Основне підприємство зареєстроване як платник податків у
одній ДПІ, а його філія сплачує земельний податок і також
зареєстрована як платник податків у ДПІ іншого району. Керівник
якої ДПІ може приймати рішення під час укладання мирової угоди?
Відповідно до ст. 1 Закону N 2343-XII ( 2343-12 ) кредитор -
це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку
підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до
боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі
працівникам боржника, а також органи державної податкової служби
та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю
та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Поряд з іншими документами заява кредитора повинна містити
відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням
розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної
податкової служби оперативного обліку податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, затвердженою наказом ДПА України від 03.09.2001 р. N 342
( z0887-01 ), зареєстрованим у Мін'юсті України 18.10.2001 р. за
N 887/6078, підтвердженням розміру кредиторських вимог є дані
карток особових рахунків, що ведуться в податкових органах щодо
кожного платника податків.
У зазначеному випадку обидві районні ДПІ можуть виступати
кредиторами з рівними правами. Водночас відповідно до ст. 36
Закону N 2343-XII ( 2343-12 ) під мировою угодою у справі про
банкрутство слід розуміти домовленість між боржником і кредиторами
щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання)
кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Таким чином, під час укладання мирової угоди керівники обох
ДПІ повинні приймати відповідне рішення, оскільки кожен з них
виступає самостійним кредитором.
Відповідь підготовлено за сприяння заступника начальника
управління - начальника відділу розробки методики процедур
стягнення податкового боргу Головного управління Володимира
ТАРАСЕНКА