Г л а в а 13
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
Стаття 148. Підстави для застосування запобіжного заходу
При наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений,
перебуваючи на волі, скриється від слідства і суду або перешкодить
встановленню істини в кримінальній справі, або займатиметься
злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку
слідчий, прокурор вправі застосувати щодо обвинуваченого один із
запобіжних заходів, передбачених статтею 149 цього Кодексу.
Про застосування запобіжного заходу складається постанова з
додержанням правил статті 130 цього Кодексу. В постанові
зазначається прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження
обвинуваченого, вчинений ним злочин, стаття кримінального закону,
якою передбачено даний злочин, обраний запобіжний захід і підстави
його обрання. Постанова про обрання запобіжного заходу
оголошується обвинуваченому під розписку. В разі його відмови
розписатися слідчий відмічає про це на постанові.
Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від
обвинуваченого відбирається письмове зобов'язання про те, що він
повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що
він з'явиться до слідчого і суду за їх викликом.
У виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований
щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і до пред'явлення їй
обвинувачення. В цьому разі обвинувачення повинно бути пред'явлене
не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу.
Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний
захід скасовується.
Стаття 149. Запобіжні заходи
Запобіжними заходами є:
1) підписка про невиїзд;
2) особиста порука;
3) порука громадської організації або трудового колективу;
3-1) застава;
4) взяття під варту;
5) нагляд командування військової частини. ( Стаття 149 із
змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N
6834-10 від 16.04.84, Законом N 530/96-ВР від 20.11.96 )
Стаття 150. Обставини, що враховуються при обранні
запобіжного заходу
Розв'язуючи питання про застосування запобіжного заходу,
належить враховувати, крім обставин, зазначених у статті 148 цього
Кодексу, також тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого,
його вік, стан здоров'я, сімейний стан.
Стаття 151. Підписка про невиїзд
Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного
або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця
постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без
дозволу слідчого.
Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним
підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим
запобіжним заходом; про це підозрюваному або обвинуваченому
повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про
невиїзд.
Стаття 152. Особиста порука
Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що
заслуговують довір'я, письмового зобов'язання про те, що вони
ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом
і зобов'язуються при необхідності доставити його в органи
дізнання, попереднього слідства чи в суд на першу про те вимогу.
Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше
двох.
Поручитель повідомляється про суть справи, по якій обирається
запобіжний захід, а також попереджається про те, що коли
обвинувачений, щодо якого обраний даний запобіжний захід,
ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути
накладене грошове стягнення до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
При відмові поручителя від взятого на себе зобов'язання
особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом. ( Стаття 152
із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84,
Законом N 530/96-ВР від 20.11.96 )
Стаття 153. Порядок вирішення питання про грошове стягнення з
поручителя в разі ухилення обвинуваченого від
явки до органів дізнання чи слідства
Якщо обвинувачений ухилиться від явки до органів дізнання чи
попереднього слідства, особа, що провадить дізнання, або слідчий
складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про
грошове стягнення з поручителя вирішується судом у судовому
засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В
судове засідання викликається поручитель. ( Стаття 153 із змінами,
внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 154. Порука громадської організації або трудового
колективу
Порука громадської організації або трудового колективу
полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового
колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху,
бригади постанови про те, що дана організація або трудовий
колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку
обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
Громадська організація або трудовий колектив повинні бути
ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, що
віддається на поруки. ( Стаття 154 із змінами, внесеними згідно з
Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 154-1. Застава
Застава полягає у внесенні на депозит органу попереднього
розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним,
іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших
матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки,
виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного
проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу
слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду
особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи
органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути
меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, за
який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк
понад десять років - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого
тяжкого злочину чи раніше судимої особи, - п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо інших осіб -
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх
випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного
позову, обгрунтованого достатніми доказами.
При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання,
а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи
обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід,
і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена
в доход держави.
Міра запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка
знаходиться під вартою, до направлення справи до суду може бути
обрана лише з дозволу прокурора, який давав санкцію на арешт, а
після надходження справи до суду - судом.
Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань
до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У
цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому
запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після
обрання нового запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на
себе зобов'язання, застава звертається в доход держави. Питання
про звернення застави в доход держави вирішується судом у судовому
засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В
судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень.
