Г л а в а 28
ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ
Стаття 321. Постановлення вироку ім'ям держави
Суди України постановляють вироки ім'ям України. ( Стаття 321
із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 322. Таємниця наради суддів
Вирок постановляється в окремому приміщенні - нарадчій
кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті
можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі.
Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря
судового засідання та інших осіб не допускається. З настанням
нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.
Судді не мають права розголошувати міркування, що
висловлювались у нарадчій кімнаті. ( Стаття 322 із змінами,
внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71 )
Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку
Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд
обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були
розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що
грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. ( Стаття 323
із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні
вироку
Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується
підсудний;
2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею
кримінального закону він передбачений;
3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують
відповідальність підсудного, і які саме;
6) чи слід у випадках, передбачених статтею 26 Кримінального
кодексу України ( 2001-05 ), визнавати підсудного особливо
небезпечним рецидивістом;
7) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному
і чи повинен він її відбувати;
8) в якому виді виправно-трудової чи виховно-трудової колонії
або в тюрмі повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення
волі;
9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на
чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню
збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом
охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний
позов не був заявлений;
10) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного
позову і можливої конфіскації майна;
11) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима,
цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;
12) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому
розмірі;
13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
14) чи слід у випадках, передбачених статтею 14 Кримінального
кодексу України, застосовувати до підсудного примусове лікування
чи встановити над ним опікування.
Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів,
суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1 - 7 цієї статті, окремо
по кожному злочину.
Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд
вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з
підсудних.
Примусове лікування, передбачене пунктом 14 цієї статті, може
бути застосоване лише при наявності відповідного висновку
лікувальної установи. ( Стаття 324 із змінами, внесеними згідно з
Указами ПВР від 10.08.62, N 117-08 від 30.08.71, Законом N 3132-12
від 22.04.93 )
Стаття 325. Порядок наради суддів
Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів
під керівництвом головуючого.
Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в
статті 324 цього Кодексу. При цьому він повинен ставити кожне
питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки
позитивну або негативну відповідь.
При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має
права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім.
Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.
Стаття 326. Відновлення судового слідства
Коли під час наради при постановленні вироку суд визнав
необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для
справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя -
постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому
належить провадити в межах з'ясування обставин, які викликали його
відновлення.
Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від
його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково
досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до
нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих
обставин в суді виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про
направлення справи на додаткове розслідування. ( Стаття 326 із
змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )
Стаття 327. Види вироків
Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.
Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом
мотивовані.
Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і
постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду
винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд
постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання,
передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний
вирок без призначення покарання, якщо на момент розгляду справи в
суді діяння втратило суспільну небезпечність або особа, яка його
вчинила, перестала бути суспільно небезпечною.
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не
встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу
злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні
злочину.
Якщо при постановленні виправдувального вироку за
недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка
вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання
вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи
прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у
вчиненні цього злочину. ( Стаття 327 із змінами, внесеними згідно
з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71 )
Стаття 328. Розв'язання цивільного позову
Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від
доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє
цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При виправданні підсудного через недоведення його участі у
вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в
цивільному позові.
При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу
злочину суд залишає позов без розгляду.
Стаття 329. Забезпечення цивільного позову
При задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком
законної сили може постановити про вжиття заходів до забезпечення
цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Стаття 330. Вирішення питання про речові докази
При постановленні вироку суд вирішує питання про речові
докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього
Кодексу.
Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх
законному володільцеві, хоч би останній і не пред'явив цивільного
позову.
Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він
підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати
Питання про судові витрати суд вирішує з додержання правил
статті 93 цього Кодексу.
Стаття 332. Складання вироку
Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій
кімнаті, суд складає вирок.
Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав
участь у його постановленні.
Вирок повинен складатися з трьох частин - вступної,
мотивувальної і резолютивної.
Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані
всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.
