Ми з чоловіком вже досить тривалий час не живемо разом і збираємось незабаром офіційно розлучитися. Але у нас є десятирічний син, а чоловік ніяк не погоджується (ні зараз, ні в майбутньому) давати таку суму грошей, яку я вважаю мінімально необхідною для утримання нашої дитини. Чи є у мене шанс при поданні відповідного позову до суду все ж таки змусити чоловіка регулярно надавати визначену мною суму?
За відсутності згоди між батьками щодо утримання їх дитини спір може бути вирішено виключно у судовому порядку шляхом подання позову одним з подружжя про стягнення аліментів у примусовому порядку — за таких умов підставою виникнення аліментних зобов'язань буде відповідне рішення суду, в якому й будуть визначені розмір та порядок сплати аліментів.
Сімейний кодекс України (далі — СКУ) передбачає можливість визначення розміру аліментів на дитину як у частці від заробітку (доходу) матері чи батька дитини (ч. 1 ст. 183), так і в твердій грошовій сумі (ст. 184). При цьому таких фіксованих аліментних часток як за чинним до 01.01.2004 р. Кодексом про шлюб та сім'ю України (нагадаємо, що відповідно до вказаного нормативного акта розмір аліментів становив на одну дитину чверть, на двох дітей — третину, а на трьох і більше — половину заробітку батьків) нині вже не існує. За чинним законодавством частка заробітку батька чи матері, що має стягуватися як аліменти на дитину, визначатиметься судом окремо у кожному конкретному випадку із врахуванням відповідно до ч. 1 ст. 182 СКУ стану здоров'я та матеріального становища як дитини, так і платника аліментів, наявності у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки чи сина, а також інших обставин, що мають істотне значення. Отже, матеріальний добробут дитини цілком залежатиме від особистих поглядів суддів на справедливість, але у будь-якому разі, згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян (його розмір і досі дорівнює сімнадцяти гривням). Звісно, така нижня межа розміру аліментів потребує негайного підвищення — адже вказана сума не в змозі забезпечити утримання дитини не те що протягом місяця, а й навіть протягом кількох діб.
За заявою платника аліментів або їх одержувача, суд може визначити розмір аліментів і у твердій грошовій сумі — так, це матиме місце у тих випадках, коли платник аліментів одержує нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує у натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (наприклад, у разі коли платник аліментів офіційно взагалі не працює, а доходи одержує з різних джерел, загальний розмір яких визначити неможливо).
Встановлений судом розмір аліментів необов'язково буде збережений (незалежно від способу його визначення) до досягнення дитиною повноліття — у ст. 192 СКУ передбачено можливість його зменшення або збільшення за позовом платника чи одержувача аліментів. При цьому у вказаній правовій нормі міститься вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів—до них належать зміна матеріального чи сімейного стану, а також погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів. Прикладом подібних обставин може слугувати одержання платником аліментів якоїсь травми, що зумовила його подальшу непрацездатність (адже у такому випадку, можливо, доходу платника аліментів не вистачатиме навіть на задоволення його власних потреб чи утримання його інших дітей).
Таким чином, змусити чоловіка виплачувати аліменти саме у нею визначеному розмірі дописувачка не зможе за жодних обставин, оскільки вирішення цього питання належить виключно до компетенції суду (хіба що думка суду з цього приводу співпадатиме з позицією дописувачки).