ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Л И С Т
03.08.2005 N 02-24-1173
Члену Громадської колегії
Державного комітету України
з питань регуляторної
політики та підприємництва
Новікову С.Л.
Про нарахування внесків
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності розглянула Ваш лист та повідомляє.
Згідно із Законами України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 ( 2240-14 ) та "Про розмір
внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального
страхування" від 11.01.2001 р. N 2213 ( 2213-14 ), базою для
нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням, є суми фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно
з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. N 108/95 ( 108/95-ВР )
(далі - Закон N 108/95), та підлягають обкладанню податком з
доходів фізичних осіб.
Статтею 2 Закону N 108/95 ( 108/95-ВР ) визначена структура
заробітної плати, яка складається із основної, додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Нормами зазначеної статті встановлено належність до заохочувальних
і компенсаційних виплат грошових і матеріальних виплат, які не
передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад
встановлені зазначеними актами норми. Статтею 5 Закону N 108/95
визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі
законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на
державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних
договорів; трудових договорів.
Надання позики регулюється положеннями Цивільного кодексу
України ( 435-15 ). Зокрема, статтями 1046, 1049 передбачено, що
позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові
кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у
такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,
що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що
встановлені договором. Позика або її частина, яка згідно з
рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню
працівником, втрачає ознаки позики.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті
4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від
22.05.2003 р. N 889 ( 889-15 ) сума позики, яка згідно з рішенням
керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником
(тобто, погашається за рахунок коштів працедавця), включається до
загального оподатковуваного доходу і підлягає обкладанню податком
з доходів фізичних осіб.
Таким чином, прощену працівникові позику слід відносити до
фонду оплати праці в складі інших заохочувальних і компенсаційних
виплат (стаття 2 Закону N 108/95 ( 108/95-ВР ) як додаткове благо
працівника, та, як наслідок, на вищезазначену суму прощеної позики
необхідно нараховувати та утримувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності.
Роз'яснення щодо віднесення суми позики, яка згідно з
рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню
працівником, до фонду оплати праці надані листом Державного
комітету статистики України від 11.04.2005 р. N 9/2-2-9/116
( v_116202-05 ).
Перший заступник директора М.В.Субота