Система корпоративного управління і корпоративного законодавства є одним з основних факторів економічного росту. Однак на сьогодні корпоративна культура вітчизняного бізнесу перебуває на стадії становлення. У зв'язку з цим запобігання і цивілізоване вирішення корпоративних конфліктів необхідне як для окремо взятого суб'єкта господарювання, так і для економіки країни в цілому.
Проте реалії такі, що останні кілька років економіку України все сильніше збурюють "корпоративні війни", і в першу чергу — так звані агресивні поглинання, захоплення контролю над суб'єктами господарювання з використанням незаконних методів, що супроводжуються масовими порушеннями прав і законних інтересів акціонерів. Часом корпоративні конфлікти набувають крайніх форм: силове захоплення підприємств, особисті погрози акціонерам і менеджерам тощо. Дуже часто корпоративний конфлікт супроводжується порушенням норм законодавства і практично завжди — порушенням прав тієї або іншої групи акціонерів.
Це явище стало відчутним чинником дійсності, що впливає на економіку, соціальну сферу, розвиток фондового ринку та інвестиційну привабливість держави.
Деякі джерела називають цифри — 2-3 тисячі рейдерських атак на підприємства за останні два роки в Україні. Про це зараз "модно" говорити, розробляються законодавчі ініціативи, спрямовані на врегулювання корпоративних конфліктів. Але від цього конфліктів не стає менше — навпаки, їх кількість зростає. Зростає також кількість фірм, які займаються захопленням контролю над підприємствами на професійній основі.
Для цього використовується широкий арсенал засобів:
- створення паралельних органів управління акціонерного товариства;
- використання забезпечувальних заходів за судовими позовами з метою захоплення контролю над акціонерним товариством;
- відведення майна підприємства за допомогою фальсифікації відомостей про виконавчий орган товариства;
- здійснення тиску на акціонерів при проведенні скупки акцій;
- створення паралельно діючих реєстрів акціонерів тощо.
Відведення майна підприємства здійснюється приблизно за однією схемою. Зацікавлена сторона фальсифікує протокол загальних зборів акціонерів, з якого, випливає, що акціонерне товариство прийняло рішення про зміну генерального директора. Новий директор оформляє продаж нерухомого майна підприємства. Потім перепродаж об'єкта здійснюється кілька раз, щоб кінцевий власник був захищений статусом "добросовісного набувача". А власники підприємства дізнаються про це лише тоді, коли новий власник будівлі ставить свою охорону. Звичайно ж, після з'ясування факту розкрадання власник здійснює спробу повернення вкраденого майна, подаючи позови. Іноді така спроба закінчується успіхом, а іноді — ні. Все залежить від співвідношення сил юристів і ретельності опрацювання схеми захоплення.
Багато акціонерних товариств, розташованих на привабливих земельних ділянках, чи власники ліквідного нерухомого майна намагаються підстрахувати себе від захоплення. Для цього вони штучно знижують привабливість свого підприємства. Наприклад, використовують цінне нерухоме майно як засіб забезпечення позики, взятої у дружньому банку. У цьому випадку відчуження заставленого майна можливе тільки з відома заставодержателя, тобто не може бути здійснене непоміченим.
Іншим захисним засобом стала здача акціонерним товариством майна в довгострокову оренду "самому собі". Адже за Цивільним кодексом зміна власника майна не тягне за собою розірвання договору оренди.
Проте не завжди заходи, що здійснюються самим акціонерним товариством, виявляються достатніми.
На сьогодні ситуація наступна: судові рішення, а також засоби забезпечення надуманих позовів призводять до заборони мажоритарним акціонерам користуватися і голосувати пакетами акцій, що їм належать; а конкретним особам — здійснювати функції директорів або членів наглядової ради товариства. Часто саме за рішенням суду у акціонерного товариства або його реєстратора вилучаються правовстановлюючі документи.
Створення паралельних наглядових рад, паралельних виконавчих органів управління шляхом проведення позачергових загальних зборів акціонерів також є достатньо поширеним явищем — порушуються вимоги при розсилці повідомлень про майбутні збори, фальсифікуються документи розсилки, акціонери не допускаються на збори, спотворюються дані про кворум, робляться "помилки" при підрахунку результатів голосування тощо.
Корпоративні конфлікти часто супроводжуються боротьбою за доступ до реєстру акціонерного товариства і його реєстратора. Нападаюча сторона намагається "перетягнути" реєстратора на свою сторону і без відома емітента отримати список осіб, що мають право на участь у загальних зборах акціонерів, або ж провести ці збори за участі реєстратора в якості лічильної комісії чи, навпаки, зірвати збори за допомогою реєстратора, якщо це необхідно.
