розумово неповноцінні, до виробничого життя, і нормального
виробничого середовища.
5) Слід враховувати положення Рекомендації 1955 року щодо
перекваліфікації інвалідів ( 993_090 ).
VIII. Сприяння рівності можливостей чоловіків і жінок
у галузі підготовки і зайнятості
54. 1) Слід вживати заходів з метою сприяння рівності
можливостей жінок і чоловіків у галузі зайнятості в суспільстві в
цілому.
2) Ці заходи мають бути складовою частиною всіх економічних,
соціальних і культурних заходів, що застосовуються урядами для
покращання стану із зайнятістю жінок, і повинні, по можливості,
включати:
a) доведення до відома широкої громадськості і, зокрема,
батьків, викладачів, працівників служб професійної орієнтації і
професійної підготовки, працівників служб зайнятості та інших
соціальних служб, роботодавців і працівників розуміння щодо
необхідності заохочення жінок і чоловіків грати рівні ролі в
суспільстві та економіці, а також щодо необхідності зміни
традиційного ставлення до роботи жінок та чоловіків удома та в
професійному житті;
b) забезпечення дівчат та жінок професійною орієнтацією з
такого ж широкого кола можливостей у галузі освіти, професійної
підготовки і зайнятості, як це робиться для юнаків і чоловіків,
заохочення їх до повного використання таких можливостей і
створення їм для цього умов;
c) сприяння, відповідно до положень міжнародних конвенцій і
рекомендацій щодо праці, рівності доступу дівчат і жінок до всіх
видів освіти, до професійної підготовки до всіх видів зайнятості,
включаючи ті, що були традиційно доступні лише юнакам та
чоловікам;
d) сприяння подальшій підготовці дівчат і жінок з метою
забезпечення їхнього особистого розвитку і просування на
кваліфіковану роботу та відповідальні посади і настійні звернення
до роботодавців надавати їм такі ж самі можливості у розширенні
їхнього трудового досвіду, що й працюючим чоловікам з однаковим
рівнем освіти і кваліфікації;
e) надання, по можливості, центрів та інших служб по догляду
за дітьми різного віку, з тим щоб дівчата та жінки з сімейними
обов'язками мали доступ до нормальної професійної підготовки, а
також вжиття спеціальних заходів, наприклад, у вигляді курсів
впродовж частини дня або заочних курсів, періодичних програм
професійної підготовки або програм, які використовують засоби
масової інформації;
f) забезпечення програмами професійної підготовки жінок, які
бажають стати до роботи вперше або повернутися до роботи після
перерви в трудовій діяльності, але вік яких перевищує нормальний
вік для влаштування на роботу.
55. Спеціальні заходи і програми для отримання професійної
підготовки, подібні до тих, які передбачаються в підпунктах "e" і
"f" пункту 2 параграфа 54 цієї Рекомендації, повинні надаватися
чоловікам, які мають аналогічні проблеми.
56. Слід враховувати Конвенцію ( 993_062 ) і Рекомендацію
1964 року про політику в галузі зайнятості під час здійснення
заходів, спрямованих на сприяння рівності можливостей для жінок і
чоловіків у галузі підготовки і зайнятості.
IX. Працівники-мігранти
57. Слід забезпечити працівників-мігрантів ефективною
професійною орієнтацією і професійною підготовкою з тим, щоб вони
могли користуватися рівністю можливостей у галузі зайнятості.
58. Професійна орієнтація і професійна підготовка
працівників-мігрантів повинна враховувати те, що вони можуть мати
обмежені знання мови країни, що надає їм роботу. На них повинні
поширюватися параграфи 51 і 52 цієї Рекомендації.
59. Професійна орієнтація і професійна підготовка
працівників-мігрантів повинні враховувати:
a) потреби країни, що надала роботу;
b) можливість повернення працівників-мігрантів в економічну
діяльність країни їхнього походження.
60. Щодо професійної орієнтації і професійної підготовки
працівників-мігрантів, слід враховувати відповідні положення
міжнародних конвенцій і рекомендацій про працю, які стосуються
таких працівників. Ці питання повинні бути також предметом
договорів між країнами, що надають роботу, і країнами, що
поставляють робочу силу.
X. Підготовка персоналу для професійної підготовки і
професійної орієнтації
61. Положення про підготовку персоналу повинні охоплювати
всіх осіб, які впродовж усього свого робочого дня або частини його
відповідають за планування, організацію, управління, розвиток,
керівництво або надання професійної орієнтації чи професійної
підготовки.
62. 1) Окрім отримання підготовки в галузі професійної
орієнтації, включаючи індивідуальні консультації, працівники, які
проводять професійну орієнтацію, повинні бути ознайомлені із
світом праці в цілому, а також з умовами праці та функціями осіб,
зайнятих у широкому колі професій і на всіх рівнях кваліфікації та
відповідальності, а також з можливостями зайнятості і просування в
цих професіях, з курсами і засобами підготовки, які існують для
них; їх слід також ознайомити із загальними аспектами колективних
договорів із правами та обов'язками, що випливають з трудового
законодавства.
