ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Р І Ш Е Н Н Я
N 17-32/5 від 05.05.99
м.Київ
vd990505 vn17-32/5
Про необхідність усунення порушень вимог Указу
Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про
усунення обмежень, що стримують розвиток
підприємницької діяльності" Луганською
обласною державною адміністрацією
На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98
"Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької
діяльності", здійснюючи аналіз рішень голів місцевих державних
адміністрацій нормативно-правового характеру з метою усунення
надмірного та необгрунтованого державного втручання у
підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань
розвитку підприємництва встановив:
Голова Луганської обласної державної адміністрації видав
розпорядження від 22.02.99 N 104 "Про залучення додаткових коштів
на соціальний захист інвалідів" (далі - Розпорядження).
Пункт 1 Розпорядження встановлює: "Рекомендувати
міськвиконкомам, райдержадміністраціям на договірних засадах
залучати кошти суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм
власності, які займаються реалізацією алкогольних та тютюнових
виробів вітчизняного та імпортного виробництва, на соціальний
захист інвалідів.
З цією метою передбачити в договорах:
- укладених з суб'єктами підприємницької діяльності
роздрібної торгівлі та громадського харчування, відрахування в
розмірі 10 копійок з кожної реалізованої ємкості 0,5 літра спирту,
горілки та лікеро-горілчаних виробів, коньяку та коньячних
виробів, шампанського та вина. Якщо реалізація здійснюється в
іншій ємкості, розмір відрахувань здійснюється пропорційно
ємкості";
- укладених з суб'єктами підприємницької діяльності оптової
торгівлі, відрахування в розмірі 0,20 % від обсягу реалізації
тютюнових виробів".
Також пунктом 1 Розпорядження передбачається здійснення
"перерахування вказаних відрахувань до 10 числа наступного за
звітним місяця на позабюджетний рахунок "сум за дорученнями". Далі
вказується номер рахунку, МФО, код та назва банку, на рахунок в
якому повинні перераховуватися кошти.
Аналіз Розпорядження свідчить про порушення Луганською
обласною державною адміністрацією норм чинного законодавства
України.
1. При виданні Розпорядження Луганська обласна державна
адміністрація перевищила повноваження, надані їй Положенням про
обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію,
затвердженого Указом Президента України від 21.08.95 N 760/95, та
порушила норми Закону України від 25.06.91 N 1251-XII ( 1251-12 )
"Про систему оподаткування".
Відповідно до підпункту ж) підрозділу 2) пункту 18 вказаного
Положення державні адміністрації встановлюють у межах, визначених
законодавством, місцеві податки і збори.
Види місцевих податків та зборів встановлені у статті 15
Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР "Про внесення змін до
Закону України "Про систему оподаткування" та у статті 1 Декрету
Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві
податки і збори". Цими нормативними актами не передбачено
справляння збору від реалізації алкогольних напоїв та тютюнових
виробів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ), податки і збори (обов'язкові платежі),
справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених
Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства
України" ( 1562-12 ), сплаті не підлягають.
Таким, чином, встановивши нові відрахування суб'єктів
підприємницької діяльності від реалізації алкогольних напоїв та
тютюнових виробів, Луганська обласна державна адміністрація
порушила законодавство з оподаткування. Слово "рекомендувати",
вжите у пункті 1 Розпорядження, лише маскує новий обов'язковий
платіж. Інакше як ще можна пояснити фіксовану суму відрахувань від
продажу кожної пляшки алкогольних товарів та одиниці тютюнових
виробів, а також детальна регламентація перерахування вказаних
відрахувань із зазначенням номеру рахунку та дати, до якої
необхідно здійснити вказане перерахування. Фактично ж, йдеться про
вхід райдержадміністрацій та міськвиконкомів до договорів окремою
стороною, або про нав'язування сторонам договору додаткових
зобов'язань на користь третьої особи.
2. Крім того, маємо явне порушення норм Конституції України
( 254к/96-ВР ), направлених на захист підприємницької діяльності,
недоторканність права власності і свободу конкуренції (зокрема
статей 19, 41, 42 Конституції України).
Зокрема, в статті 19 Конституції України сказано, що "ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством (оскільки вказані відрахування законодавством не
передбачені, а в Розпорядженні ми маємо прихований примус до
укладання угод, то існує явне порушення цієї норми Конституції).
Крім того, в цій же статті говориться про те, що органи
місцевої влади та самоврядування зобов'язані діяти лише в межах
повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами
України.
