ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Законі України "Про податок на додану вартість"
(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156, N 37,
ст. 239, N 38, ст. 250, N 47, ст. 294, N 51, ст. 305, ст. 307;
1998 р., N 10, ст. 37, N 14, ст. 55, N 18, ст. 95, N 20, ст. 100,
N 25, ст. 147, N 33, ст. 224, N 52, ст. 328; 1999 р., N 23, ст.
21, N 7, ст. 53, ст. 54, N 15, ст. 83, ст. 88, N 18, ст. 140, ст.
142, N 26, ст. 216, N 32, ст. 264, N 38, ст. 338, ст. 340, ст.
341, ст. 352, N 39, ст. 356, ст. 357, N 51, ст. 446; 2000 р., N 2,
ст. 14, ст. 16, N 3, ст. 20, N 4, ст. 29, N 10, ст. 78, N 13, ст.
103, N 20, ст. 149, N 22, ст. 172, N 23, ст. 177, N 25, ст. 197, N
26, ст. 209, N 32, ст. 260, N 35, ст. 283, N 36, ст. 300, N 40,
ст. 339, N 43, ст. 363, ст. 370, ст. 371, N 45, ст. 377, N 48, ст.
406; 2001 р., N 23, ст. 10, N 4, ст. 15, N 11, ст. 46, ст. 50, N
20, ст. 96, N 23, ст. 114, N 30, ст. 143, N 45, ст. 238, N 50, ст.
261; 2002 р., N 9, ст. 68, N 8, ст. 63, N 15, ст. 100, N 16, ст.
114, N 31, ст. 214, N 33, ст. 238, N 36, ст. 266; 2003 р., N 6,
ст. 49, N 1011, ст. 86, N 14, ст. 99, ст. 103, N 24, ст. 162; із
змінами, внесеними законами України від 22 травня 2003 року N
856-IV і N 857-IV):
1) у статті 1:
а) пункт 1.1 після слів "платник податку" доповнити словами
"оподатковувана операція", а після слів "платник податку на додану
вартість" доповнити словами "операція, яка підлягає оподаткуванню
податком на додану вартість";
б) пункт 1.2 доповнити абзацами такого змісту:
"представництво нерезидента, що не має статусу юридичної
особи.
Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють
спільну (сумісну) діяльність, вважаються окремою особою у межах
такої діяльності";
в) у пункті 1.4 та тексті Закону слова "продаж товарів",
"продаж послуг (робіт)" в усіх відмінках замінити відповідно
словами "поставка товарів", "поставка послуг" у відповідних
відмінках, крім випадків, коли термін "продаж товарів (робіт,
послуг)" використовується для означення цивільно-правового
договору купівлі-продажу;
г) доповнити статтю після пункту 1.10 новими пунктами такого
змісту:
"1.11. Податковий агент - юридична особа, її філія,
відділення, інший відокремлений підрозділ, фізична особа,
нерезидент або його представництво, які зобов'язані нараховувати,
утримувати та сплачувати (перераховувати) цей податок до бюджету
від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік
та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до
закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього
Закону.
1.12. Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата
виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування
(отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника
податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості
поставлених ним товарів (послуг), а дата виникнення права на
податковий кредит визначається як дата списання коштів з
банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата
надання інших видів компенсацій вартості поставлених йому товарів
(послуг).
1.13. Безмитний магазин - пункт роздрібного продажу товарів
(супутніх послуг), який знаходиться під митним режимом, відповідно
до якого товари (супутні послуги), не призначені для споживання на
митній території України, ввозяться, знаходяться та поставляються
під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні (крім
залізничних та пішохідних митних переходів), відкритих для
міжнародного сполучення, а також на авіаційному, морському
(річковому) транспортному засобі, який виконує міжнародний рейс,
інших зонах митного контролю, визначених митними органами згідно з
Митним кодексом України, без справляння ввізного мита, цього
податку, а також інших податків і зборів, базою оподаткування яких
є вартість таких товарів (супутніх послуг), заходів нетарифного
регулювання та ліцензування діяльності з роздрібного продажу
окремих видів товарів, у тому числі підакцизних".
У зв'язку з цим пункти 1.11 і 1.12 вважати відповідно
пунктами 1.14 і 1.15;
д) пункт 1.14 викласти у такій редакції:
"1.14. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених
законами з питань оподаткування або іншими законами, що не
суперечать законам з питань оподаткування та цьому Закону у
частині визначення термінів";
2) текст статті 2 викласти у такій редакції:
"2.1. будь-яка особа, яка своїм добровільним рішенням
зареєструвалася платником податку чи підлягає обов'язковій
реєстрації як платник податку згідно з вимогами цього пункту.
Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку,
якщо загальна сума компенсації вартості поставок товарів (послуг),
що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована
(сплачена, надана) такій особі або у рахунок погашення її
зобов'язань - третім особам, досягає за будь-який період протягом
останніх дванадцяти календарних місяців граничної суми у 300 000
гривень (без урахування податку на додану вартість).
Якщо оподатковувані операції особи та пов'язаної з нею особи
(осіб) є тотожними повністю або переважно, для цілей розрахунку
зазначеної граничної суми береться сукупна сума компенсацій,
наданих усім таким особам. Оподатковувані операції вважаються
переважно тотожними, якщо сума компенсацій, отриманих пов'язаними
особами за тотожні оподатковувані операції, дорівнює або перевищує
50 відсотків загальної суми отриманих ними компенсацій протягом
зазначеного дванадцятимісячного періоду.