При скупці акцій за допомогою реєстратора нападаюча сторона прагне отримати "режим найбільшого сприяння" на противагу "режиму нескінченних причіпок" при внесенні записів про операції, здійснені іншою стороною. Не говорячи вже про невмотивовані відмови реєстратора в проведенні операції або наданні інформації з реєстру; про "помилки" реєстратора при проведенні тих або інших дій або про свідоме порушення закону. Невипадково емітенти сьогодні переймаються пошуком добросовісного і дружнього реєстратора.
У цій боротьбі використовуються різні прийоми. Один з найпоширеніших засобів — передача системи ведення реєстру іншому реєстраторові, зокрема — на тимчасове зберігання, за рішенням суду на підставі позову акціонера або неправомочного директора.
Один з проявів боротьби за реєстр — створення паралельних реєстрів. Це дає можливість нападаючій стороні вести реєстр у "дружнього" реєстратора; проводити (і оспорювати) збори та інші дії; здійснювати операції за фальсифікованими документами. Одним з негативних наслідків відкриття паралельних реєстрів є те, що міноритарні акціонери проводять операції з акціями, включаючи оформлення спадкового майна, і через один, і через інший реєстр. У результаті стає неможливим визначити, який з них відображає дійсний стан справ. Як правило, подвійний реєстр . виникає там, де утворюються паралельні органи управління.
Особливо небезпечне використання в корпоративних конфліктах таких прийомів, як зловживання правом, використання неточностей і суперечностей у законодавстві, корпоративний шантаж ("грін-мейл") тощо. Аналогічні недобросовісні дії стають можливими внаслідок неефективності судового контролю, відсутності чітких критеріїв визнання недійсними корпоративних рішень, механізмів відповідальності менеджерів і контролюючих акціонерів, недостатньої правової регламентації вимог до облікової системи ринку цінних паперів і процедури реєстрації юридичних осіб.
Такі позови розглядаються роками і в результаті виносяться рішення, що суперечать одне одному і у більшості випадків не можуть бути виконаними в принципі.
Можливість протиправного перерозподілу власності є перешкодою для нормального здійснення підприємствами господарської діяльності, оскільки об'єктами корпоративних захоплень часто стають економічно стійкі і прибуткові підприємства, для яких надзвичайно важливими є стабільність і передбачуваність мікроклімату, що дозволяє здійснювати діяльність у нормальному режимі. Корпоративні конфлікти перешкоджають також розвитку фондового ринку як інструменту залучення фінансування.
Загалом кажучи, корпоративні конфлікти вкрай негативно впливають на залучення інвестицій в України у зв'язку з тим, що, як правило, їх результатом є порушення майнових прав сторони (інвестора, кредитора тощо): Особливої актуальності набуває необхідність вирішення даної проблеми напередодні вступу України до Світової організації торгівлі.
Світовий досвід свідчить, що корпоративні конфлікти є неминучими. Проте лавиноподібне- зростання їх кількості в Україні останнім часом змушує серйозно замислитися про причини їх виникнення та шляхи подолання.
Передусім, на сьогодні необхідно реформувати чинне законодавство, зокрема процесуальне, і судову систему з метою унеможливлення перерозподілу власності через захоплення та усунення сприятливих умов для ведення корпоративних воєн З використанням "адміністративного ресурсу", що сприятиме стабілізації економічної ситуації в Україні та підвищенню її інвестиційної привабливості.
Чинне процесуальне законодавство дозволяє недобросовісним учасникам обороту формально без порушень закону здійснювати корпоративні захоплення, що негативно впливають як на здійснення своїх прав і законних інтересів внутрішніми інвесторами, так і на стабільність майнового обороту в цілому.
З метою вирішення даних проблем зараз робиться спроба шляхом внесення відповідних законодавчих пропозицій віднести всі справи у спорах, пов'язаних з діяльністю господарських товариств, за винятком трудових суперечок, до підвідомчості господарських судів за місцезнаходженням товариства, щодо якого виник корпоративний спір.
Зокрема, до Верховної Ради України було внесено кілька аналогічних за своїм змістом законопроектів: законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо розмежування переліку справ, підвідомчих господарським судам та судам загальної юрисдикції) (реєстраційний № 2279 від 05.10.2006 p., автор — народний депутат України Д. Притика та інші); законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо корпоративних конфліктів) (реєстраційний № 2431 від 30 жовтня 2006 p., автор — народний депутат України П. Порошенко та інші) та законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо розмежування переліку справ, підвідомчих господарським судам та загальним судам)" (реєстраційний № 2258 від 10 листопада 2006 p., автор — народний депутат України М. Оніщук та інші).
