Так склались обставини, що мій чоловік наполягає на розлученні. При цьому він каже, що забере собі і квартиру, і дачний будиночок, і автомобіль (усе це майно було придбано нами за час шлюбу), залишивши мені тільки маленьку квартиру моєї матері, яку у позаминулому році я отримала у спадщину. Свою позицію він пояснює тим, що за час нашого шлюбу я займалася домашнім господарством і не заробляла гроші, а оскільки дітей у нар немає, то він не зобов'язаний ділитися зі мною майном, придбаним за зароблені ним кошти. Чи дійсно це так?
Звісно, розірвання шлюбу має своїм наслідком припинення на майбутнє між подружжям особистих та майнових відносин, що існували між ними під час шлюбу. При цьому деякі з цих правовідносин припиняються саме з моменту розірвання шлюбу, а деякі за бажанням одного з подружжя чи внаслідок прямої вказівки закону продовжують тривати ще певний час — наприклад, згідно зі ст. 76 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) розірвання шлюбу не припиняє права непрацездатної та потребуючої матеріальної допомоги особи на утримання, яке виникло в неї за час шлюбу (воно припиняється з настанням інших обставин — з поновленням працездатності цієї особи, реєстрацією нею повторного шлюбу тощо).
Щодо планів Вашого чоловіка у разі розлучення повністю позбавити Вас набутого за час шлюбу майна, то вони (за умови, що Ви з чоловіком не укладали шлюбний договір з визначенням у ньому відповідного правового режиму майна) є абсолютно безпідставними. Навпаки, за правилами ст. 60 СКУ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (у тому числі й через ведення домашнього господарства, хвороби тощо) самостійного заробітку. Сам лише факт розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу (для цього необхідно його розділити), але розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень Цивільного кодексу України (після розлучення передбачена у ч. 2 ст. 65 СКУ презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, вже не діє). До вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СКУ), яка обчислюється від дня, коли один з співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Щодо отриманої Вами у спадщину від матері квартири, то вона й без згоди Вашого чоловіка після розлучення буде належати лише Вам — адже відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СКУ майно, набуте дружиною або чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є її (його) особистою приватною власністю. Отже, незалежно від будь-яких обставин успадкована Вами квартира є лише Вашою власністю (як у разі збереження шлюбу, так і при розлученні), а от квартира, дачний будиночок і автомобіль, що придбані вами за час шлюбу, є Вашою та Вашого чоловіка спільною сумісною власністю й у разі поділу цього майна ваші частки відповідно до ч. 1 ст. 70 СКУ будуть рівними (якщо тільки інше не визначено домовленістю між вами чи шлюбним договором).