Особа, яка згідно з вимогами цього пункту мала
зареєструватися платником податку, але не здійснила таку
реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку,
а також відповідальність за таку несплату на рівні особи,
зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової
накладної та нарахування податкового кредиту;
2.2. будь-яка особа, яка імпортує (ввозить, пересилає) товари
та супутні їм послуги на митну територію України, за винятком
фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять
товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як
поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не
підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством (крім
ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими
фізичними особами);
2.3. уповноважений державний орган, який здійснює продаж
конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо
покупцю або за посередництвом іншої особи у встановленому
законодавством порядку;
2.4. особи, уповноважені Кабінетом Міністрів України вносити
консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають
внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту
від їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що
знаходяться в підпорядкуванні платника податку, у порядку,
затвердженому Кабінетом Міністрів України;
2.5. будь-яка особа, яка є нерезидентом та підпадає під
визначення пункту 2.1 цієї статті, в разі якщо місце надання
послуг (виконання робіт) знаходиться на митній території України;
2.6. податковий агент.
Особи, зазначені у пунктах 2.3, 2.5 і 2.6 цієї статті,
зобов'язані зареєструватися платниками податку незалежно від того,
чи відповідають вони вимогам пункту 2.1 цієї статті, чи ні";
3) у статті 3:
а) пункт 3.1 викласти у такій редакції:
"3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
3.1.1. поставки товарів (послуг), якщо місце такої поставки
знаходиться на митній території України;
3.1.2. імпорту товарів (супутніх таким товарам послуг).
З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:
поставка товарів з-за меж митного кордону України на митну
територію України за договорами оренди (лізингу), застави та інших
договорів, які не передбачають передання права власності на такі
товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи
цінні папери (крім давальницької сировини, яка надається виконавцю
- резиденту у порядку, визначеному Законом України "Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах");
поставка товарів з території митних (ліцензійних) складів або
безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного
використання (споживання);
поставка готової продукції на митну територію України для її
вільного використання (споживання), виготовленої виконавцем з
використанням давальницької сировини, попередньо ввезеної з-за меж
митного кордону України або з території митних (ліцензійних)
складів у порядку, визначеному Законом України "Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах";
3.1.3. експорту товарів (супутніх таким товарам послуг),
вартість яких включається до митної вартості таких товарів згідно
з нормами митного законодавства.
З метою оподаткування до експорту також прирівнюється:
поставка товарів за межі митного кордону України за
договорами фінансової оренди (лізингу), застави та інших
договорів, які не передбачають передання права власності на такі
товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи
цінні папери;
поставка товарів з митної території України на територію
митних (ліцензійних) складів або безмитних магазинів.
З метою оподаткування не вважається експортом та не підлягає
оподаткуванню цим податком:
поставка товарів за межі митного кордону України з території
митних (ліцензійних) складів або безмитних магазинів, а також
поставка товарів з одного митного (ліцензійного) складу чи
безмитного магазину на територію іншого митного (ліцензійного)
складу або безмитного магазину, якщо такі митні (ліцензійні)
склади чи безмитні магазини розташовані на митній території
України;
поставка готової продукції за межі митної території України,
виготовленої виконавцем з використанням давальницької сировини,
попередньо ввезеної з-за меж митного кордону України або з
території митних (ліцензійних) складів, у спосіб та за процедурою,
визначеною Законом України "Про операції з давальницькою сировиною
у зовнішньоекономічних відносинах";
б) у пункті 3.2:
абзац перший підпункту 3.2.1 після слова "деривативи"
доповнити словами "корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні
папери, формах", а слова "обміну зазначених цінних паперів на інші
цінні папери" замінити словами "обміну цінних паперів,
корпоративних прав на інші цінні папери, корпоративні права";
підпункт 3.2.2 викласти у такій редакції:
"3.2.2. передачі майна у схов (відповідальне зберігання), в
оренду (лізинг), крім переданого у фінансовий лізинг, якщо місце
надання такого майна знаходиться на митній території України;
повернення майна зі схову (відповідального зберігання) його
власнику, майна, попередньо переданого в оренду (лізинг)
орендодавцю (лізингодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;
сплати процентів або комісій у складі орендних (лізингових)
платежів, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без
урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок
компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу згідно з
договором), місце надання або державна реєстрація якого
знаходиться (здійснюється) на митній території України;
передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору,
іпотекодавцю) чи у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора,
якщо місце надання такого майна знаходиться на митній території
України та повернення такого майна із застави (іпотеки) його
власнику після закінчення дії відповідного договору";
підпункт 3.2.4 після слів "грошових винагород" доповнити
словами "крім їх виплати у будь-яких формах, відмінних від
грошової";
підпункт 3.2.5 доповнити абзацом третім такого змісту:
"імпорту (ввезення, пересилання) на митну територію України
майна як технічної допомоги чи благодійної (гуманітарної)
допомоги, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на
укладення яких була надана Верховною Радою України";
у підпункті 3.2.7 слова "на ринку цінних паперів України, а
також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах,
створених у порядку, передбаченому відповідними законами" замінити
словами "та валютними цінностями, включаючи будь-які виплати (у
тому числі комісійні) фондовим чи валютним біржам чи позабіржовим
фондовим системам або їх членам у зв'язку з організацією та
торгівлею валютними цінностями чи цінними паперами та
деривативами";
в абзаці першому підпункту 3.2.8 слова "у тому числі при
ввезенні основних фондів на митну територію України (крім
підакцизних товарів) або їх вивезенні" замінити словами "(крім
підакцизних товарів), у тому числі при їх вивезенні";
підпункт 3.2.10 виключити;
4) у статті 4:
а) перше речення пункту 4.1 доповнити словами "а також суми
процентів, сплачених (нарахованих) за договорами товарного кредиту
(товарної позики) у частині, що перевищує подвійний розмір
облікової ставки Національного банку України, встановленої на дату
такої сплати (нарахування), розрахованої за строк користування
таким кредитом (позикою)";
б) в абзаці першому пункту 4.3:
у першому реченні слова "до пункту перетину митного кордону"
замінити словами "до пункту першого призначення на митній
території України";
у другому реченні слова "на момент виникнення податкових
зобов'язань" замінити словами "на банківський день, що передує
дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим
митного контролю відповідно до митного законодавства. У такому ж
порядку встановлюється валютний (обмінний) курс для нарахування
інших податків (зборів), базою оподаткування яких є митна вартість
таких товарів";
доповнити абзац реченнями такого змісту: "Пунктом першого
призначення на митній території України вважається місце вручення
товару імпортеру або перевізнику (експедитору) - резиденту
відповідно до базису поставки, визначеного у зовнішньоекономічному
договорі, або місце, визначене у вантажній митній декларації. Якщо
такою декларацією або договором пункт першого призначення не
визначений, то з метою оподаткування пунктом першого призначення
вважається місце першого фактичного вручення вантажу імпортеру на
митній території України";
в) пункт 4.5 викласти у такій редакції:
"4.5. У разі якщо після поставки товарів (послуг)
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації, включаючи наступний
за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення
товарів особі, яка їх надала, а також при проведенні процедур
врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості згідно із
статтею 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
суми податкових зобов'язань та податкового кредиту продавця та
покупця підлягають відповідному перерахуванню.