Стаття 333. Вступна частина вироку
У вступній частині вироку вказується, що він постановлений
ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається
назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку,
склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо
він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові
підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і
місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості
про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний
закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується
підсудний. ( Стаття 333 із змінами, внесеними згідно з Законом N
2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 334. Мотивувальна частина вироку
Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити
формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з
зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину,
форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться
обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких
грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням
мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що
пом'якшують або обтяжують відповідальність; мотиви зміни
обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення
необгрунтованою - підстави для цього.
Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у
вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону
передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі;
застосування умовного засудження; застосування умовного засудження
до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до
праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої
кримінальним законом за даний злочин, перехід до іншого, більш
м'якого покарання; призначення покарання у вигляді направлення у
виховно-трудовий профілакторій; вирішення питань, зв'язаних з
відстрочкою виконання вироку відповідно до статті 46-1
Кримінального кодексу України ( 2001-05 ); звільнення підсудного
від покарання.
Коли суд вирішить визнати підсудного особливо небезпечним
рецидивістом, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави
такого рішення і робиться посилання на статтю 26 Кримінального
кодексу України.
В мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках,
передбачених частинами 7 і 8 статті 25 Кримінального кодексу
України, зобов'язаний навести мотиви призначення засудженому до
позбавлення волі певного виду виправно-трудової чи
виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення волі у
вигляді ув'язнення в тюрмі.
Якщо суд відповідно до статті 14 Кримінального кодексу
України визнає необхідним застосувати до підсудного примусове
лікування або встановити над ним опікування, в мотивувальній
частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.
При наявності клопотань громадських організацій або трудових
колективів про умовне засудження і про передачу їм підсудного для
перевиховання і виправлення суд у мотивувальній частині вироку
зазначає мотиви задоволення чи відхилення цих клопотань, а при
відсутності таких клопотань - мотиви покладення на певний трудовий
колектив або особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за умовно
засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити
формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане
судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з
зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не
допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під
сумнів невинність виправданого.
У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для
задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для
відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених
частиною 3 статті цього Кодексу. ( Стаття 334 із змінами,
внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-08 від
30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 335. Резолютивна частина вироку
В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути
зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний
закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене
підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними;
остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття
покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано умовне
засудження; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази
і судові витрати; рішення про залік попереднього ув'язнення;
рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і
вказівка про порядок і строк оскарження вироку.
При визнанні підсудного особливо небезпечним рецидивістом про
це зазначається в резолютивній частині вироку.
Щодо засуджених до позбавлення волі у виправно-трудовій або
виховно-трудовій колонії суд зобов'язаний визначити на підставі
статті 25 Кримінального кодексу України вид виправно-трудової чи
виховно-трудової колонії, в якій засуджений повинен відбувати
покарання.
У випадках, передбачених статтею 37 Кримінального кодексу
України ( 2001-05 ), у резолютивній частині обвинувального вироку
викладається рішення про звернення з поданням до відповідних
державних органів про позбавлення засудженого військового або
спеціального звання, орденів, медалей або почесного звання.
У випадках, передбачених статтею 14 Кримінального кодексу
України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду
застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над
ним опікування.
Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при
виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру
покарання, призначеного судом.
Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і
деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку
повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по
яких - засуджений.
Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від
відбуття покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині
вироку.
Коли призначається покарання нижче найнижчої межі,
передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині
вироку робиться посилання на статтю 44 Кримінального кодексу
України і зазначається обрана судом міра покарання.
Якщо суд визнає можливим застосувати відстрочку виконання
вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України, у
резолютивній частині вироку зазначаються тривалість відстрочки,
обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або
особа, на які, за їх згодою, суд покладає обов'язок по нагляду за
засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Призначаючи покарання у вигляді громадської догани, суд, якщо
визнає за необхідне проінформувати про це громадськість, у
резолютивній частині вироку зазначає спосіб доведення вироку до її
відома.