Неявка без поважних причин заставодавця в судове засідання не
перешкоджає розгляду питання про звернення застави в доход
держави.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом
при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,
підсудним може бути звернена судом на виконання вироку в частині
майнових стягнень. ( Кодекс доповнено статтею 154-1 згідно із
Законом N 530/96-ВР від 20.11.96 )
Стаття 155. Взяття під варту
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах
про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді
позбавлення волі на строк понад один рік. У виняткових випадках
цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини,
за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і
на строк не більше одного року.
До осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених
статтями 56, 56-1, 57 - 60, 62, 63, 69, 69-1, 71, 78- 80, частиною
4 статті 81, частинами 3 і 4 статті 82, частиною 3 статті 83,
частиною 3 статті 84, частиною 2 статті 86, статтями 86-1, 93,
частинами 3 і 4 статті 117, частиною 2 статті 118, частинами 3 і 4
статті 141, частиною 3 статті 142, частинами 2 і 3 статті 168,
частиною 2 статті 169, частиною 2 статті 170, статтями 190-1,
217-2, частиною 3 статті 217-3, частиною 2 статті 229-1, частинами
2 і 3 статті 229-2, статтею 229-4, частиною 2 статті 229-5,
пунктом "в" статті 234, пунктами "б" і "г" статті 241, статтею
242, пунктом "в" статті 245, статтями 257, 260 - 261 Кримінального
кодексу України ( 2002-05 ), взяття під варту може бути
застосовано з мотивів самої тільки небезпечності злочину.
Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких
як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В
окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі або місцях
тримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть
перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у
слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або
відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в
місцях тримання затриманих до десяти діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно
осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях
позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі
виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі
виховно-трудової колонії.
Порядок попереднього ув'язнення визначається Положенням про
попереднє ув'язнення під варту, цим Кодексом. ( Стаття 155 із
змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-08 від
30.08.71, N 1898-08 від 23.07.73, N 3130-08 від 14.10.74, N
1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2468-12
від 17.06.92, N 2935-12 від 26.01.93, N 282/95-ВР від 11.07.95 )
Стаття 156. Строки тримання під вартою
Тримання під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних
справах не може тривати більше двох місяців. Цей строк може бути
продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором
армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них
прокурором у разі неможливості закінчити розслідування та при
відсутності підстав для зміни запобіжного заходу - до трьох
місяців. Дальше продовження строку може бути здійснено лише через
особливу складність справи прокурором Республіки Крим, області,
прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і
прирівняним до них прокурором - до шести місяців з дня взяття під
варту.
Строк тримання під вартою понад шість місяців може бути
продовжений заступником Генерального прокурора України - до одного
року і Генеральним прокурором України - до півтора року.
Дальше продовження строку не допускається, обвинувачений,
якого тримають під вартою, підлягає негайному звільненню.
У разі неможливості закінчити розслідування в повному обсязі
у наданий законом строк тримання під вартою і при відсутності
підстав для зміни запобіжного заходу Генеральний прокурор України
або його заступник дають згоду про направлення справи до суду в
частині доказаного обвинувачення. Відносно нерозслідуваних
злочинів справа виділяється в окреме провадження і закінчується
загальним порядком.
Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи
повинні бути пред'явлені для ознайомлення обвинуваченому та його
захиснику не пізніш як за місяць до скінчення граничного строку
тримання під вартою, встановленого частиною 2 цієї статті.
Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з
матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під
вартою як запобіжного заходу не враховується.
При поверненні судом на нове розслідування справи, по якій
строк тримання обвинуваченого під вартою скінчився, а за
обставинами справи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
змінено бути не може, продовження строку тримання під вартою
провадиться прокурором, який здійснює нагляд за слідством, у межах
одного місяця з моменту надходження до нього справи. Дальше
продовження зазначеного строку провадиться з урахуванням часу
перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до
суду в порядку і в межах, встановлених частинами 1, 2 і 6 цієї
статті. ( Стаття 156 в редакції Закону N1960-12 від 10.12.91, із
змінами, внесеними згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N
3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 157. Обов'язки прокурора при дачі санкції на арешт
Прокурор дає санкцію на арешт підозрюваного або
обвинуваченого при наявності підстав, передбачених законом. При
вирішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобов'язаний
ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що містять підстави для
взяття під варту, і в необхідних випадках особисто допитати
підозрюваного або обвинуваченого, а неповнолітнього підозрюваного
чи обвинуваченого - у всіх випадках.
