Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10. 2001 р. № 2768-III,
який набрав чинності з 01.01.2002 р. (далі — Кодекс), право постійного користування
земельною ділянкою — це право володіння i користування земельною ділянкою, яка
перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право
постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної
власності набувають лише ті підприємства, установи та організації, що належать
до державної або комунальної власності.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування
земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням
органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,
визначених Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у
користування (ст. 116 Кодексу).
Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється
на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
за проектами відведення цих ділянок. Умови i строки розроблення проектів відведення
земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем
цих робіт.
Юридична особа, яка зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування
із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням
до районної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій або сільської,
селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються
документи, що обгрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Відповідна районна держадміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає
клопотання у місячний строк i дає згоду на розроблення проекту відведення земельної
ділянки.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом
по земельних ресурсах, природоохоронним i санітарно-епідеміологічним органами,
органами архітектури та охорони культурної спадщини i після одержання висновку
державної землевпорядної експертизи щодо об’єктів, які їй підлягають, подається
до відповідної держадміністрації або сільської, селищної, міської ради, які
розглядають його у місячний строк в межах своїх повноважень, визначених Кодексом,
приймають рішення про надання земельної ділянки.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає
після одержання її власником або користувачем документа (державного акта), що
посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,
та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до
встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Кодексу). Відмову
органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної
ділянки у користування, або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено
в судовому порядку.
При цьому слід зазначити, що згідно з п. 6 Перехідних положень Кодексу громадяни
та юридичні особи, які мають або будуть мати у постійному користуванні земельні
ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005
р. переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на
них. Від цього залежатиме оподаткування земельних ділянок в частині земельного
податку чи орендної плати за землю.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 43 ЛИСТОПАД 2002 року