ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                  07.11.2006  N 12620/6/17-0716


     Державна податкова  адміністрація України розглянула ваш лист
<...> і повідомляє.

     Законом України від 22.05.2003 р.  N  889  (  889-15  )  "Про
податок  з  доходів фізичних осіб" (п.  1.2 ст.  1,  далі - Закон)
установлено,  що доходом фізичної особи - платника податку є  сума
будь-яких коштів,  вартість матеріального і нематеріального майна,
інших активів,  що мають вартість, у тому числі цінних паперів або
деривативів,   одержаних   платником   податку   у  власність  або
нарахованих  на  його  користь,  протягом  відповідного   звітного
податкового періоду з різних джерел як на території України, так і
за її межами.

     До такого доходу відносяться і додаткові блага,  тобто кошти,
матеріальні чи нематеріальні цінності,  послуги, інші види доходу,
що виплачуються  (надаються)  платнику  податку  його  працедавцем
(самозайнятою  особою),  якщо  такий  дохід не є заробітною платою
(визначення якої наведено у пп.  "д" п.  1.3  та  абзаці  третьому
статті  1  Закону  (  889-15  )  чи  виплатою,  відшкодуванням  чи
компенсацією за цивільно-правовими  угодами,  укладеними  з  таким
платником.

     Перелік доходів,  в тому числі у вигляді додаткових благ, які
не  включаються  до  складу  загального  місячного   або   річного
оподатковуваного  доходу  платника  податку  наведено у пункті 4.3
статті 4 Закону ( 889-15 )  та  в  окремих  випадках  визначено  у
положеннях пункту 4.2 статті 4 Закону.

     Згідно із  підпунктом  4.2.9  "а"  пункту 4.2 статті 4 Закону
( 889-15   )   до   складу    загального    місячного    (річного)
оподатковуваного   доходу   платника  податку  включаються  дохід,
отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо
(за винятками,  передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у
вигляді вартості використання житла,  інших об'єктів матеріального
або  нематеріального майна,  наданих платнику податку у безоплатне
користування,  за винятком, коли таке надання зумовлено виконанням
платником   податку   трудової   функції  чи  передбачене  нормами
трудового  договору  (контракту)  або  відповідно  до  закону,   у
встановлених ними межах.

     Кодексом законів  про  працю  України  (  322-08  ) (ст.  21)
установлено,  що особливою формою трудового договору є контракт, у
якому строк його дії,  права,  обов'язки і відповідальність сторін
(в тому числі матеріальна),  умови матеріального забезпечення (яке
може  передбачати  безоплатне  надання  у  користування житла,  що
орендує  працедавець)  і  організації  праці   працівника,   умови
розірвання   договору,   в   тому   числі   дострокового,   можуть
встановлюватися угодою сторін.

     Таким чином,  у  разі  безоплатного  надання   працівнику   у
користування  житла,  що  орендує  у  орендодавця його працедавець
(сторонами   договору   оренди   є   підприємство-працедавець    і
орендодавець), суми сплаченої підприємством орендної плати за таке
житло не розглядаються як об'єкт оподаткування податком з  доходів
фізичних  осіб  відповідно  до положень підпункту 4.2.9 "а" пункту
4.2 статті  4  Закону  (  889-15  ),  якщо  надання  працівнику  у
користування  житла передбачено укладеним з ним трудовим договором
(контрактом).

     Якщо ж  договір   оренди   житла   укладено   працівником   з
орендодавцем,   а   підприємство-працедавець   сплачує   за  цього
працівника  орендну  плату,  то  сума  такої  орендної   плати   є
додатковим   благом,   наданим  працедавцем  своєму  працівнику  з
відповідним його оподаткуванням.

 Заступник Голови                                         С.Лекарь