КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
                ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

                             Л И С Т

                    06.06.2005  N 06-10/10-662


     У Комітеті  Верховної  Ради  України  з  питань  фінансів   і
банківської  діяльності  розглянуто  <...>  лист щодо застосування
окремих норм Закону  України  "Про  податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР ).

     1. Законом   України   "Про   податок   на  додану  вартість"
( 168/97-ВР  )  у  статті  4  визначено  базу  оподаткування   для
платників податку на додану вартість, на яких розповсюджується дія
статті 2 зазначеного Закону.
     Враховуючи особливості   оподаткування   операцій  з  надання
туристичних  послуг  для  платників  податку  у  цій  галузі  база
оподаткування визначена  у  пункті  4.11  статті  4  цього  Закону
( 168/97-ВР ). Тобто базою оподаткування при поставці туристичного
продукту  туристичним  оператором  на  користь фізичних осіб,  які
(безпосередньо) споживають  цей  продукт,  є   винагорода   такого
туристичного оператора (абзац перший пункту 4.11).
     При поставці  туристичного продукту туристичним оператором на
користь інших осіб (тобто юридичних осіб)  базою  оподаткування  є
вартість таких туристичних послуг (без урахування цього податку).
     Пункт 4.3  статті  4 не може бути за змістом застосований для
визначення бази оподаткування для туристичних операторів,  так  як
база оподаткування чітко визначена в окремому пункті 4.11 статті 4
цього Закону ( 168/97-ВР ),  а в пункті 6.5 статті 6  визначається
місце надання послуг.
     Таким чином,  відповідно  до  Закону  (   168/97-ВР   )   при
визначенні бази  оподаткування  при поставці туристичного продукту
туристичним оператором слід керуватися лише нормами, викладеними у
пункті  4.11  статті  4  Закону  України  "Про  податок  на додану
вартість".

     2. Вартість   витрат,   понесених   туристичним    оператором
внаслідок придбання туристичного продукту, визначається виходячи з
визначення туристичного продукту як сукупності туристичних послуг,
що придбаваються  туристичним  оператором  або  за його дорученням
туристичним агентом і поставляються туристу для споживання.
     Таким чином, під витратами, понесеними туристичним оператором
в результаті  організації  туристичного  продукту,  слід  розуміти
тільки витрати  на придбання туристичних послуг інших організацій,
а це відповідно до підпункту 1.13.4 пункту 1.13  статті  1  Закону
України "Про  податок  на додану вартість" ( 168/97-ВР ) послуги з
розміщення, харчування туристів,  їх екскурсійного  обслуговування
та інші  туристичні послуги,  передбачені угодами,  укладеними між
безпосередніми споживачами цих послуг та туристичними  операторами
згідно з чинним законодавством.

     3. Під  визначенням  "осіб,  інших,  ніж  визначені  в абзаці
першому пункту 4.11" статті 4 слід розуміти лише  юридичних  осіб.
Визначення бази    оподаткування   туристичними   агентами   чітко
визначено у абзаці третьому пункту 4.11 статті 4 і за  змістом  не
має ніякого відношення до абзацу другого цього пункту.
     Вважаємо, (що) включення туристичних  агентів  до  визначення
"осіб,  інших,  ніж  визначені  в  абзаці  першому  пункту 4.11" є
вільним і не відповідає нормам пункту 4.11 статті 4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

 Голова Комітету                                           С.Буряк