ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
21.04.2004 N 7040/7/17-3117
ДПАУ розглянула лист і повідомляє.
Гарантії для робітників і службовців, що направляються для
підвищення кваліфікації, встановлено ст.122 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ), згідно із якою при направленні
робітників і службовців для підвищення кваліфікації з відривом від
виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і
провадяться виплати, передбачені законодавством.
Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації
робітників і службовців, особливо молоді, власник або
уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове
та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації,
установи (ст.201 Кодексу ( 322-08 ).
Підприємство як суб'єкт господарювання, який регулює
відносини з іншими підприємствами, організаціями, фізичними
особами в усіх сферах господарської діяльності на основі
договорів, є вільним у виборі предмета договору, визначенні
зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не
суперечать законодавству України. Предметом договору у сфері
господарської діяльності підприємства може бути підготовка чи
перепідготовка працівників. Оскільки метою проведення підготовки
чи перепідготовки працівників є створення інтелектуального
потенціалу підприємства для досягнення цим же підприємством
значних позитивних результатів у здійснюваній господарській
діяльності, витрати підприємства, пов'язані з професійною
підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації
працівників за профілем діяльності такого підприємства, є
витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською
діяльністю підприємства і не вважаються особистими доходами
(додатковим благом) працівників.
Щодо порядку оподаткування вартості навчання осіб, які
перебувають у трудових відносинах з працедавцем, в інших випадках,
зокрема, у вищих навчальних закладах, то згідно із Законом України
від 22.05.2003 р. N 889-IV ( 889-15 ) "Про податок з доходів
фізичних осіб" до складу загального місячного або річного
оподатковуваного доходу платника податку не включається і не
підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума,
сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок
компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку
- найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими
потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної
у пп.6.5.1 ст.6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи
неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи
(пп.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону), тобто не вище суми, яка дорівнює
сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи
на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та
округленої до найближчих 10 гривень.
Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким
працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого
календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то
сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання,
прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі
протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин,
та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.
Згідно із ст. 121 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) відшкодування працівнику витрат у зв'язку з службовим
відрядженням відноситься до компенсаційних виплат, що виплачуються
працівникам, які направляються у службові відрядження, у порядку і
розмірах, встановлених законодавством.
Порядок відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з
перебуванням їх у службових відрядженнях, та норми їх
відшкодування регулюються постановою КМУ від 23.04.99 р. N 663
( 663-99-п ) "Про норми відшкодування витрат на відрядження в
межах України та за кордон" та Інструкцією про службові
відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом МФУ
від 13.03.98 р. N 59 ( z0218-98 ), зареєстрованою у Мін'юсті
України 31.03.98 р. N 218/2658 з відповідними змінами і
доповненнями, розробленими відповідно до пп.5.4.8 ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Згідно із зазначеною Інструкцією ( z0218-98 ) службовим
відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням
керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі -
підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для
виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Направлення працівника підприємства у службове відрядження
здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і
оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту
призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник,
строку й мети відрядження (розд.1, п.1).
Про фактичний час перебування працівника у відрядженні
свідчать відмітки у посвідченні про відрядження.
Якщо підприємство (установа, організація) відповідно до
запрошення (договору) організації за наказом свого керівника
відряджає працівника для підвищення кваліфікації або для участі у
семінарі (симпозіумі, конференції) за тематикою, що збігається з
господарською діяльністю підприємства (установи, організації),
витрати, що в межах встановлених чинним законодавством норм
відшкодовуються організацією відрядженому за час перебування у
службовому відрядженні, не є об'єктом оподаткування податком з
доходів фізичних осіб з підстав, встановлених пп.4.3.2 ст.4 Закону
( 889-15 ) за наявності документів, підтверджуючих зв'язок
службового відрядження з господарською діяльністю підприємства
(установи, організації), до яких належать: запрошення приймаючої
сторони, укладений договір (контракт), інші документи, які
встановлюють або засвідчують навчання, пов'язане з підвищенням
кваліфікації, або участь відрядженого працівника у семінарі
(симпозіумі, конференції), зокрема, копія наказу керівника
підприємства про відрядження, копія посвідчення про відрядження.
Заступник Голови С.Лекарь