2) Підготовка працівників, які проводять професійну
орієнтацію, повинна, в разі необхідності, включати вивчення
фізіологічних, психологічних та соціологічних характеристик різних
груп осіб, а також спеціалізованих методів орієнтації.
63. 1) Працівники, які проводять професійну підготовку,
повинні мати різнобічні теоретичні і практичні знання і значний
досвід роботи в технічній галузі, а також технічну та педагогічну
підготовку, отриману в установах систем освіти і підготовки.
2) Підготовка таких осіб у відповідних випадках повинна
включати вивчення різних характеристик щодо різних груп учнів, а
також спеціальних методів підготовки.
64. 1) Працівники, які проводять професійну підготовку для
окремих галузей економічної діяльності, повинні бути ознайомлені з
соціальними, економічними і технічними аспектами та умовами,
існуючими в даній галузі економічної діяльності.
2) Наприклад, на додаток до технічної та професійної освіти і
професійної підготовки за своїм фахом, особи, які займаються
діяльністю в галузі сільського розвитку, повинні отримати
підготовку в таких галузях, як:
a) економіка сільського господарства, лісівництва та інших
видів сільської діяльності;
b) методи та техніка управління сільськогосподарськими та
лісовими підприємствами;
c) сільська соціологія та сільські установи;
d) техніка масової інформації і методи популяризації
підготовки;
e) діяльність кооперативів, де такі існують.
65. Працівники, які проводять професійну орієнтацію і
професійну підготовку для особливих груп населення, повинні бути
ознайомлені із спеціальними соціальними та економічними
проблемами, притаманними цим групам населення.
66. 1) Особи, відповідальні за планування, організацію або
керівництво програмами професійної орієнтації або професійної
підготовки, включаючи директорів і керівників установ або служб
професійної орієнтації або професійної підготовки, керівників і
працівників професійної підготовки на підприємствах, а також
консультантів з питань професійної орієнтації і професійної
підготовки, повинні мати відповідно досвід роботи в галузі
професійної орієнтації або професійної підготовки.
2) Особи, які несуть таку відповідальність щодо програм
професійної підготовки, повинні мати, по можливості, окрім досвіду
роботи в галузі професійної підготовки, досвід іншої роботи на
підприємствах.
67. Усі працівники, які проводять професійну орієнтацію і
професійну підготовку, повинні мати можливість часто підвищувати і
поновлювати свої знання в соціальній, економічній і технічній
галузях, а також у галузі психології, які відносяться до їхньої
спеціальності, і вивчати нові методи і техніку, що їх можна
застосовувати до їхньої роботи.
XI. Дослідницька діяльність
68. Держави-члени повинні передбачити проведення
дослідницьких та експериментальних програм, призначених для:
a) визначення критеріїв по встановленню черговості завдань і
для розробки стратегії розвитку професійної орієнтації і
професійної підготовки для окремих галузей економічної діяльності
і груп населення;
b) визначення і передбачення виникнення можливостей
зайнятості в різних галузях економічної діяльності і професіях;
c) покращання знань з психологічних, соціологічних та
педагогічних аспектів професійної орієнтації і професійної
підготовки;
d) оцінки ефективності всіх компонентів систем професійної
орієнтації і професійної підготовки як з точки зору їх внутрішньої
дієвості, так і з точки зору отриманих результатів;
e) визначення прямих і непрямих витрат та вигод різних систем
і методів проведення професійної орієнтації і професійної
підготовки;
f) поліпшення для заінтересованих груп населення
психологічних тестів та інших методів, які дозволяють визначити
індивідуальні здібності, оцінити схильності та професійні
інтереси, рівень знань і професійної кваліфікації, досягнутий
через професійну підготовку;
g) збільшення наявності інформації відносно роду занять і
вимог щодо них.
XII. Адміністративні аспекти і представницькі органи
69. 1) Державні власті та органи, які займаються питаннями
загальної освіти, професійної орієнтації, технічної і професійної
освіти і професійної підготовки, підготовки персоналу, який несе
відповідальність за використання людських ресурсів і підготовку
керівних кадрів, державні власті та органи, що займаються
плануванням і здійсненням політики в галузі зайнятості і в галузі
соціального та економічного розвитку, а також органи, що
представляють як різні галузі економічної діяльності і професій,
так і заінтересовані групи населення, повинні співпрацювати у
розробці політики, у плануванні і у здійсненні програм професійної
орієнтації і професійної підготовки.
2) Представники організацій роботодавців і працівників
повинні входити до органів, що здійснюють керівництво державними
установами системи підготовки і контролюють їхню діяльність; там,
де таких органів не існує, представники організацій роботодавців і
працівників повинні іншим чином брати участь у створенні,
управлінні і контролі за діяльністю таких установ.