4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається
зменшення суми компенсації на користь платника податку - продавця,
то:
а) продавець відповідно зменшує суму податкових зобов'язань
за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений
такий перерахунок, та надсилає покупцю розрахунок відкоригованого
значення податку;
б) покупець відповідно зменшує суму податкового кредиту за
наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є
зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування,
а також мав право на податковий кредит під час придбання таких
товарів (послуг).
4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається
збільшення суми компенсації платника податку - продавця, то:
а) продавець відповідно збільшує суму податкових зобов'язань
за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений
такий перерахунок, та надсилає покупцю розрахунок відкоригованого
значення податку;
б) покупець відповідно збільшує суму податкового кредиту за
наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є
зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку,
а також мав право на податковий кредит під час придбання таких
товарів (послуг).
4.5.3. Норми цього пункту не поширюються на випадки, коли
продавець товарів (послуг) не є платником податку на додану
вартість станом на кінець податкового періоду, в якому був
зроблений такий перерахунок.
4.5.4. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку
продавця при зміні компенсації вартості товарів, наданих особам,
які не були платниками цього податку на момент такого продажу,
дозволяється лише при:
а) поверненні раніше проданих товарів у власність продавцю з
наданням покупцю грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами
товарів;
в) у зв'язку з проведенням процедур врегулювання сумнівної
або безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок продажу
товарів (послуг) у товарний кредит (розстрочення)";
г) пункт 4.8 доповнити абзацом четвертим такого змісту:
"Для цілей оподаткування згідно з цим Законом надання або
отримання векселя не змінює суми податкового кредиту або
податкового зобов'язання з цього податку";
5) у статті 5:
а) у пункті 5.1:
абзац перший викласти у такій редакції:
"5.1. Звільняються від оподаткування за ставкою, визначеною
пунктом 6.1 статті 6, операції з";
підпункти 5.1.3, 5.1.7 і 5.1.8 викласти у такій редакції:
"5.1.3. поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими
музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками
культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої,
професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають
спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно
від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно
з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України,
а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або
гуртожитках";
"5.1.7. поставка ліків, лікарських засобів, медичних
пристосувань та медичних засобів, визначених життєво необхідними
за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Такий перелік затверджується один раз на рік до 1 липня року,
попереднього звітному. За відсутності затвердженого переліку у
такий строк діє перелік, затверджений для попереднього року, а за
відсутності такого - пільга поширюється на всі види ліків,
лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів;
5.1.8. поставки (надання) медичних послуг, визначених життєво
необхідними за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів
України, до якого не можуть бути включені послуги з:
а) косметичного лікування або косметичної хірургії (включаючи
косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);
б) водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням
хронічних захворювань;
в) лікування та протезування зубів з використанням
дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
г) абортів, крім абортів, які проводяться за медичними
показаннями або якщо вагітність стала наслідком з?валтування;
д) операції з переміни статі;
е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних
захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або
з?валтування;
є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
ж) клонування людини або її органів;
з) поставки послуг з доставки хворих або поранених громадян,
незалежно від статусу осіб, які здійснюють таку доставку, чи
статусу таких хворих або поранених осіб;
и) поставки медичних послуг, які не підпадають під перелік
життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.
Такий перелік затверджується один раз на рік до 1 липня року,
попереднього звітному. За відсутності затвердженого переліку у
такий строк діє перелік, затверджений для попереднього року, а за
відсутності такого пільга поширюється на всі види медичних
послуг, крім визначених у цьому підпункті";
підпункт 5.1.13 виключити;
підпункт 5.1.14 доповнити словами "крім підакцизних товарів";
підпункт 5.1.17 виключити;
підпункт 5.1.20 викласти у такій редакції:
"5.1.20. поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх
першої поставки.
Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта
житлового фонду) розуміється:
а) перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта
житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг з його
спорудження (включаючи вартість використаних виконавцем
матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально
відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є
особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його
з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або
капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість
використаних виконавцем матеріалів) з такої реконструкції чи
капітального ремонту за рахунок замовника.
