Правові наслідки недійсності шлюбу визначені ст. 45 СК.
Недійсний шлюб (ст. 39 СК), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.
Особа, яка поселилась у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
Відповідно особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
Встановлені правові наслідки застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Термін «недійсний шлюб» слід сприймати з певною умовністю, адже те, що залишилося після спростування правозгідності шлюбу, назвати повною мірою шлюбом, навіть недійсним, уже неможливо.
Період між реєстрацією шлюбу і спростуванням його правозгідності може бути тривалим, а це значить, що особи, які уклали шлюб, мали відповідні блага шлюбу, змінили прізвища, уклали шлюбний договір, оселилися в помешканні другого з подружжя тощо. Ст. 46 СК визначає особливі правові наслідки недійсності шлюбу.
Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
— на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
— на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
— на аліменти відповідно до ст. 75, 84, 86 і 88 СК;
— на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Якщо особа не знала про перешкоди до шлюбу, для неї наступають такі ж правові наслідки, як і у разі розірвання шлюбу. Оскільки майно, набуте у недійсному шлюбі, одержує для невинуватої особи правовий режим спільної сумісної власності, їй не потрібно доводити, за рахунок яких коштів воно придбане, та розмір своєї участі у його придбанні — спрацьовує на її користь презумпція права спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 60 СК). Невинуватій особі може бути присуджена половина майна або її частка може бути збільшена чи зменшена за наявності умов, встановлених у ст.70 СК.
Особливі правові наслідки недійсності шлюбу стосуються лише тієї особи, яка не знала про перешкоди до шлюбу на момент його реєстрації. Якщо, дізнавшись, наприклад, про те, що чоловік перебуває в іншому шлюбі, жінка все ж таки продовжує з ним проживати, особливі правові наслідки недійсності шлюбу мають застосовуватись до неї як невинуватої сторони лише до моменту одержання відповідної інформації. З цього моменту її поведінка має вважатися недобросовісною. Тому, якщо жінка стала непрацездатною через рік після одержання достовірної інформації про порушення чоловіком вимоги одношлюбності, вона не матиме права на аліменти.
З такою ж міркою слід підходити і до визначення правового режиму майна: те, що придбане після розкриття чоловікової таємниці, має вважатися спільною частковою власністю. Таке трактування ситуації повністю узгоджується із засадами справедливості, добросовісності та розумності, сформульованими у ч. 9 ст. 7 СК.
Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ
КОНСУЛЬТУЄ 5/2005