ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
11.04.2006 N 4092/6/15-0616
Про орендну плату за землю
Державна податкова адміністрація України розглянула ваш лист
від 09.03.2006 р. N 2341-442-1 щодо орендної плати за землю та
повідомляє таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" (зі змінами і доповненнями) та пункту 1 Інструкції про
порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної
податкової адміністрації України від 19.02.98 р. N 80 ( z0172-98 )
(у редакції наказу від 17.11.98 р. N 552 ( z0791-98 ),
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.98 р. за
N 791/3231, платники податків - юридичні особи, їх філії,
відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу
юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів
підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких
згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати
податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) встановлено, що філією
є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її
місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. При
цьому юридична особа самостійно відповідає за своїми
зобов'язаннями (статті 95 та 96).
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України від
25.10.2001 р. N 2768-III ( 2768-14 ) (зі змінами і доповненнями,
далі - Кодекс) громадяни та юридичні особи набувають права
власності та права користування земельними ділянками із земель
державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої
влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
державній або комунальній власності, здійснюється на підставі
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки
(стаття 124 Кодексу ( 2768-14 ).
Право власності на земельну ділянку і право постійного
користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а
право оренди землі оформляється договором, який реєструється
відповідно до закону (стаття 126 Кодексу ( 2768-14 ).
Статтею 5 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV ( 161-14 )
"Про оренду землі" в редакції Закону від 02.10.2003 р. N 1211-IV
( 1211-15 ) (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 161-XIV)
встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або
фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право
користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 4 та Прикінцевих положень Закону
N 161-XIV ( 161-14 ) до розмежування відповідно до закону земель
державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок
у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну
власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межам
населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах
повноважень, визначених Кодексом ( 2768-14 ).
Згідно зі статтею 13 Закону N 161-XIV ( 161-14 ) договір
оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний
передати орендареві земельну ділянку у користування на певний
строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку
відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією із істотних умов договору оренди землі між
орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її
розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і
перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону
N 161-XIV ( 161-14 ).
Орендна плата за землю, як визначено статтею 21 Закону
N 161-XIV ( 161-14 ), це платіж, який орендар вносить
орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 5 Закону України від 03.07.92 р.
N 2535-XII ( 2535-12 ) "Про плату за землю" в редакції Закону від
19.09.96 р. N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (зі змінами та доповненнями,
далі - Закон N 2535-XII) об'єктом плати за землю є земельна
ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності
або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками -
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, в тому числі орендарі.
Статтею 13 Закону N 2535-XII ( 2535-12 ) встановлено, що
підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка
перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди
такої ділянки.
Платники земельного податку, а також орендної плати за
земельні ділянки державної або комунальної власності (крім
громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та
орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного
року подають відповідному органу державної податкової служби за
місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на
поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями
(стаття 14 Закону N 2535-XII ( 2535-12 ).
Таким чином, платником орендної плати за землю до бюджету є
орендар земель державної або комунальної власності на підставі
укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи
органом виконавчої влади договором орендної землі.
Директор Департаменту
податку на прибуток
та інших податків і зборів
(обов'язкових платежів) Н.Хоцянівська