (коли він повинен проводитись на підставі звернення векселедержателя), то останньому для одержання копії векселя необхідно звернутись до векселедавця за його відновленням.