НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
19.05.2006 N 05-30-11/2488
На N 30-17-21/105 від 20.04.2006
Рівненське ТП НКРЕ
Щодо надання роз'яснень
Національна комісія регулювання електроенергетики України
розглянула звернення Рівненського ТП НКРЕ від 20.04.2006 року
N 30-17-21/105 щодо роз'яснень стосовно дотримання ліцензіатом з
постачання електричної енергії ліцензійних умов в частині
використання електроустановок та в межах компетенції повідомляє.
Враховуючи, що суть зазначених у листі проблем полягає у
визначенні власника "безхазяйних" повітряних ліній та використання
цих ліній для здійснення господарської діяльності ЗАТ "Ей-І-Ес
Рівнеенерго" з передачі електричної енергії місцевими (локальними)
електромережами та з постачання електроенергії за регульованим
тарифом, насамперед зазначаємо, що впорядкування відносин
суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування
визначено, зокрема, у статті 23 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (ГКУ).
Як вбачається з листа Рівненського ТП, споживачами не було
дотримано процедуру державної реєстрації власності щодо участі у
ній органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, у частині другій статті 23 ГКУ ( 436-15 )
зазначено, що відносини органів місцевого самоврядування з
суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть
здійснюватися також на договірних засадах.
При цьому, відповідно до частини сьомої статті 179 цього
Кодексу ( 436-15 ) господарські договори укладаються за правилами,
встановленими Цивільним кодексом України ( 435-15 ) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із частиною четвертою статті 275 ГКУ ( 436-15 )
виробники і постачальники енергії, що займають монопольне
становище, зокрема, суб'єкти природних монополій, зобов'язані
укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають
технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають
при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог
цього Кодексу.
Загальний порядок та межі застосування нормативно-правових
актів та договору врегульовані Цивільним кодексом України
( 435-15 ).
Відповідно до частини другої статті 6 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (ЦКУ) сторони мають право врегулювати у
договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої
відносини, які не врегульовані цими актами.
При цьому, згідно із частиною третьою цієї статті сторони в
договорі можуть відступити від положень актів цивільного
законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Крім того, враховуючи надане у статті 335 ЦКУ ( 435-15 )
визначення безхазяйної речі, слід зазначити, що відповідно до
частини другої цієї статті безхазяйні нерухомі речі беруться на
облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме
майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території
якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на
облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Але, як зазначено вище, у ситуації, описаній у листі Рівненського
ТП, ця процедура не була дотримана.
Одностороння процедура набуття права власності (згідно із
статтею 344 ЦКУ ( 435-15 ) не може бути використана оскільки
"безхазяйні" ПЛ розташовані на земельних ділянках, власник яких
саме і не визначений.
Крім того, відповідно до статті 376 ЦКУ ( 435-15 ) споруда,
інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони
збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена
для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого
проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Порядок визначення права власності на майно, що виникло
внаслідок самочинного будівництва, вказаний у ЦКУ ( 435-15 ).
Згідно із частиною третьою цієї статті право власності на
самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою,
яка здійснила самочинне будівництво за рішенням суду.
Крім того, відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
(КУ) взаємодію з органами місцевого самоврядування забезпечують
місцеві державні адміністрації.
Згідно із положенням статті 146 КУ ( 254к/96-ВР ) та
компетенції органів місцевого самоврядування, визначеної у
статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) слід насамперед узгодити це питання з органами
місцевого самоврядування. Адже, до компетенції органів місцевого
самоврядування належить, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження
відповідно до закону комунального майна; затвердження переліку
об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;
визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів
права комунальної власності; вирішення питань про придбання в
установленому законом порядку приватизованого майна; прийняття
рішень щодо придбання об'єктів державної власності.
Крім того, як зазначено у статті 351 ЦКУ ( 435-15 ), якщо
власник земельної ділянки, що підлягає викупу у зв'язку з
суспільною необхідністю, є власником споруд, що розміщені на ній,
вимога про припинення права власності на ці об'єкти розглядається
разом з вимогою про викуп земельної ділянки.
Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу у зв'язку
з суспільною необхідністю, не є власником споруд, що розміщені на
ній, власник цих об'єктів залучається до участі у справі.
Отже, при вирішенні зазначених у зверненні Рівненського ТП
НКРЕ питань, вважаємо за необхідне дотримуватись вимог
вищенаведених нормативно-правових актів України.
Член Комісії Ю.Андрійчук