Якщо суд визнає можливим застосувати умовне засудження з
передачею засудженого для перевиховання і виправлення громадській
організації чи трудовому колективу, суд у резолютивній частині
вироку зазначає, якій саме громадській організації чи трудовому
колективу передано засудженого на перевиховання і виправлення чи
на який трудовий колектив або особу, за їх згодою, покладено
обов'язок по нагляду за умовно засудженим і проведенню з ним
виховної роботи.
В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається
прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що
підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по
суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу,
про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і
про порядок та строк оскарження вироку. ( Стаття 335 із змінами,
внесеними згідно з Указами ПВР від 30.09.62, N 117-08 від
30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 336. ( Стаття 336 виключена на підставі Указу ПВР N
117-08 від 30.08.71 ) Застосування судом до
неповнолітніх примусових заходів виховного
характеру
Коли в результаті судового розгляду справи суд прийде до
висновку, що виправлення особи, яка вчинила до досягнення нею
повноліття злочин, що не являє великої суспільної небезпеки,
можливе без застосування кримінального покарання, він виносить
ухвалу про закриття кримінальної справи і про застосування до,
неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру
передбачених статтею 11 Кримінального кодексу УРСР ( 2001-05 ), з
зазначенням часу, протягом якого цей захід має застосовуватися.
Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю злочинів
При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає
покарання, керуючись статтями 42 і 43 Кримінального кодексу
України ( 2001-05 ).
Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання
Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі
або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не
перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у
виконання.
Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій
справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування
під вартою.
У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою,
перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується
в строк відбуття покарання.
Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то
в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час
перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних
робіт з розрахунку один день ув'язнення за три дні виправних
робіт. Якщо підсудний був засуджений до виправних робіт, а при
повторному розгляді тієї ж справи - до позбавлення волі, відбутий
строк виправних робіт зараховується в строк позбавлення волі з
розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.
Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка
Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа
розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості,
має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до
справи, але оголошенню не підлягає.
Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не
розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок
суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою
направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про
необхідність перегляду справи в порядку нагляду. ( Стаття 339 із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84,
Законом N 2464-12 від 17.06.92 )
Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції
Суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності
підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему
ухвалу, а суддя - окрему постанову. ( Стаття 340 із змінами,
внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N
2464-12 від 17.06.92 )
Стаття 341. Проголошення вироку
Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання,
де головуючий або один з суддів проголошує вирок.
Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад
суду, заслухують вирок стоячи.
Головуючий роз'яснює підсудному, його законному
представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві,
цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки
і порядок його оскарження. Якщо підсудного засуджено до виняткової
міри покарання - розстрілу, головуючий роз'яснює йому його право
подати клопотання про помилування.
Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то
після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його
рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє. ( Стаття 341 із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком суду
При виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття
покарання або при засудженні його до покарання, не зв'язаного з
позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою,
негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
При умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці суд з урахуванням особи та
обставин справи вправі звільнити засудженого з-під варти. ( Стаття
342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4995-11 від
01.12.87 )
Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання
вироком законної сили
Постановляючи вирок, за яким до підсудного застосовується та
чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про
запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право
обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи підтвердити
раніш обраний.
Взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при
наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього
Кодексу.
Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому
Копія вироку вручається засудженому або виправданому в
триденний строк після проголошення вироку.
Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи
виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку
на його рідній мові або на мові, якою він володіє.
Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з засудженим
До набрання вироком законної сили головуючий або голова
відповідного суду зобов'язані дати дозвіл близьким родичам
засудженого за їх проханням на побачення з засудженим, який
перебуває під вартою.
Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і
збереження майна засудженого
При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх
дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з
постановленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя -
постановою питання перед комісією в справах неповнолітніх або
відповідним органом опіки та піклування про необхідність
влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи
піклування.
Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду
майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи
заходів для їх збереження.
Про вжиті заходи повідомляється засуджений. ( Стаття 346 із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71,
Законом N 2464-12 від 17.06.92 )