Г л а в а 5
ДОКАЗИ
Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в
кримінальній справі
При провадженні попереднього слідства, дізнання і розгляді
кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини
вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви
злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь і характер
відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що
характеризують особу обвинуваченого;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також
розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування
потерпілого від злочинного діяння. ( Стаття 64 із змінами,
внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законом N
3132-12 від 22.04.93 )
Стаття 65. Докази
Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на
підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання,
слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно
небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення
справи.
Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями
потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями
обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами
слідчих і судових дій та іншими документами. ( Стаття 65 із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 66. Збирання і подання доказів
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в
справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в
порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і
як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків;
вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і
громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть
встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення
ревізій. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян,
підприємств, установ і організацій.
Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його
захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем,
цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими
громадянами, підприємствами, установами і організаціями. ( Стаття
66 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від
16.04.84 )
Стаття 67. Оцінка доказів
Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання,
оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка
провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили. ( Стаття
67 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 68. Показання свідків
Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що
їй відомі обставини, які відносяться до справи.
Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають
встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що
характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його
взаємовідносини з ними.
Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело
яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях
інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. ( Стаття 68
із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 69. Особи, які не підлягають допиту як свідки
Не можуть бути допитані як свідки:
1) захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про
обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків
захисника;
2) адвокат, представник професійної спілки та іншої
громадської організації про обставини, які стали йому відомі в
зв'язку з виконанням ним обов'язків представника потерпілого,
цивільного позивача і цивільного відповідача;
3) особи, які в зв'язку з своїми фізичними або психічними
вадами нездатні правильно сприймати обставини, які мають значення
для справи, і давати про них показання.
Нездатність осіб правильно сприймати обставини, які мають
значення для справи, встановлюється експертизою. ( Стаття 69 із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84,
Законом N 3780-12 від 23.12.93 )
Стаття 70. Обов'язки свідка
Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або
судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і
дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі.
Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання,
слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через
органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і
136 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому в частині 2 цієї статті, суд вправі
також накласти на свідка грошове стягнення до половини
мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове
стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді
справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено в
іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без
поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення
грошового стягнення. ( Стаття 70 із змінами, внесеними згідно з
Указами ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85,
Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 71. Відповідальність свідка
За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну
відповідальність за статтею 178 Кримінального кодексу України (
2002-05 ).
За злісне ухилення від явки в суд, в органи попереднього
слідства або дізнання свідок несе відповідальність відповідно за
частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), а за відмову дати
показання про відомі обставини в справі - за статтею 179
Кримінального Кодексу України. ( Стаття 71 із змінами, внесеними
згідно з Указами ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 9166-11 від
04.05.90 )
Стаття 72. Показання потерпілого
Потерпілий зобов'язаний з'явитися за викликом особи, яка
провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду.
Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають
встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що
характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його
взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені
потерпілим дані, джерело яких невідоме.
Якщо потерпілий не з'явиться без поважних причин, орган
дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід
у порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу.
За злісне ухилення від явки в суд, в орган попереднього
слідства або дізнання потерпілий несе відповідальність відповідно
за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про
адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих
показань - за статтею 178 Кримінального Кодексу України. ( Стаття
72 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10 від
16.04.84, N 9166-11 від 04.05.90 )
Стаття 73. Показання підозрюваного
Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, що
стали підставою для його затримання або застосування запобіжного
заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин по
справі.
Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання
підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення
лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в
справі. ( Стаття 73 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N
6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 74. Показання обвинуваченого
Обвинувачений вправі давати показання по пред'явленому йому
обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин
у справі і доказів, що є в справі.
Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він
визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим
своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при
підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. (
Стаття 74 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від
30.08.71 )
Стаття 75. Висновок експерта
Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення
певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні
або інші спеціальні знання.
Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має
необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.
Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не
можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту
відповідальність. У разі необхідності в справі може бути
призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли
експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок
окремо.
Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним
повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною,
може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому
самому або іншому експертові.
Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким,
що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви
в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка
доручається іншому експертові або іншим експертам.
Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій
або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які
раніше були ревізорами в справі.
Стаття 76. Обов'язкове призначення експертизи
Експертиза призначається обов'язково:
1) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або
обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів
щодо його осудності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах
про злочини, передбачені статтею 120 Кримінального кодексу
України;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого,
якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну
відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і
неможливо їх одержати. ( Стаття 76 із змінами, внесеними згідно з
Указом ПВР від 27.06.61 )
Стаття 77. Обов'язки і права експерта
Особа, яка призначена експертом, зобов'язана з'явитися за
викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.
За злісне ухилення від явки до суду, до органів попереднього
слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за
частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про
адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого
висновку або за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків - відповідно за статтями 178 або
179 Кримінального Кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які
стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення
нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи,
яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути
присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати
особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи.
Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі
його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для
дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що
призначив експертизу, про неможливість дати висновок. ( Стаття 77
із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 9166-11 від 04.05.90 )
Стаття 78. Речові докази
Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення
злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом
злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним
шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для
розкриття злочину і виявлення винних або для спростування
обвинувачення чи пом'якшення відповідальності. ( Стаття 78 із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 79. Зберігання речових доказів
Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості
сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до
справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого,
прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі,
за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах
дізнання, попереднього слідства і в суді або передаються для
зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.
При передачі справи від одного органу дізнання чи
попереднього слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи
до суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого
речові докази передаються разом із справою.
В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення
справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди
для успішного провадження в справі. ( Стаття 79 із змінами,
внесеними згідно згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 80. Строки зберігання речових доказів
Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили
або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про
закриття справи.
Документи - речові докази повинні зберігатися весь час при
справі, а заінтересованим особам, підприємствам, установам і
організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.
У тих випадках, коли виникає спір про право власності на
предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере
законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку
цивільного судочинства.
Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть
бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним
державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли
потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то
організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або
сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент
повернення.
Стаття 81. Вирішення питання про речові докази
Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи
постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого,
прокурора про закриття справи, при цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому,
конфіскуються;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам
або знищуються;
3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути
використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи
просять про це, можуть бути передані їм;
4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом,
передаються в доход держави;
5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних
дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не
встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність
держави.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню,
вирішується в порядку цивільного судочинства.
Стаття 82. Протоколи слідчих і судових дій
Протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в
порядку, передбаченому цим Кодексом, є джерелом доказів, оскільки
в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для
вирішення справи.
Стаття 83. Документи
Документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або
засвідчені обставини, які мають значення для справи. У тих
випадках, коли документи мають ознаки, вказані в статті 78 цього
Кодексу, вони є речовими доказами.