Згідно зі ст. 215 Сімейного кодексу України (далі — СК) безпосереднє ведення справ щодо опіки й піклування покладається на відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад. Крім того, перелік місцевих органів виконавчої . влади та органів місцевого самоврядування, на які покладається функція опіки та піклування, доповнюють Правила опіки та піклування, прийняті в 1999 році. У пункті 1.4 цих правил вказано, що в селищах і селах справами опіки та піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Отже, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством, забезпечують:
— вирішення питань щодо встановлення опіки та піклування;
— створення інших, передбачених законодавством, умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби чи з інших причин залишилися без батьківського піклування;
захист особистих і майнових прав та інтересів дітей (ст. 6 Закону України "Про охорону дитинства").
Для роботи органу опіки та піклування створюються опікунські ради, які виконують дорадчі функції — їх рішення мають рекомендаційний характер. Іншими словами — на основі рекомендацій опікунської ради орган опіки та піклування приймає те чи інше рішення. Форма рішення органу опіки та піклування — розпорядження голови рай-держадміністрації, рішення виконкому ради відповідного рівня, де організовано роботу опікунської ради.
Отже, згідно зі ст. 17 СК орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та порядку, встановленому СК та іншими нормативно-правовими актами.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом 10 днів від часу його прийняття зацікавлена особа не звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду. Виняток становить рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини від батьків у разі безпосередньої загрози для життя або здоров'я дитини (ст. 170 СК).
Отже, за новим СК до функцій органів опіки та піклування належить:
1. Встановлення опіки та піклування над дітьми, які залишилися без батьківського піклування (ст. 243 СК). Слід сказати, що згідно з новим СК опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. (Порівняно з Кодексом про шлюб та сім'ю України — опіка встановлювалася над особами до 15 років, а піклування — від 15 до 18 років).
2. Контроль за умовами утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку та піклування (ст. 246 СК). До слова, орган опіки та піклування може надавати тільки рекомендації щодо способів виховання дитини, а опікун чи піклувальник має право самостійно визначатися з ними, враховуючи думку дитини (ст. 249 СК).
3. Укладення договору про патронат та визначення розміру оплати згідно з цим договором (статті 252, 254 СК). Договір про патронат — це договір, згідно з яким орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття за плату. Оплата за цим договором встановлюється за домовленістю з органом опіки та піклування.
4. Ведення обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування і можуть бути усиновлені (ст. 214 СК).
5. Ведення обліку осіб, які бажають усиновити дитину (ст. 215 СК).
6. Надання згоди на усиновлення дитини, якщо опікун або піклувальник її не надав (ст. 221 СК). Хоча усиновлення може бути проведено без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки й піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
7. Здійснення нагляду за додержанням прав дітей, які усиновлені та проживають в Україні (ст. 235 СК). Такий нагляд здійснюється до досягнення дитиною повноліття.
8. Надання згоди на усиновлення когось із рідних братів чи сестер або усиновлення їх різними особами. Згода органу опіки та піклування необхідна при судовому розгляді справи за наявності обставин, що мають істотне значення (ст. 210 СК). Це пов'язано з тим, що згідно з СК рідних братів та сестер (якщо вони перебувають на обліку для можливого усиновлення) не можна роз'єднувати при їх усиновленні.
9. Захист житлових (майнових) прав дітей (ст. 190 СК). Якщо батьки розлучені, то орган опіки та піклування надає дозвіл на укладення між ними договору про припинення виплати аліментів на дитину у зв'язку з передачею їй у власність нерухомого майна (жилого будинку, квартири, земельної ділянки тощо). Крім дозволу на укладення вищевказаного договору, орган опіки та піклування до досягнення повноліття дитиною надає дозвіл на відчуження майна, яке вона одержала за цим договором.
10. Контроль за цільовим використанням аліментів (ст. 186 СК). Цей контроль здійснюється за заявою особи, що сплачує аліменти, чи за власною ініціативою органу опіки та піклування.
11. Вирішення спору між батьками щодо прізвища, імені чи по батькові-дитини; зміни прізвища дитини її батьками (статті 145, 146, 147,148 СК). Спори, вказані в цьому пункті, можуть вирішуватися судом за бажанням сторін.
12. Визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (ст. 158 СК). Таке рішення орган опіки та піклування посгановляє за заявою матері, батька дитини. При цьому враховуються умови життя батьків, їх ставлення до дитини, інші обставини, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
13. Надання дозволу бабі, діду, іншим родичам забрати дитину з пологового будинку, якщо батьки цього не зробили (ст. 143 СК). Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування — це може бути підставою для позбавлення батьків батьківських прав (ст. 165 СК).
14. Прийняття рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ст. 170 СК). Це рішення приймається органом опіки та піклування у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини. Про нього негайно повідомляється прокурор і в семиденний строк після прийняття рішення орган опіки та піклування зобов'язаний звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків батьківських прав або про відібрання дитини без позбавлення батьків батьківських прав.
15. Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК); з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним (ст. 240 СК).
Участь органу опіки та піклування обов'язкова при розгля-,ді судом спорів щодо (ст. 19 СК):
1) участі одного з батьків у вихованні дитини;
2) місця проживання дитини;
3) позбавлення та поновлення батьківських прав;
4) побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав;
5) відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;
6) управління батьками майном дитини;
7) скасування усиновлення та визнання його недійсним.
Крім участі, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.
Але суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатню обгрунтований або суперечить інтересам дитини.
Новим СК надаються права дитині (тобто особі, яка не досягла 18 років) самостійно захищати свої права та інтереси.
Наприклад, дитина може особисто звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а якщо вона досягла 14 років — безпосередньо до суду.
Отже, новий Сімейний кодекс України створює умови для охорони прав матері та батька; для зміцнення сім'ї та охорони кожної дитини. Органи опіки та піклування, у свою чергу, покликані допомагати в досягненні мети — зміцнювати сім'ю як соціальний інститут; забезпечувати кожну дитину сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.