ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ


Яким чином приватне підприємство (до речі, надзвичайно акуратний платний податків!) може захистити себе від неправомірних дій співробітників податкової міліції?


Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів ДПА, та здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функцію. Серед інших, її завданнями є, зокрема, попередження злочинів та провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері оподаткування, розшук платників, які ухиляються від сплати податків, попередження корупції в органах ДПА тощо.

Але посадові (або службові) особи податкової міліції (як і будь-яких інших органів ДПА) можуть виконувати свої обов'язки неналежним чином, умисно чи з необережності порушити вимоги закону. У такому разі незаконні дії чи рішення податкової міліції та її посадових і службових осіб можуть бути оскаржені у прокуратурі, а, як свідчить практика, ще ефективніше — у суді (зрозуміло, що не у господарському, оскільки такі справи йому не підвідомчі). Але у більшості суб'єктів підприємницької діяльності тут може виникнути певна проблема — адже, відповідно до ст. 248-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), тільки громадянин має право звернутися в суд зі скаргою, якщо він вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права або свободи. До суб'єктів, дії яких можуть бути оскаржені згідно з даною правовою нормою, належать, зокрема, і органи державної виконавчої влади та їх посадові особи.

Отже, щоб подати скаргу до суду, слід визначити громадянина, права якого порушено діями працівників податкової міліції — ним може бути, наприклад, засновник підприємства чи його керівник. Внаслідок неправомірних дій щодо юридичних осіб певною мірою порушуються права їх засновників як власників корпоративних прав — адже вони відповідають за борги підприємства у межах внесків до статутного фонду або у межах вартості акцій, що їм належать. Зазвичай, працівники податкової міліції якщо не припиняють роботу підприємства взагалі, то, принаймні, неминуче спричиняють порушення в роботі підприємства, а це обов'язково призведе до того, що підприємство понесе збитки, і власники корпоративних прав не отримають доходи від свого майна чи взагалі його втратять. Також порушення прав підприємства неминуче відображаються і на правах керівника підприємства: згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, а при порушенні нормальної роботи підприємства керівник позбавляється можливості нормально працювати і здійснювати управління, чим і порушується його конституційне право на працю. Навіть цих найпростіших аргументів має бути досить для подання скарги в суд з даного приводу (що одначе не гарантує її успішного вирішення).

Щодо процесуального моменту оскарження, то, відповідно до ст. 248-4 ЦПК, скаргу може бути подано безпосередньо до суду або до суду після оскарження до органу, службовій особі вищого рівня по відношенню до того органа, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність. Скарга подається за місцезнаходженням суб'єкта оскарження у двомісячний строк, що обчислюється з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод. Надзвичайно вагомим є положення ЦПК про те, що подання скарги зупиняє виконання оскаржуваного акта. Суд повідомляє про подання скарги відповідний державний орган чи посадову особу не пізніше наступного дня після її прийняття.

Останнім з нюансів при поданні скарги є й можливість виникнення у скаржника додаткових витрат (крім сплати державного мита) — адже у ст. 248-4 ЦПК зазначено, що витрати, пов'язані з розглядом скарги, включаючи й витрати на надання юридичної допомоги, а також витрати, пов'язані з поїздками, покладаються судом на заявника, якщо судом було постановлено рішення про відмову в задоволенні скарги, або на державний орган чи посадову особу, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника. Отже, якщо є підозра на безпідставність вашої скарги, перед її поданням слід зважити на імовірність виникнення вищезгаданих витрат.

Сторінку підготувала Анжеліка ДОМБРУГОВА

Юридичний вісник України № 28 (16 - 22 липня 2005 року)