Норми цього підпункту поширюються також на першу поставку
дачних або садових будинків, інших об'єктів власності,
зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд),
а також індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних
стоянках";
у підпункті 5.1.21:
в абзаці першому слова "абзацами "а" і "б" замінити словами
"абзацами "а", "б" і "е";
в абзаці третьому перед словами "а також контролю" доповнити
словами "що унеможливлюють поширення таких товарів без такого
маркування або їх продаж за відсутності такого маркування";
підпункти 5.1.22 і 5.1.23 виключити;
б) у пункті 5.2:
підпункти 5.2.3 і 5.2.4 виключити;
у підпункті 5.2.5 слова "продажу та" і "за умови використання
їх виключно для власних потреб" виключити;
в) пункти 5.8 - 5.10 виключити;
6) у статті 6:
а) у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 цифри "20" замінити цифрами
"15";
б) пункти 6.2 і 6.3 викласти у такій редакції:
"6.2. При експорті товарів (супутніх таким товарам послуг)
ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Для цілей цього Закону супутніми розуміються послуги,
вартість яких включається до митної вартості товарів, що
експортуються.
6.3. Якщо місце надання товарів (послуг) знаходиться за
межами митної території України, цей податок не застосовується";
7) у статті 7:
а) у пункті 7.2:
підпункт 7.2.2 доповнити реченням такого змісту: "При
поставці товарів або послуг, які відповідно до цього Закону
оподатковуються за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6
цього Закону, у податковій накладній зазначається відповідна
ставка податку";
підпункт 7.2.6 викласти у такій редакції:
"7.2.6. Податкова накладна видається платником податку, який
поставляє товари (послуги) покупцю на його вимогу.
При продажу товарів (послуг) за готівку, а також з
розрахунками картками платіжних систем чи банківськими або
персональними чеками, податкова накладна виписується за бажанням
покупця, а підставою для нарахування податкового кредиту є
належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи
розрахунковий документ, що підтверджує передання товарів (послуг)
покупцю та/або прийняття платежу, із визначенням загальної суми
платежу, суми податку та податкового номера продавця, або за
бажанням покупця податкова накладна. Це правило діє для
розрахунків готівковими коштами у межах сум, дозволених
Національним банком України згідно із законодавством.
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання
податкової накладної також є:
транспортний білет, готельний рахунок або рахунок, який
виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги,
вартість яких визначається за показниками відповідних приладів
обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та
податковий номер продавця;
касовий чек, який містить загальну суму продажу та суму
податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення
податкового номера продавця), який підтверджує разовий продаж
товарів обсягом не більше 100 гривень на день";
підпункт 7.2.7 доповнити словами "або погашений податковий
вексель";
підпункт 7.2.8. викласти у такій редакції:
"7.2.8. Платники податку зобов'язані вести окремий облік
операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають
оподаткуванню цим податком, а також звільнених від оподаткування
згідно із статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових
деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається
відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та
виданих податкових накладних у документальному або електронному
вигляді за його вибором, у якому зазначається порядковий номер
податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума
та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника
податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику
податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення
її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні
суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу
податкового кредиту такого платника податку, але є підставою для
застосування адміністративних санкцій згідно із законодавством.
При проведенні документальної перевірки платник податку
зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру
податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді
- надати носій електронної інформації за власний рахунок. При
цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником
податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник
податку повинен використовувати будь-яку з трьох найбільш
поширених операційних комп'ютерних програм (систем) в Україні.
Нав'язування операційних програм (систем) чи носіїв інформації з
боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної
виконавчої влади платнику податку не припускається та вважається
порушенням правил антимонопольного законодавства чи вимаганням
хабара залежно від обставин справи";
б) у пункті 7.3:
в абзаці першому підпункту 7.3.2 слова "(валютних цінностей)"
виключити;
доповнити пункт підпунктом 7.3.9 такого змісту:
"7.3.9. Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних
місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує
300 000 гривень (без урахування цього податку), може вибрати
касовий метод податкового обліку.
Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої
особи як платника цього податку, касовий метод починає
застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений
до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.
Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу
після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод
починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за
податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може
бути зміненим протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьох
квартальних) податкових періодів.
Рішення про вибір касового методу подається податковому
органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою
декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був
зроблений такий вибір.
Протягом строку застосування касового методу платник податку
зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.
Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права
його застосовувати до:
імпортних та експортних операцій;
операцій із поставки підакцизних товарів;
оподатковуваних операцій, якщо платник податку продавець,
який вибрав касовий метод, надає покупцю протягом звітного періоду
податкову накладну без фактичної поставки товарів (послуг)
протягом такого звітного періоду.
Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі
(з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців,
наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником
податку, що вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за
кварталом їх надання, для платників податку, що вибрали
квартальний податковий період), та такий платник не розпочав
процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості
відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає
включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку
за наслідками наступного податкового періоду, а податковий кредит
не перераховується.
Застосування касового методу зупиняється з податкового
періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник
податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил
визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового
кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподатковуваних
операцій, визначеного пунктом 2.1 статті 2 цього Закону.
Платник податку має право самостійно відмовитися від касового
методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового
органу за місцем податкової реєстрації.
У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками
звітного періоду перевищують розмір суми, визначеної пунктом 2.1
статті 2 цього Закону, платник податку зобов'язаний відмовитися
від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу
податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього
податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний
період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних
правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У
разі якщо платник податку не подає таку заяву у встановлені цим
підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму
податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника
податку починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична
дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник
податку позбавляється права використання касового методу протягом
наступних 36 податкових місяців.
З початку застосування касового методу за підставами,
визначеними цим Законом, суми податкових зобов'язань та
податкового кредиту, що виникли до застосування касового методу,
не підлягають перерахунку у зв'язку з початком такого
застосування.
