Дійсно, у ст. 119 Сімейного кодексу України (далі — СК) зазначено, що у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання. Таким чином, дописувачеві необхідно подати спільну з дружиною заяву (а у випадку її відмови — позов до суду) про встановлення режиму окремого проживання.
Щодо правових наслідків встановлення судом такого режиму, то, перш за все, слід звернути увагу на зміни майнового характеру. Так, при окремому проживанні згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 120 СК припиняється режим спільної сумісної власності подружжя — майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком при окремому проживанні, не вважатиметься набутим у шлюбі, тобто буде роздільним. Отже, якщо сподівання на покращення стосунків виявляться марними, то при подальшому розлученні усе майно, набуте чоловіком та дружиною під час окремого проживання, не підлягатиме розподілу, оскільки вважатиметься їх особистою приватною власністю. Щоправда, подружжя, за взаємним бажанням, може замінити згадане положення СК щодо майна, набутого при окремому проживанні, шляхом укладення шлюбного договору — адже у ч. 1 ст. 120 СК міститься вказівка на те, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені шлюбним договором. Таким чином, подружжя може одночасно звернутися до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання й до нотаріуса — з проханням посвідчити шлюбний договір, в якому будуть встановлені правила щодо правового режиму набутого ними у майбутньому майна (наприклад, у договорі можна зазначити, що певні речі, які сторони набудуть за час окремого проживання, становитимуть все ж таки їх спільну сумісну власність).
Зміни в особистих стосунках подружжя, які передбачені п. 2 та п. З ч. 2 ст. 120 СК, полягають у тому, що дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців після встановлення режиму окремого проживання, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка. До того ж дружина чи чоловік зможуть усиновити дитину без згоди другого з подружжя. Щодо інших особистих прав та обов'язків подружжя у період окремого проживання, то вони згідно з ч. 1 ст. 120 СК залишаються незмінними.
Сімейне законодавство не обмежує час, протягом якого може тривати режим окремого проживання подружжя. Він може бути припинений будь-коли у разі поновлення сімейних відносин або ж за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.