В даному ж випадку, бачимо явне перевищення повноважень,
наданих держадміністраціям законодавством України (на що вже
наголошувалося вище). Розпорядження також порушує цивільне (щодо
свободи укладення угод), а також антимонопольне законодавство. А
саме: стаття 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) передбачає
недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону. Примус до
укладання угоди, перевищення повноважень щодо можливості укладання
подібних угод може слугувати підприємцям, яких примусили до
укладання такої угоди, підставою для звернення до суду з позовом
про признання подібної угоди недійсною. Порушено також статті 4 та
6 Закону України від 18.02.92 N 2132-XII ( 2132-12 ) "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності". Так, частина 2 статті 6 вказаного
Закону, прямо зазначає, що дискримінацією суб'єктів господарювання
визнається укладання угод між органами місцевої влади та
самоврядування та суб'єктами підприємницької діяльності.
Дискримінацією підприємців також є примушення суб'єктів
господарювання до пріоритетного укладання договорів. Більше того,
стаття 155-8 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) передбачає
кримінальну відповідальність посадових осіб за укладення будь-якої
угоди, виконання якої може обмежити законні права чи інтереси
того, хто займається підприємницькою діяльністю. Що стосується
розглядуваного випадку, то порушення прав та інтересів підприємців
у випадку укладання подібних угод є очевидним.
3. В преамбулі Розпорядження вказано, що його видано з метою
виконання Закону України від 21.03.91 N 875-XII ( 875-12 ) "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Необхідно
зазначити, що посилання на цей Закон в даному випадку є
безпідставним, кон'юнктурним і некоректним.
Стаття 11 Закону встановлює, що бюджет Фонду України
соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів
республіканського бюджету, благодійних внесків організацій,
трудових колективів і громадян (тобто, внесків, зроблених виключно
на добровільній основі, без будь-якого примусу), інших надходжень,
в тому числі від підприємницької діяльності Фонду, що не
суперечить чинному законодавству.
Стаття 20 Закону також встановлює, що підприємства
(об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності
та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж
встановлено нормативом, зобов'язані щорічно (йдеться про
відрахування певної суми раз на рік фіксованої суми (цільові
кошти)) відраховувати до відділень Фонду України соціального
захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі цільові кошти на створення робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів
щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Розмір
відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на
відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте
інвалідом.
Отже, порядок формування бюджету Фонду України соціального
захисту інвалідів, встановлений Законом України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), не
передбачає справляння будь-яких інших відрахувань суб'єктів
підприємницької діяльності від реалізації продукції, як це
встановлено у Розпорядженні.
4. Розпорядження містить положення, які суперечать принципам
формування податкової системи в Україні і їх застосування,
фактично, є подвійним оподаткуванням. Зокрема, у пункті 1
Розпорядження встановлюється, що в договорах, укладених з
суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють оптову
торгівлю, передбачається встановлення "відрахувань в розмірі 0,2%
від обсягу реалізації тютюнових виробів".
Оскільки до обсягу реалізації входить, наприклад, податок на
додану вартість, то, в разі укладання ("добровільно-примусово")
подібних договорів, може виникнути ситуація, коли суб'єкт
підприємницької діяльності змушений буде сплачувати "податок на
податок".
Крім того Розпорядження не містить роз'яснень, чи відносяться
відрахування на собівартість, чи джерелом їх сплати є прибуток,
який залишається у підприємства.
5. Видане Розпорядження не було погоджене з Державним
комітетом України з питань розвитку підприємництва. При цьому
вимога щодо необхідності такого погодження передбачена пунктом 2
постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.98 N 1310
( 1310-98-п ) "Про порядок оскарження центральними органами
виконавчої влади, головами місцевих державних адміністрацій рішень
Державного комітету з питань розвитку підприємництва".
У зв'язку з виявленням положень, які стримують розвиток
підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань
розвитку підприємництва В И Р І Ш И В:
Запропонувати Луганській обласній державній адміністрації в
місячній термін скасувати розпорядження від 22.02.99 N 104 "Про
залучення додаткових коштів на соціальний захист інвалідів",
оскільки його видано з перевищенням повноважень обласної державної
адміністрації та з порушенням низки норм чинного законодавства
України.
Рішення Державного комітету України з питань розвитку
підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток
підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.
Голова О.Кужель