На сьогодні Верховною Радою Україні прийнято у другому читанні та в цілому як закон проект № 2258.
Проте ці законодавчі заходи є фрагментарними та недостатніми, оскільки деякі категорії корпоративних за своєю суттю спорів формально залишилися підвідомчими судам загальної юрисдикції. Необхідно більш системно підходити до врегулювання цієї комплексної проблеми. Крім того, вказані проекти не вирішують також проблему запобігання маніпулюванню підсудністю шляхом зміни місцезнаходження юридичної особи — досить поширений прийом, що використовується в ході "корпоративних воєн", який полягає в умисній перереєстрації юридичної особи за іншим місцезнаходженням. Можливість ініціації судових розглядів, спрямованих на зміну корпоративного контролю, в різних судах або одночасно в декількох процесах (в межах одного суду) провокує недобросовісних учасників корпоративних відносин до дій з використанням "адміністративного ресурсу": з метою забезпечення позовів допускається можливість введення забезпечувальних заходів, які суперечать один одному, а після закінчення розгляду справ у різних судах виносяться судові рішення, що суперечать одне одному. У результаті створюється конкуренція судових актів, яка призводить до втрати довіри до судової влади.
Таким чином, для створення дієвого механізму вирішення цих проблем необхідно додатково законодавчо передбачити наступні положення:
- уточнити перелік категорій корпоративних спорів, що належать до виключної підсудності господарського суду, зокрема, доповнити даний перелік вказівкою на спори, пов'язані з призначенням (обранням), відкликанням, припиненням повноважень і відповідальністю осіб, що входять до складу органів управління і контролю юридичної особи, а також осіб, що входять до складу колегіальних виконавчих органів або здійснюють функції одноособового виконавчого органу юридичної особи, включаючи справи за позовами до реєстраторів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств;
встановити норму про обов'язкове об'єднання в одне провадження пов'язаних між собою вимог, які випливають з одного корпоративного спору, що повинно вирішити проблему ініціації безлічі судових розглядів, спрямованих на змиту корпоративного контролю, одночасно в декількох процесах у межах одного суду, що, у свою чергу, допускає можливість ухвалення суперечливих судових актів щодо тієї ж юридичної особи одним і тим же судом;
передбачити норму про застосування заходів забезпечення позовів на вказані вимоги виключно господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи, обмежити можливість застосування забезпечувальних заходів (встановити обов'язковість зустрічного забезпечення на вимоги немайнового характеру);
забезпечити розкриття інформації про ініційований судовий розгляд, пов'язаний з корпоративним спором, з метою недопущення приховування від іншої сторони факту свого звернення до суду, що часто використовується недобросовісними учасниками корпоративних відносин задля захоплення контролю над юридичною особою. У результаті зацікавлені особи, навіть ті, щодо яких виник корпоративний спір, позбавляються можливості взяти участь у розгляді справи і дізнаються про наявність судового спору лише після того, як судом вже було прийнято відповідне рішення.
Задля недопущення аналогічних ситуацій необхідно передбачити закріплення в Господарському процесуальному кодексі норми про обов'язкове оперативне повідомлення юридичної особи, у зв'язку з діяльністю або участю в якій виник корпоративний спір, про прийняття позовної заяви до розгляду господарським судом, а також про вступ до провадження нових осіб, про зміну підстави або предмета позову, відмову від позову, визнання позову, ухвалення рішення суду тощо.
Крім того, необхідно встановити обов'язок юридичних осіб забезпечити своїм акціонерам (учасникам) доступ до позовних заяв і судових рішень, направлених юридичній особі судом, що розглядає справу, яка випливає з корпоративного спору, щодо даної юридичної особи.
- з метою недопущення затягування справ, що витікають з корпоративних конфліктів, необхідно запровадити спеціальний порядок оскарження ухвал господарського суду в процесі розгляду справи за корпоративним спором у скорочені терміни тощо.
Таким чином, необхідно системно підходити до вирішення даної проблеми — фрагментарні кроки у цьому напрямі не забезпечать досягнення цілі, а лише ускладнять засоби ведення "корпоративних воєн". З цією метою мною розробляється та найближчим часом буде внесено до Верховної Ради України законопроект, спрямований на вдосконалення процедури вирішення корпоративних спорів.