При відмові від застосування касового методу за будь-якими
підставами та переходу до загальної системи оподаткування цим
податком:
сума податкових зобов'язань платника податку збільшується на
суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених
платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами
компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму
оподаткування;
сума податкового кредиту платника податку збільшується на
суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким
платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами
компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму
оподаткування";
в) у пункті 7.4:
абзац перший підпункту 7.4.5 викласти в такій редакції:
"7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту
суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням
товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з
підпунктом 7.2.6 цього пункту)";
доповнити пункт підпунктами 7.4.6 та 7.4.7 такого змісту:
"7.4.6. Платник податку - покупець має право включити до
податкового кредиту суми податків, належним чином підтверджені
податковими накладними (іншими подібними документами), незалежно
від того, чи дотримується особа, яка виписує таку податкову
накладну, вимог цього Закону щодо включення сум податку до складу
своїх податкових зобов'язань або належної сплати сум податку до
бюджету, а також незалежно від того, чи така особа зареєструвалася
платником цього податку, чи ні.
7.4.7. Якщо угода (договір) між продавцем і покупцем
визнається судом недійсною внаслідок з'ясування того, що особа
продавець була зареєстрована на підставну особу чи з використанням
раніше загублених або викрадених документів, то покупець
вважається таким, що не має права на нарахування податкового
кредиту за таким договором, якщо за рішенням суду визнається
наявність змови між сторонами такої угоди, спрямованої на ухилення
від сплати цього податку.
При визнанні угоди (договору) недійсною за рішенням суду
продавець не звільняється від обов'язків нарахування податкових
зобов'язань, що виникли внаслідок такої угоди (договору).
Те саме стосується випадків отримання бюджетного
(експортного) відшкодування";
г) у підпункті 7.5.2 пункту 7.5 слова "(робіт, послуг)"
замінити словами "(супутніх послуг)";
д) підпункт 7.7.3 пункту 7.7 після абзацу п'ятого доповнити
новим абзацом такого змісту:
"У разі якщо починаючи з податкового періоду, протягом якого
особою проведено добровільну реєстрацію, і до податкового періоду,
у якому досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій,
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань звітного
періоду та сумою податкового кредиту такого платника податку має
від'ємне значення, сума податку на додану вартість зараховується у
зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.
Якщо протягом такого строку суми від'ємного значення податку
залишаються не погашеними сумами податкових зобов'язань, вони
враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті
до бюджету, або суми бюджетного відшкодування за наслідками
податкового періоду, в якому були досягнуті зазначені обсяги
оподатковуваних операцій".
У зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим;
е) пункт 7.8 викласти у такій редакції:
"7.8. Податкові періоди
7.8.1. Податковим періодом є один календарний місяць, а у
випадках, визначених підпунктом 7.8.2 цього пункту, календарний
квартал, з урахуванням того, що:
особа реєструється платником податку з дня, іншого ніж перший
день календарного місяця такої реєстрації, першим податковим
періодом є період, який розпочинається з дня такої реєстрації та
закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
податкова реєстрація особи анулюється у день, інший, ніж
останній день календарного місяця такого анулювання, останнім
податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня
такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
7.8.2. Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого
за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищує 300
000 гривень (без урахування податку на додану вартість), може
вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір
квартального податкового періоду подається податковому органу
разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду
календарного року. При цьому квартальний податковий період починає
застосовуватися з першого податкового періоду наступного
календарного року та діє до його кінця.
У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку
застосування квартального податкового періоду обсяг
оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 000
гривень (без урахування податку на додану вартість), такий платник
податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий
період починаючи з місяця, на який приходиться таке перевищення,
що зазначається у відповідній податковій декларації";
є) пункт 7.9 викласти у такій редакції:
"7.9. Місце надання товарів (послуг)
7.9.1. Місцем надання товарів вважається:
а) у разі поставки товарів, що відправляються чи
транспортуються постачальником або особою, на користь якої вони
надаються (покупцю, комісіонеру, орендарю), місце, де такі товари
знаходяться на момент такої відправки або надання їх перевізнику
(якщо такий перевізник є особою, іншою, ніж постачальник, чи
особою, на користь якої надаються такі товари).
Якщо товари монтуються або збираються (з їх тестуванням чи
випробовуванням або без таких) постачальником чи особою, що
уповноважена від його імені здійснювати такі дії, місце, де вони
монтуються або збираються;
б) у разі якщо поставка товарів здійснюється за місцем їх
розташування (які не відправляються або не транспортуються),
місце, де товари фактично знаходяться на початок такої поставки;
в) у разі якщо продається нерухоме майно, місце його
розташування;
г) у разі якщо товари постачаються на борт морських,
повітряних суден або поїздів, місце убуття таких транспортних
засобів.
Для цілей цього підпункту під терміном "місце убуття"
розуміється перший географічний пункт, в якому вантаж був
розміщений на транспортний засіб або де громадяни стали його
пасажирами, за умови, коли такий вантаж або такі пасажири мають
пункт прибуття (вивантаження) за межами митної території України;
д) у разі якщо товари продаються через глобальну комп'ютерну
мережу Інтернет або локальні комп'ютерні мережі, місце
розташування продавця, незалежно від місця реєстрації його
доменного імені (електронної сторінки чи адреси), а якщо продавець
є нерезидентом, місцезнаходження (розташування) покупця-
резидента, який у цьому випадку виступає податковим агентом такого
продавця-нерезидента.
Особи, які надають товари (послуги) на митній території
України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних
мереж, зобов'язані зареєструватися як платники цього податку за
наявності підстав, визначених пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, а
у разі якщо такі особи є нерезидентами, відкрити своє постійне
представництво на території України та зареєструвати його як
платника цього податку.