70. Окрім участі в розробці політики, плануванні і здійсненні
програм, представницькі органи повинні, відповідно до національних
законодавства і правил в рамках національного планування:
a) заохочувати своїх членів і надавати їм сприяння:
i) у забезпеченні можливостей і умов для професійної
орієнтації і професійної підготовки;
ii) у підтримці надання таких можливостей і умов;
iii) у повному їх використанні;
b) забезпечувати, за потребою, професійну орієнтацію і
професійну підготовку на додаток до заходів, що їх вживають інші
органи, служби або особи, а також надавати інформацію, яка
полегшує вжиття таких заходів;
c) брати участь у дослідницькій діяльності.
71. Слід чітко визначити відповідні ролі та обов'язки всіх
тих, хто має відношення до використання людських ресурсів.
72. Під час здійснення програм професійної орієнтації і
професійної підготовки слід забезпечити:
a) надання консультацій відповідним органам, службам,
установам і підприємствам відносно соціальних, технічних і
методологічних аспектів, пов'язаних із здійсненням цих програм;
b) забезпечення допоміжними службами і засобами, такими як
дослідження, підготовка норм і керівних принципів для організації
професійної орієнтації і професійної підготовки, а також
аудіовізуальними посібниками та інформацією відносно відповідних
методів і техніки;
c) організацію іспитів під державним контролем або інших
способів для оцінки результатів підготовки по професіях, охоплених
нормами професійної підготовки;
d) підготовку персоналу;
e) надання результатів наукових досліджень та іншого досвіду
особам або органам, відповідальним за планування та здійснення
програм;
f) надання відповідної фінансової підтримки для здійснення
програм.
XIII. Періодичні перегляди
73. Держави-члени повинні періодично переглядати свої
програми професійної орієнтації і професійної підготовки з метою:
a) досягнення найкращого використання персоналу, можливостей
і засобів;
b) пристосування організації, змісту і методів професійної
орієнтації і професійної підготовки у світлі нових умов і вимог у
різних галузях економічної діяльності і потреб окремих груп
населення, а також у світлі досягнутих успіхів у відповідній
галузі знання;
c) визначення інших заходів, що можуть вимагатися для
забезпечення ефективності національної політики у справі
досягнення цілей, викладених у параграфах 4 - 6 цієї Рекомендації.
XIV. Міжнародне співробітництво
74. Країни повинні якнайтісніше співпрацювати одна з одною за
участю, в разі необхідності, урядових і неурядових регіональних і
міжнародних, а також неурядових національних організацій, у справі
планування, розробки та здійснення програм професійної орієнтації
та професійної підготовки.
75. Таке співробітництво може включати:
a) надання, на двосторонній або багатосторонній основі,
допомоги іншим країнам у справі планування, розробки і здійснення
таких програм;
b) організацію спільної дослідницької та експериментальної
діяльності з метою поліпшення організації і підвищення
ефективності планування та здійснення програм;
c) надання наявних можливостей або створення спільних
можливостей з тим, щоб особи, які займаються професійною
орієнтацією і професійною підготовкою, могли набувати знань,
кваліфікації і досвіду, яких вони не можуть отримати в своїх
власних країнах;
d) систематичний обмін інформацією про професійну орієнтацію
і професійну підготовку, включаючи результати дослідницьких та
експериментальних програм, шляхом проведення нарад експертів,
семінарів, дослідницьких груп або обміну публікаціями;
e) послідовну уніфікацію норм професійної підготовки для
однієї і тієї ж професії в окремій групі країн з метою полегшення
професійної мобільності і отримання підготовки за кордоном;
f) підготовку і розповсюдження основних матеріалів і
посібників з професійної орієнтації і професійної підготовки,
включаючи програми навчання і описи окремих професій, з метою
використання їх у групі країн або в регіоні, які мають аналогічні
потреби або прагнуть забезпечення відповідності між рівнем
професійної підготовки і практикою професійної орієнтації.
76. Країни повинні розглянути можливість створення або
сприяння спільному створенню або діяльності центрів для окремого
регіону або групи країн з метою полегшення обміну досвідом і
сприяння співробітництву в здійсненні програм і проведенні
методологічних досліджень.
XV. Дія цієї Рекомендації на попередні рекомендації
77. 1) Ця Рекомендація заміняє Рекомендацію 1949 року щодо
професійного орієнтування ( 993_067 ), Рекомендацію 1956 року щодо
професійної підготовки в сільському господарстві і Рекомендацію
1962 року щодо професійного навчання.
2) Рекомендація 1955 року щодо перекваліфікації інвалідів,
Рекомендація 1966 року щодо професійного навчання рибалок,
Рекомендація 1970 року щодо спеціальних програм для молоді і
Рекомендація 1970 року щодо професійного навчання моряків як і
раніше мають чинність щодо категорій осіб, охоплених умовами цих
рекомендацій.
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації
МОП, Київ, 1997 р.