ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ
Л И С Т
15.04.2004 N 14-20-6/3268
У Держкомземі України розглянуто Ваше звернення до народного
депутата України Зайця І.О. від 31.01.2004 р. N АГ-5 щодо
проблемних питань земельного законодавства та повідомляється
наступне.
1. Відповідно до частин першої та другої статті 42 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) земельні ділянки, на яких розташовані
багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі,
споруди та прибудинкові території державної або комунальної
власності, надаються в постійне користування підприємствам,
установам і організаціям, які здійснюють управління цими
будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого
будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у
власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Згідно з пунктом 4.1 Положення про порядок встановлення та
закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду
та надання у спільне користування або спільну сумісну власність
земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого
наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України,
Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від
05.04.96 р. N 31/30/53/396 ( z0203-96 ), який зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 20.04.96 р. за N 203/1228,
прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність
або надаються у користування відповідними органами місцевого
самоврядування, в тому числі на умовах оренди, об'єднанням
власників будинків для обслуговування існуючого житлового будинку
(будинків) відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до пункту 4.4 зазначеного Положення ( z0203-96 )
частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника
квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій
власності визначається відношенням загальної площі квартири
(квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його
власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень
будинку.
Згідно з абзацом другим цього ж пункту виділення частки
земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в
натурі та її окреме відчуження не допускаються.
Слід зазначити, що на даний час Комітетом розробляються
пропозиції щодо внесення змін до зазначеного Положення
( z0203-96 ) і приведення його у відповідність до Земельного
кодексу України ( 2768-14 ). Ці пропозиції повинні передбачати
порядок надання подібних земельних ділянок юридичним особам.
Щодо терміна "прибудинкова територія" та його визначень в
статті 1 Закону України від 29.11.2001 р. N 2866-III ( 2866-14 )
"Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і у
вищезезначеному наказі ( z0203-96 ), то вони не суперечать один
одному.
2. Відповідно до розділу дев'ятого "Перехідні положення"
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) громадяни -
власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до
виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають
право укладати договори оренди земель сільськогосподарського
призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням
вимог раціональної організації території і компактності
землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням
вимог цього Закону.
Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок
власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі
переукладається відповідно до державного акта на право власності
на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і
може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору
оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом
( 161-14 ).
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від
02.02.2002 р. N 92/2002 ( 92/2002 ) "Про додаткові заходи щодо
соціального захисту селян - власників земельних ділянок та
земельних часток (паїв)" плату за оренду земельних ділянок
сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв)
встановлено у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно
до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки
(паю).
Заступник Голови Комітету К.Радченко