Ст. 51 СК визначено право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, власних звичок та уподобань.
Закріплення у СК права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно і (або) матеріально слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії іншого. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з подружжя на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.
Однією із поширених причин розірвання шлюбу є небажання іти на взаємні уступки, неповага до усталених, звичних умов життя до шлюбу кожного з подружжя. Звичайно, не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі.
Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку, що передбачено ст. 52 СК.
Ця стаття не дозволяє користуватися в сім'ї особливим статусом та є водночас своєрідною пересторогою, адже духовна чи матеріальна експлуатація одного із подружжя може викликати його спротив, зокрема у формі позову про розірвання шлюбу.
Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, їм надається можливість ще раз повернутися до вирішення питання прізвища. Вони мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя (ст. 53 СК).
У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.
Ст. 54 СК визначено право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків в сім'ї.
Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.
Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
Норми ст. 54 СК скеровують подружжя до спільного вирішення сімейних проблем, спільної відповідальності за всі сімейні невдачі, до спільного розподілу похвал за успіхи.
Стаття утверджує усвідомлення того, що самоусунення від вирішення сімейних проблем є протиправною бездіяльністю, отже, явищем ненормальним, таким, яке може згодом перерости у причину для розірвання шлюбу. Ця стаття спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя. Така протиправна поведінка також може призвести до розірвання шлюбу. Стаття сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії.
У ст. 54 СК встановлена також правова презумпція, за якою все те, що вчиняє один із подружжя стосовно життя сім'ї, вважається результатом домовленості подружжя. Якщо, наприклад, за реєстрацією народження дитини звертається чоловік, вважається, назване ним власне ім'я дитини було вибране разом з дружиною. Якщо дружина передає дитину для проживання з її матір'ю (бабусею), вважається, що на це згоден чоловік. Ця правова презумпція, як і будь-яка інша, може бути спростована судом.
Ст. 55 СК передбачено обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері, рівно як дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.
Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Стабільність шлюбу, міцність сім'ї має бути результатом зусиль дружини і чоловіка, до чого їх зобов'язує закон. Якщо до цього прикладає зусилля лише один із подружжя, то у нього можуть вичерпатися сили, може зникнути інтерес до усього. Закон зобов'язує і дружину, і чоловіка до активної щоденної праці, до спільних турбот про духовний і матеріальний добробут сім'ї.
Треба щоденно намагатися догоджати одне одному, дякувати за щонайменшу послугу, казати гарні слова, які люблять не лише жінки, бути щедрими на похвалу, вміти просити вибачення за помилки та прорахунки і намагатися не повторювати їх.
Жінка, яка обирає собі чоловіка, заодно вибирає і батька для своїх майбутніх дітей, а тому за жодних умов не повинна в очах дітей принижувати його гідність. Так само і чоловік: обираючи для себе дружину, він обирає матір своїх дітей. Лихослів'я, сварки, а тим більше бійки — все це вираз неповаги насамперед до самого себе, а заодно і до тих, на кого вони спрямовані.
Ця стаття сприяє підняттю якості сімейних відносин, виконанню сім'єю однієї із найважливіших функцій — робити людину щасливою.
Ст. 55 СК встановлює взаємну звітність дружини та чоловіка за свою поведінку у сім'ї, передбачаючи тим самим право на з'ясування відносин, право на осуд і каяття як основний вид сімейної відповідальності.
Крім духовної основи, сім'я має мати і матеріальну: житло, різні речі побутового призначення, одяг, продукти харчування тощо. Дбати про матеріальне забезпечення сім'ї — обов'язок кожного з подружжя. Матеріальні потреби сім'ї забезпечуються не лише доходами від праці на виробництві чи установі, а й працею по веденню домашнього господарства.
Не применшуючи значення матеріального, не можна не бачити пріоритетів духовного: ласки, любові, відданості, поваги, самопожертви.
Ст. 56 СК передбачено право дружини та чоловіка на особисту свободу. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.
Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право їх припинити.
Примушування до припинення шлюбних відносин або ж до їх збереження чи схиляння до статевого зв'язку за допомогою фізичного та психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Дружина не є своєрідною власністю чоловіка: куди чоловік — туди і вона. Закон не примушує дружину та чоловіка жити разом. Спільне проживання дружини і чоловіка — це вияв внутрішньої потреби бути разом, зовнішній прояв внутрішньої злагоди подружжя.
Тимчасове окреме проживання чоловіка і жінки може посилювати почуття любові, знижує вагомість кривд та непорозумінь. Примусом до спільного проживання може бути лише усвідомлена необхідність, викликана почуттям обов'язку.
Шлюбні відносини стосуються насамперед благополучного періоду життя подружжя. Водночас вони стосуються й періоду непорозумінь та конфліктів. Тому чоловік і дружина мають право вживати заходів щодо недопущення причин сімейної кризи.
Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ
КОНСУЛЬТУЄ 5/2005