7.9.2. Місцем надання послуг вважається:
а) за винятками, визначеними у підпунктах "б"-"е" цього
підпункту, місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована
платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається
нерезидентом, місце розташування його представництва, а за
відсутності такого, місце розташування резидента, який виконує
агентські функції від імені такого нерезидента, а за відсутності
такого місце фактичного розташування покупця;
б) при наданні послуг з продажу або спорудження нерухомого
майна, включаючи послуги агентів та торгівців нерухомістю
(ріелтерів), а також інших осіб, відповідальних за підготовку,
координацію та здійснення робіт із будівництва об'єктів
нерухомості, включаючи послуги архітекторів та осіб, які
здійснюють нагляд за будівництвом, та інших подібних осіб, місце,
де таке нерухоме майно розташоване;
в) при наданні послуг з поставки товарів для морських,
повітряних або залізничних транспортних засобів у тій частині, що
приходиться на перевезення пасажирів або вантажів по митній
території України, у пункті відправлення такого транспортного
засобу.
Для цілей підпункту "в" підпункту 7.9.2 цієї статті
вживаються такі терміни:
частина перевезення пасажирів або вантажів транспортним
засобом по митній території України частина перевезення, що
здійснюється між пунктом відправлення на митній території України
(пунктом перетину митного кордону України) та пунктом прибуття
такого транспортного засобу на митній території України (пунктом
перетину митного кордону України), без будь-яких зупинок за межами
такої митної території;
пункт відправлення транспортного засобу перший пункт посадки
пасажирів або навантаження вантажів на такий транспортний засіб;
пункт прибуття транспортного засобу на митній території
України останній пункт на митній території України для посадки
(висадки) пасажирів або навантаження (вивантаження,
перевантаження) вантажів на митній території України.
У разі поїздки або перевезення в обидва боки, поїздка
(перевезення) у зворотний бік вважається з метою оподаткування
окремим перевезенням;
г) місце, де фактично надаються послуги у сфері:
культурної, артистичної, спортивної, наукової, освітньої,
розважальної або подібної їм діяльності, включаючи діяльність
організаторів (продюсерів) таких діяльностей, та пов'язаних з ними
послуг;
діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження,
розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші
аналогічні види робіт;
оцінки нерухомого майна (нерухомості);
проведення будь-яких робіт з рухомим майном;
д) якщо інше не визначено підпунктом 7.9.3 цього пункту,
місцем, де нижчезазначені послуги надаються покупцям, які
засновані або постійно проживають за межами митної території
України, є місце реєстрації такого покупця або його постійного
представництва, якому надаються такі послуги, а за відсутності
такого місця реєстрації місце його постійної адреси або
постійного проживання:
передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а
також аналогічних прав, в тому числі торгових марок;
надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів
(послуг) на ринку (промовтерства);
надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами,
бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг,
а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з
використанням комп'ютерних систем;
надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів
діяльності частково або повністю;
здійснення банківських, фінансових та страхових угод,
включаючи перестрахування, за винятком надання в оренду
банківських сейфів;
надання послуг персоналу, тобто фізичних осіб, які
перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, у
використання іншій особі;
надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої
особи, якщо вони забезпечують надання покупцю послуг,
перерахованих у цьому підпункті;
надання в оренду рухомого майна, крім транспортних засобів;
е) при наданні резидентом послуг із виготовлення готової
продукції з використанням давальницької сировини нерезидента,
попередньо ввезеної таким нерезидентом з-за меж митного кордону
України або з території митних (ліцензійних) складів, - місце,
до якого така готова продукція поставляється.
7.9.3. Як виняток з правил визначення місця надання послуг,
перелік яких міститься у підпункті "д" підпункту 7.9.2 цього
пункту, а також при наданні в оперативну оренду транспортних
засобів:
а) місцем надання послуг, яке згідно з положеннями підпункту
"д" підпункту 7.9.2 цього пункту знаходилося б на митній території
України, вважається місце, яке знаходиться за її межами, якщо
фактичне користування та споживання таких послуг знаходиться за
межами митної території України;
б) місцем надання послуг, яке згідно з положеннями підпункту
"д" підпункту 7.9.2 цього пункту знаходилося б за межами митної
території України, вважається місце, яке знаходиться на митній
території України, якщо фактичне користування та споживання таких
послуг знаходиться на митній території України";
8) статтю 9 викласти у такій редакції:
"9.1. Центральний орган державної податкової служби
України веде реєстр платників податку.
9.2. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає
оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що
використо-вується для справляння податку.
9.3. Особи, які підпадають під визначення статті 2 цього
Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у
податковому органі за їх місцезнаходженням. Форма заяви про
реєстрацію визначається центральним податковим органом.
Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності
та ввозять (імпортують) товари (предмети) на митну територію
України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із
законодавством, сплачують податок на додану вартість у момент
перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без
їх реєстрації як платників цього податку.
9.4. Якщо особа, яка не підпадає під визначення пункту 2.1
статті 2 цього Закону як платник податку, у зв'язку з тим, що
обсяги операцій, які підлягають оподаткуванню згідно з цим
Законом, є меншими за визначену таким пунктом суму, вважає за
доцільне добровільно зареєструватися платником податку, така
реєстрація здійснюється за її заявою.
Якщо така особа досягає обсягу оподатковуваних операцій, що
перевищує суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, не
більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати
податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних
днів, наступних за податковим періодом, на який припадає день
досягнення такого обсягу.
Якщо внаслідок укладання такою особою однієї чи більше
цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких
планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких
перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену пунктом 2.1
статті 2 цього Закону, така особа зобов'язана надіслати заяву про
реєстрацію до кінця податкового періоду, за наслідками якого були
б збільшені податкові зобов'язання внаслідок такої операції згідно
з нормами цього Закону, якби така особа була зареєстрована як
платник податку.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі
строки, несе відповідальність на рівні платника цього податку.
