Ст. 47 СК визначені права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.
Відповідно до ст. 121 СК права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому у порядку, встановленому, зокрема, у ст. 122 СК.
Презумпція правозгідності шлюбу створює презумпцію батьківства. Однак спростування презумпції правозгідності шлюбу не спростовує презумпції батьківства щодо дитини, зачатої і (або) народженої в цьому шлюбі. Тому чоловік, який перебував у недійсному шлюбі, вважається таким, що записаний батьком правомірно, навіть тоді, коли дитина народилася після анулювання актового запису про шлюб, але не пізніше десяти місяців від цього моменту. Отже, недійсність шлюбу не є перешкодою для запису жінки, чоловіка батьками дитини.
Незважаючи на недійсність шлюбу, мати і батько володіють такими самими правами та обов'язками щодо дитини, як і інші батьки, а дитина (дочка, син) — такими ж, як і інші діти, правами та обов'язками щодо своїх батьків.
Ст. 48 СК передбачено визнання шлюбу неукладеним.
Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації-акті в цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.
Право на материнство визначено у ст. 49 СК. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.
Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.
Народження дитини є природною і водночас найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Відповідно право на материнство є одним із фундаментальних природних прав жінки взагалі і жінки, яка перебуває у шлюбі, зокрема.
Оскільки право дружини на материнство може бути, за нормальних обставин, реалізоване завдяки статевим стосункам з її чоловіком, небажання чоловіка мати дитину або його нездатність до зачаття дитини може спричинити розірвання шлюбу.
Право дружини на материнство означає як право народити дитину, так і право утриматися від цього. Конституційне право на особисту свободу виключає присилування до інтимних відносин, материнства чи аборту.
Ст. 50 СК передбачено право на батьківство. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
Мати дітей — природна потреба і природне право чоловіка. Право чоловіка на батьківство означає, зокрема, його право спрямовувати свою поведінку на зачаття дитини або утримуватися від цього. Якщо ж вагітність дружини наступила випадково, попри заходи контрацепції, чоловік не має підстав для висновку про порушення своїх прав і на цій підставі заперечувати своє батьківство.
Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ
КОНСУЛЬТУЄ 5/2005