• Доходи від здавання в оренду земельних часток

Згідно з Декретом № 13-92 об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як у грошовій, так i в натуральній формі, національній або іноземній валюті, крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, наведених у ст. 5 Декрету № 13-92.
Декрет № 13-92 визначає деякі особливості оподаткування доходів громадян протягом календарного року. Порядок оподаткування доходів, що виплачуються громадянам з постійним місцем проживання в Україні за місцем їх основної роботи, тобто там, де ведеться їх трудова книжка, викладено у статтях 8, 9 Декрету № 13-92.
Щодо порядку оподаткування доходів, одержуваних громадянами не за місцем їх основної роботи, то його визначено у статтях 11 i 12 Декрету.
Згідно з ст. 11 цього Декрету доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій i фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності, підлягають оподаткуванню у джерела виплати за ставкою 20 відсотків, наведеною у п. 3 ст. 7 Декрету № 13-92, без виключення неоподатковуваного мінімуму i надання встановлених законодавством пільг.
Декретом № 13-92 (статті 9,11,12,14,19) обов’язок своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету прибутковий податок з доходів громадян покладено на підприємства, установи, організації всіх форм власності та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів громадянам, у тому числі й зазначених у запитанні, а також своєчасно подавати податковим органам за місцем проживання громадян відомості за встановленою формою (ф. № 2) у разі виплати громадянам доходів не за місцем їх основної роботи (статті 12, 14, 19), в якій зазначаються суми нарахованого доходу за відповідний період i утриманого податку.
Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи, зобов’язані у строки (статті 12, 14 Декрету № 13-92), визначені законом (до 1 квітня), наступного року подати (надіслати) до податкового органу за місцем проживання декларацію про доходи (ф. № 1). У декларації зазначаються відомості про всі доходи, одержані як за основним, так i не за основним місцем роботи.
Органи державної податкової служби на підставі поданих громадянами декларацій про сукупний річний дохід та використовуючи відомості ф. № 2, провадять обчислення сукупної річної суми податку. При цьому з оподатковуваного доходу виключається встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум, надаються у відповідних випадках пільги щодо прибуткового податку, а також враховується сума податку, утриманого у джерела виплати доходу.
Донараховані в такому випадку суми прибуткового податку підлягають сплаті платниками у термін не пізніше одного місяця з дня одержання податкового повідомлення податкового органу на рахунок, зазначений у цьому повідомленні.
Сума переплати податку за наслідками перерахунків прибуткового податку з сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік підлягає поверненню платнику податку не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або зараховується до сплати майбутніх платежів за його заявою (ст. 10 Декрету № 13-92).

На суму податку, визначену платнику до повернення або донараховану йому до сплати, не впливає місце одержання протягом року доходу i територіальне розташування бюджету, до якого було внесено з цього доходу прибутковий податок. Одержання громадянином протягом календарного року доходів i сплата з цих доходів податку в регіонах (областях, районах) України, інших, ніж місце його проживання, не може бути підставою для відмови податкового органу за місцем проживання громадянина у прийнятті від нього декларації про дохід за звітний рік та проведення перерахунку податку за задекларованим ним сукупним річним оподатковуваним доходом.

Чи виникає об’єкт оподаткування прибутковим податком з громадян у разі одержання громадянином доходу внаслідок відчуження свого майнового паю, попередньо здобутого ним при виході з колективного сільськогосподарського підприємства?
(СТОВ «АФ ім. Т. Г. Шевченка»)

Згідно зі ст. 7 Закону України від 14.02.92 р. № 2114 «Про колективне сільськогосподарське підприємство» зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2114) об’єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об’єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об’єднань, учасником яких є підприємство.
Згідно зі ст. 9 Закону № 2114 до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих i оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств i організацій.
Члену підприємства щороку нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Вартість майнового паю, на який має право громадянин при його виході із членів колективного сільськогосподарського підприємства, не включається до сукупного оподатковуваного доходу громадянина i не підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян.
Щороку нарахована члену підприємства частина прибутку залежно від його частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді, оподатковується прибутковим податком з громадян на загальних підставах.
Указом Президента України від 03.12.99 р. № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», прийнятим з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, передбачено забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) i майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі — приватні формування). При виході громадянина з приватного формування i одержанні свого майнового паю, внесеного ним при створенні цього приватного формування, вартість майнового паю також не включається до сукупного оподатковуваного доходу такого громадянина.
Частина прибутку приватного формування, що була нарахована на майновий пай громадянина i виплачена йому як у грошовій, так i натуральній формі, підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян залежно від того, за основним чи неосновним місцем роботи провадиться її виплата.
У разі відчуження (купівлі-продажу) майнового паю оподаткуванню прибутковим податком підлягає дохід, одержаний громадянином у вигляді різниці між сумою, за якою було відчужено майновий пай, i вартістю майнового паю, на який він мав право при виході із членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до пп. «е» п. 1 ст. 5 Декрету № 13-92 до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності.
У разі нотаріального посвідчення угод з відчуження (за згодою сторін) належного громадянину майна, зокрема майнового паю, державне мито сплачується у порядку й розмірі, які визначено п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито». Плата за вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом сплачується за домовленістю між нотаріусом i клієнтом.