9.5. Заяву про реєстрацію може бути направлено на адресу
податкового органу з повідомленням про вручення. Податковий орган
зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про
податкову реєстрацію такої особи протягом 10 днів від дня
отримання реєстраційної заяви. Якщо податковий орган не надає таке
свідоцтво у зазначені строки, то при вирішенні спору між таким
податковим органом і такою особою щодо права такої особи
виписувати податкову накладну та мати право на податковий кредит
чи права податкового органу на стягнення податкового боргу такої
особи, спір вирішується з урахуванням правила вирішення конфлікту
інтересів відповідно до закону.
9.6. З урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про
реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:
а) особами, що підлягають реєстрації згідно з пунктом 2.1
статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з
моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної
зазначеним пунктом;
б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із
здійсненням ними операцій, визначених у пунктах 2.2-2.4 статті 2
цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до
початку здійснення таких операцій;
в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію
платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до
початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться
платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і
виписку податкових накладних.
Форма заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію
визначаються центральним податковим органом з урахуванням того, що
у заяві про реєстрацію має зазначатися юридична адреса платника та
фактична адреса розташування його керівного органу, а також
основне місце проживання фізичних осіб, уповноважених підписувати
правоустановчі документи від імені такого платника податку. У разі
якщо у майбутньому змінюються зазначені відомості, платник податку
зобов'язаний повідомити податковий орган про такі зміни у строки,
встановлені законом для подання декларації з цього податку.
Ненадання таких відомостей у такі строки тягне за собою
адміністративну відповідальність, встановлену законом для
несвоєчасного подання обов'язкової звітності.
9.7. Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом
державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для
огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його
відокремлених підрозділах.
Правила такого розміщення та відповідальність за порушення
цих правил встановлюються центральним органом державної
податкової служби України.
9.8. Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у
випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява
про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями
частини першої пункту 2.1 статті 2 цього Закону більше 24
календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за
останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги
оподатковуваних операцій, визначені з урахуванням положень частини
третьої пункту 2.1 статті 2 цього Закону, менші за 300 000
гривень;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного
банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за
власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається
статусу суб'єкта підприємницької діяльності);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як
платник єдиного податку або стає суб'єктом інших систем
оподаткування, умови яких визначають особливий порядок нарахування
чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що
встановлені цим Законом, чи звільняється від внесення цього
податку до бюджету за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно
до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками,
іншими, ніж зазначені у статті 6 цього Закону;
д) особа, зареєстрована як платник податку, не надає
податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти
послідовних податкових місяців або подає таку декларацію
(податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність
оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також якщо
податковий орган не знаходить фактичне місце розташування
(місцезнаходження) платника податку у зв'язку з неподанням ним
декларації з цього податку чи неможливістю проведення
документальної перевірки та при цьому виконує процедури, визначені
законом з питань погашення податкових зобов'язань або податкового
боргу з цього податку.
Анулювання реєстрації за підставами, визначеними у підпункті
"а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації за підставами, визначеними у підпунктах
"б""д" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного
податкового органу або такої особи.
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється
права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного
(експортного) відшкодування, але у строки, визначені законом, є
зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового
боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх
наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися
зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми
податку, чи ні.
У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду
особа має право на отримання бюджетного (експортного)
відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків,
визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа
залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату
отримання такого бюджетного (експортного) відшкодування, чи ні. Це
правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього
підпункту.
Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у
разі існування підстав, визначених у підпунктах "а"-"б" цього
пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання
реєстрації за підставами, визначеними у підпунктах "в"-"г" цього
пункту.
Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку
приймається у строки, визначені цією статтею для податкової
реєстрації.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу
реєстраційне свідоцтво:
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою
платника податку разом із наданням заяви про таке анулювання;
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою
податкового органу - протягом 20 календарних днів від дня
прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у
поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні
податкової звітності з цього податку.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом
вважається період, який розпочинається від дня, наступного за
останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується
днем такого анулювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації
знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був
нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових
періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за
звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових
зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого
відбувається таке анулювання";
9) статтю 10 викласти у такій редакції:
"Стаття 10. Особи, відповідальні за нарахування, утримання та
сплату (перерахування) податку до бюджету
10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та
сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у пунктах 2.1 та 2.4 статті 2
цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у
пункті 2.2 статті 2 цього Закону;
в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті
2.2 статті 2 цього Закону, розстрочується з виданням податкового
векселя, платник податку, який надав такий податковий вексель;
г) представництво нерезидента, визначеного у пункті 2.5
статті 2 цього Закону, або резидент, який є податковим агентом
такого нерезидента.
10.2. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г"
пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності
та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та
своєчасність його внесення до бюджету.
10.3. Платники податку, визначені у підпункті "б" пункту
10.1 цієї статті, відповідають за дотримання правил надання
інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку,
належного до сплати), особам, відповідальним за збір та внесення
податку до бюджету.
10.4. Контроль за правильністю нарахування та сплати
(перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним
податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при
його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами,
встановленими центральним податковим органом.
10.5. Суми податку, нараховані митним органом, підлягають
зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного
бюджету (державного казначейства). Це правило також поширюється на
сплату інших податків (зборів), нарахованих на митну вартість
товарів (супутніх послуг) при їх імпорті (ввезенні, пересиланні).
Якщо під час імпорту (ввезення) товарів був наданий
податковий вексель (простий вексель при ввезенні давальницької
сировини), такий вексель є заходом забезпечення доставки
(перевезення) товарів до митниць призначення. При цьому вимоги
щодо надання будь-яких додаткових гарантій (грошових, фінансових,
гарантійних листів) для забезпечення доставки (перевезення)
товарів до митниці призначення не дозволяються.