Право дачі санкції на арешт особи належить Генеральному
прокуророві України, прокурорам Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя, прирівняним до них прокурорам та їх
заступникам, міським, районним, іншим прирівняним до них
прокурорам. Таке право надається також заступникам прокурорів міст
і районів з населенням понад 150 тисяч, якщо це обумовлено
спеціальним наказом Генерального прокурора України. ( Стаття 157
із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84,
Законом N 3130-12 від 22.04.93 )
Стаття 158. Виконання постанови про застосування як
запобіжного заходу взяття під варту
Постанова про застосування як запобіжного заходу взяття під
варту виконується органом, який обрав запобіжний захід. У
необхідних випадках орган, що обрав запобіжний захід, вправі
доручити виконання постанови органам внутрішніх справ. Один
примірник постанови з санкцією прокурора направляється разом з
заарештованим у відповідне місце попереднього ув'язнення для
виконання. ( Стаття 158 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 159. Заходи піклування про неповнолітніх дітей
заарештованого
Коли в особи, відносно якої як запобіжний захід обрано взяття
під варту, є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду,
слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до
комісії в справах неповнолітніх для вжиття необхідних заходів до
передачі зазначених неповнолітніх на піклування родичів або
влаштування їх в дитячі установи.
Про вжиті заходи слідчий письмово повідомляє прокурора, а
також заарештовану особу і копію листа приєднує до справи. (
Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від
30.08.71 )
Стаття 160. Заходи по охороні майна ув'язненого
При ув'язненні підозрюваного або обвинуваченого слідчий
зобов'язаний вжити заходів до охорони майна і житла ув'язненого,
якщо майно і житло залишаються без нагляду.
Стаття 161. Повідомлення про взяття обвинуваченого під варту
Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце
перебування слідчий зобов'язаний повідомити його дружину або
іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи.
Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про
арешт направляється в Міністерство закордонних справ України.
Стаття 162. Побачення з заарештованим
Побачення родичів або інших осіб з заарештованим може
дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість
побачення встановляється від однієї до двох годин. Побачення може
бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць. (
Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від
30.08.71 )
Стаття 163. Нагляд командування військової частини
Нагляд командування військової частини за підозрюваним або
обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті
заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того,
щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або
обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого,
прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється
про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід.
Про встановлення нагляду командування військової частини у
письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід. (
Стаття 163 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від
16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 164. ( Стаття 164 виключена на підставі Указу ПВР N
117-08 від 30.08.71 ) Поміщення неповнолітнього
обвинуваченого до дитячої установи і віддання під
нагляд батьків чи опікунів
Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до дитячої установи
або віддання його під нагляд батьків чи опікунів полягає у
передачі неповнолітнього обвинуваченого адміністрації дитячої
установи, батькам чи опікунам і відібранні від них письмового
зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки і явки
неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора і суду. При
цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення,
пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність у
випадках неявки його до слідчого, прокурора або до суду.
При порушенні цього зобов'язання до батьків і опікунів
застосовується грошове стягнення в розмірі до 100 карбованців в
порядку, передбаченому статтею 153 цього Кодексу.
Стаття 165. Скасування і зміна запобіжного заходу
Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде
необхідність у запобіжних заходах взагалі або в раніше обраному
запобіжному заході.
Скасування або зміна запобіжного заходу провадиться за
мотивованою постановою слідчого, органу дізнання або прокурора.
Копія постанови слідчого, органу дізнання надсилається
прокуророві.
Прокурор вправі в письмовій формі запропонувати слідчому,
органу дізнання скасувати обраний запобіжний захід або замінити
його іншим, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний
слідчим, органом дізнання. Така пропозиція прокурора для слідчого,
органу дізнання є обов'язковою, і її належить негайно виконати.
Запобіжний захід, що був обраний прокурором або за його
санкцією чи вказівкою, слідчий, орган дізнання можуть скасувати
або змінити тільки за згодою прокурора.
Запобіжний захід, обраний судом, може бути скасований або
змінений судом, а в разі направлення ним справи для провадження
розслідування - також прокурором або за його згодою слідчим,
органом дізнання. ( Стаття 165 із змінами, внесеними згідно з
Указом ПВР N 3084-09 від 16.02.78 )