СПІРНІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВІВ У КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТАХ

Забезпечення позовів у корпоративних конфліктах є одним з найбільш проблемних питань судової практики за цією категорією спорів.

У постанові Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 03.03.2005 р. у справі № 15/558 було розглянуто питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову з метою запобігання спричинення шкоди його інтересам та інтересам, його акціонерів до розгляду справи по суті, а саме: заборонити ТОВ "Н..." та його представникам до розгляду позову у даній справі по суті брати участь у загальних зборах акціонерів ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "У...", зокрема, реєструватися для участі у засіданнях загальних зборів акціонерів, бути присутнім у засіданнях загальних зборів акціонерів та голосувати, а також передавати повноваження на участь у загальних зборах акціонерів іншим особам. Предметом позову було визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, а підставою — порушення переважного права акціонерів компанії на придбання акцій компанії, у разі відчуження їх одним з акціонерів.

Суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача. При цьому взято до уваги передбачені законодавством підстави вжиття заходів забезпечення позову та їх різновиди. Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог про вжиття заходів щодо забезпечення позову, невжиття яких може зробити неможливим або ускладнити виконання рішення у справі. Втім, апеляційний суд скасував цю ухвалу і зазначив, що не надані докази на підтвердження вимог щодо необхідності та доцільності вжиття заходів забезпечення позову позивачем при зверненні до господарського суду, відсутнє достатнє та належне обґрунтування складності та неможливості виконання рішення суду за спором про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.

Таку точку зору поділяє і ВГСУ у своїй касаційній постанові, що коментується. ВГСУ зазначив, що наслідком судової заборони приймати участь власнику акцій в управлінні товариством, зокрема, у загальних зборах акціонерів, є можливе прийняття загальними зборами акціонерів рішень поза волею акціонера, який несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, пропорційно кількості належних йому акцій та рішень, прийнятих з порушенням процедури проведення загальних зборів акціонерів. Заборона власнику акцій приймати участь в управлінні товариством, як захід до забезпечення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, не має причинно-наслідкового зв'язку з умовою, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, суд дійшов висновку, що заборона акціонеру (його представнику) бути присутнім у засіданнях загальних зборів товариства, є порушенням внутрішнього порядку ведення загальних зборів та прав і свобод громадян.

На нашу думку важливе значення для судового розв'язання корпоративних конфліктів має саме цей висновок суду. Йдеться про особливості застосування ст. 67 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК), де одним із засобів забезпечення позову визнається заборона відповідачеві вчиняти певні дії. Фактично оскаржуваною ухвалою суд позбавив акціонера можливості реалізувати одне з корпоративних прав — право на участь в управлінні господарським товариством (ст. 167 ГК), хоча це право і не було предметом судового розгляду. З іншого боку, подібне розглядається як порушення внутрішнього порядку ведення зборів акціонерів, тобто як втручання у справи акціонерного товариства (AT), a <за певних умов і порушення прав інших акціонерів.

Слід зазначити, що Верховний Суд України також негативно ставиться до втручання судів у внутрішню діяльність господарських товариств, зокрема і через заборону реєструвати акціонерів для участі у загальних зборах у порядку забезпечення позову.

Одним з критеріїв, за яким Верховний Суд України на підставі ст. 66 ГПК визначає правомірність обмеження тих чи інших прав відповідача-акціонера в порядку забезпечення позову (заборона на вчинення певних дій), є можливі наслідки невжиття таких заходів. Лише у випадку, коли саме невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим наступне виконання рішення суду — обмеження прав відповідача-акціонера визнається правомірним.

У касаційній постанові, що коментується, це питання розглядається також у контексті такої категорії, як причинно-наслідковий зв'язок. Крім цього, ВГСУ вказав на можливі негативні наслідки для відповідача як акціонера у разі обмеження його права участі у загальних зборах акціонерів.

Характерно, що суд лишив поза межами розгляду за наведеною справою ситуацію, що мала б виникнути у випадку задоволення позову і визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним. У цьому випадку відповідач мав би повернути акції, тобто втрачав права власності і набуті корпоративні права. Виходячи з того, що договір купівлі-продажу визнається недійсним з моменту укладення, то за таких умов може виникнути питання про правомірність здійснення відповідачем своїх корпоративних прав за цими акціями, зокрема, права на участь у загальних зборах акціонерів. Втім, правомірність (визнання недійсними) рішень таких зборів може бути предметом окремого позову і за умови, що будуть визначені особи — інші акціонери чиї права порушені таким чином. Зрозуміло, що усе це не має прямого зв'язку з виконанням того судового рішення про яке йдеться у цьому коментарі — визнання недійсним договору купівлі-продажу з відповідними наслідками.

На окреме дослідження заслуговує питання про можливість поєднання обох вищезгаданих позовів в один за умови, якщо інтереси позивача були б порушені рішенням загальних зборів акціонерів за участю відповідача.

Сергій ТЕНЬКОВ, адвокат

Юридичний вісник України № 43 ( 29 жовтня - 4 листопада 2005 року)