10.6. Форми декларації та податкових розрахунків з цього
податку встановлюються центральним податковим органом за
узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за
проведення податкової політики";
10) у статті 11:
а) пункт 11.4 викласти у такій редакції:
"11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану
вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону окремим законом з питань оподаткування.
У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття,
встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від
зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону";
б) абзац перший пункту 11.5 після слів "на митну територію
України" доповнити словами "для будь-яких потреб";
в) пункти 11.7, 11.8, 11.10, 11.13 виключити;
г) абзац другий пункту 11.9 та абзац п'ятий пункту 11.11
виключити;
д) пункт 11.12 доповнити абзацом такого змісту:
"Норми цього пункту діють з урахуванням норм пункту 12.2
статті 12 цього Закону";
е) підпункти 11.16, 11.17, 11.20, 11.21, 11.25, 11.26, 11.29,
11.3011.32, 11.34 і 11.35 виключити;
є) доповнити статтю пунктом 11.39 такого змісту:
"11.39. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо
операцій з поставки товарів (послуг), за винятком
підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів
підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів,
визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.
Рішення про застосування цієї норми приймається такими
підприємствами та організаціями самостійно один раз на рік. Заяву
про своє рішення з цього питання підприємство та організація
платники податку подають відповідному органу податкової служби не
пізніше ніж за один місяць до початку календарного року (для
новостворених підприємств та організацій не пізніше одного
місяця до початку звітного кварталу)";
11) доповнити Закон статтею 12 такого змісту:
"Стаття 12. Перехідні положення
12.1. Як виняток із правила, встановленого цим Законом, при
виписуванні до 1 січня 2007 року рахунків населенню за послуги,
які включаються до квартирної плати та плати за стаціонарний
телефон, податок на додану вартість не виділяється окремо та
включається до загальної суми вартості таких відповідних послуг.
Це правило не звільняє платників податку, які надають такі
послуги, від обов'язків ведення відповідного податкового обліку та
сплати (перерахування) податку у визначені законом строки.
12.2. Сплата податку з урахуванням особливостей, встановлених
пунктом 11.12 статті 11 цього Закону, здійснюється лише особами,
які набули право на таку сплату з такими особливостями до дати
опублікування цього Закону, з урахуванням того, що:
сплата податку при імпорті підакцизних товарів та товарів, що
підпадають під визначення товарної групи 124 УТН ЗЕД, здійснюється
у загальному порядку, без застосування норм пункту 11.12 статті 11
цього Закону;
перелік, обсяги та порядок ввезення інших товарів для осіб,
зазначених у першому абзаці цього пункту, визначаються Кабінетом
Міністрів України;
норми пункту 11.12 статті 11 цього Закону щодо таких осіб
втрачають чинність з моменту завершення (припинення) дії
інвестиційних договорів, зареєстрованих до дати опублікування
цього Закону, без права на продовження (пролонгацію) таких
договорів.
12.3. Поставка житла оподатковується за правилами, що діяли
до дати набрання чинності цим Законом, якщо до такої дати:
а) житло було передано у власність покупцю;
б) були розпочаті роботи із спорудження житла під фінансові
зобов'язання покупця, оформлені кредитним договором;
в) покупець сплатив внесок у рахунок погашення вартості
житла, але не менший за 20 відсотків від його вартості;
г) відповідно до Закону України "Про проведення експерименту
в житловому будівництві на базі холдингової компанії
"Київміськбуд" покупець сплатив внесок у рахунок придбання житла
або отримав його у власність.
12.4. Особи, які не підпадають під визначення платників
податку згідно із статтею 2 цього Закону та були зареєстровані
платниками цього податку до набрання чинності цим Законом, мають
право разом із декларацією за останній податковий період
повідомити податковий орган про відмову від такої реєстрації. Якщо
особи не надсилають таке повідомлення, вони вважаються такими, що
добровільно зареєструвалися платниками цього податку.
12.5. Для інформування платників податку центральний
податковий орган:
оприлюднює реєстр платників цього податку на офіційній
сторінці (сайті) глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, надання
інформації з якої є вільним (безоплатним);
встановлює правила безоплатного надання місцевими
(регіональними) податковими органами письмових підтверджень факту
податкової реєстрації платника податку, за запитами будь-яких
юридичних або фізичних осіб;
періодично оприлюднює перелік осіб, позбавлених податкової
реєстрації за ініціативою податкових органів чи рішенням суду.
Кабінет Міністрів України розробляє та затверджує програму
комп'ютеризації державної податкової служби та враховує такі
витрати при розробці проекту державного бюджету на черговий рік".
2. У статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 29, ст.
337; Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 7, ст. 49):
в абзаці десятому слова "або без вивезення" виключити;
в абзаці чотирнадцятому слова "або без ввезення" виключити;
у подальших статтях цього Закону значення експорту чи імпорту
використовувати з урахуванням цих змін.
3. Частини шостутринадцяту статті 3 і статтю 31 Закону
України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 20, ст. 82, N 44,
ст. 214; 1998 р., N 3031, ст. 193; 2000 р., N 21, ст. 157; 2001
р., N 30, ст. 143; 2003 р., N 7, ст. 69) виключити.
4. Пункт 4 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 3738, ст. 189)
викласти у такій редакції:
"4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини,
передбачені статтею 1 цього Кодексу, крім законів з питань
податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених відповідно
до Закону України "Про систему оподаткування".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Підпункт 11 пункту 1 розділу I щодо пункту 12.2 статті 12
Закону України "Про податок на додану вартість" набирає чинності з
дня опублікування цього Закону.
2. На період з 1 січня 2004 року до 1 січня 2006 року
встановити ставку податку у розмірі 17 відсотків до бази
оподаткування.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 19 червня 2003 року
N 970-IV