Відповідно до ст. 190 Сімейного кодексу (далі — СК) батьки дитини можуть укласти між собою договір про припинення права на аліменти на утримання дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру або земельну ділянку). Такий договір укладається з дозволу органу опіки та піклування, має бути нотаріально посвідченим та зареєстрованим у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Причому відповідно до такого договору набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. Той з батьків, з ким дитина проживатиме відповідно до такого договору, зобов'язується самостійно її утримувати. У разі невиконання тим з батьків, з ким проживає дитина, обов'язків з її утримання, той з батьків, хто відповідно до договору здійснив відчуження нерухомого майна, може подати позов про розірвання такого договору.
Недійсним такий договір може бути визнаний у разі виключення імені відчужувача .нерухомого майна як батька з актового запису про народження дитини. У такому випадку у відчужувача відновлюється право власності на нерухомість.
Той з батьків, хто проживає разом з дитиною, здійснює управління нерухомим майном в інтересах дитини та не може здійснити його відчуження до досягнення дитиною повноліття без дозволу органу опіки та піклування.
В особливих випадках, пов'язаних, наприклад, з розвитком здібностей дитини, її хворобою або каліцтвом, ст. 185 СК зобов'язує батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Причому той з батьків, хто здійснив відчуження житла на користь дитини, від обов'язку фінансувати додаткові витрати на дитину відповідно до ч. 3 ст. 190 СК не звільнений. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разова, періодично або постійно.
Отже, батько дитини може бути звільнений від сплати аліментів на утримання дитини у разі укладення договору про відчуження житла на користь дитини, з дотриманням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, державної реєстрації та погодження з органом опіки та піклування, але від обов'язку фінансувати додаткові витрати на дитину законодавство його не звільняє.