К О М Е Н Т А Р
Дитину можуть одібрати і без
позбавлення батьківських прав
Нова норма: Верховна Рада України ухвалила Сімейний кодекс
України ( 2947-14 ) (далі - СК).
Це означає, що закон по-новому регламентує права та обов'язки
батьків і дітей, зокрема у разі визначення походження дитини. На
відміну від чинного Кодексу про шлюб та сім'ю України ( 2006-07 ),
СК ( 2947-14 ) досить детально регламентує складні життєві
ситуації, що виникають під час визначення походження дитини від
матері та батька, які не перебувають у шлюбі. Вперше
регламентовано визначення походження дитини у разі штучного
запліднення та імплантації зародка.
Відповідно до ст. 123 СК ( 2947-14 ), у разі штучного
запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка,
він записується батьком народженої його дружиною дитини. У разі
імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям,
батьками дитини визнається це подружжя. Такі само права
батьківства отримує подружжя, якщо чоловік зачав зародок з чужою
жінкою і цей зародок було імплантовано в організм його законної
дружини.
Проте і законна жінка, народивши дитя у шлюбі, має право
оспорити батьківство свого чоловіка. Іншими словами, - законно
визнати, що батьком цього дитяти є не її чоловік, а інша особа.
Щоправда, таку несподівану вимогу матері можуть задовольнити лише
за умови, якщо справжній, фізіологічний, батько (та сама інша
особа) протягом року з дня народження дитини визнає вимогу
обгрунтованою і подасть заяву про своє батьківство. Цікаво, що СК
( 2947-14 ) передбачає можливість оспорювати не лише батьківство,
а й материнство.
Визначаючи особисті немайнові права і обов'язки батьків та
дітей, СК ( 2947-14 ) закріплює важливе правило: батьки мають
рівні права та обов'язки стосовно дитини, незалежно від того, чи
перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками,
проживання їх окремо від дитини не впливають на обсяг їхніх прав і
не звільняють від обов'язків стосовно дитини.
СК ( 2947-14 ) вперше запроваджує обмеження кількості імен
дитини: їй можна дати не більш як два імені (наприклад,
Марта-Марія), якщо інше не випливає із звичаю національної
меншини, до якої належать мати і (або) батько.
До обов'язків батьків з виховання та розвитку дитини закон,
зокрема, відносить забезпечення здобуття дитиною повної середньої
освіти, підготовку її до самостійного життя. І водночас забороняє
фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших
видів покарань, що принижують людську гідність (батьки мають право
обирати будь-які форми та методи виховання, крім аморальних або ж
таких, що суперечать інтересам дитини). Якщо дитина вважає, що
батьки допускають зловживання своїми правами стосовно неї, вона
має право звернутися по захист до органу опіки та піклування,
інших органів державної влади, а з досягненням чотирнадцятирічного
віку - то й безпосередньо до суду.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків може
мати різні правові наслідки, один з них - позбавлення батьківських
прав. Згідно зі ст. 164 СК ( 2947-14 ), матір та батька суд може
позбавити батьківських прав, якщо вона (він):
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого
закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести
місяців не виявляли до неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання
дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини,
примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину стосовно дитини.
Причім мати чи батько можуть бути позбавлені батьківських
прав на всіх своїх дітей або когось із них. Звернення до суду з
позовом про позбавлення батьківських прав законом дозволено одному
з батьків, опікуну, піклувальнику, відповідним державним органам
(опіки та піклування, прокурору), закладам охорони здоров'я чи
навчальним закладам, а також особі, в чиїй сім'ї дитина проживає.
Сама ж дитина може поставити так питання перед судом у разі
досягнення чотирнадцятирічного віку.
Звертаємо увагу, що новий закон передбачив можливість
одібрати дитину в батьків без позбавлення їх батьківських прав.
Таке може статися за рішенням суду у випадках, передбачених
пунктами 2-5 згаданої ст. 164 СК ( 2947-14 ), а також в інших
випадках, якщо залишення дитини при батьках небезпечне для її
життя, здоров'я і морального виховання. У виняткових випадках, в
разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини, орган опіки
та піклування або прокурор мають право постановити рішення про
негайне відібрання дитини від батьків. Тоді дитину передають
другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їх бажанням)
або органові опіки та піклування.
Для довідки: СК ( 2947-14 ) ухвалений парламентом 10 січня
2002 року. Він набирає чинності з 1 січня 2003 року. З повним його
текстом можна ознайомитися в "Голосі України" за 26 лютого ц.р.