З метою збільшення виробництва продуктів харчування, нарощування обсягів виробництва м'яса індиків, створення нових робочих місць та покращення соціально-економічного стану сільського населення НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Програму розвитку індиківництва в Україні на період до 2015 року (далі - Програма), що додається.

2. Департаменту ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Микитюк Д.М.), Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій забезпечити виконання Програми.

3. Покласти:

наукове забезпечення ведення індиківництва - на Інститут птахівництва УААН (Терещенко О.В., за згодою);

координацію реалізації Програми - на Департамент ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією та асоціацію "Союз птахівників України" (Бакуменко О.Б., за згодою).

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Вербицького П.І.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства аграрної

політики України

21.05.2007  N 340

Досвід країн з розвинутим птахівництвом засвідчує, що індиківництво, поряд з виробництвом м'яса курчат-бройлерів, є перспективною та економічно ефективною галуззю, постачальником повноцінного за складом та дієтичного м'яса. При інтенсивному вирощуванні середньодобовий приріст живої маси у індиків досягає 90-140 г, вихід м'язової тканини 60%, в тому числі грудних м'язів до 30% від живої маси. Із однієї тонни тушок індиків важких кросів отримують до 800 кг м'яса, в тому числі до 300 кг грудних м'язів.

У світовому балансі м'яса спостерігається стійка тенденція збільшення виробництва та споживання м'яса індиків. За останні 30 років виробництво індичатини зросло з 1,5 до 5,5 млн. тонн. Найбільшими виробниками м'яса індиків є такі країни: США - 55% світового виробництва, Італія - 18%, Франція - 15%, Англія - 7%, Бразилія - 4%.

Споживання індичого м'яса на душу населення в рік у Сполучених Штатах Америки складає - 8 кг, в Ізраїлі - 12 кг, у Європі - 4 кг, в тому числі у Польщі 4,5 кг. У країнах західної Європи, США, Канаді частка індичатини у загальному балансі пташиного м'яса становить 22-26%.

Споживання м'яса індиків в Україні становить близько 1,5% від споживання м'яса птиці, або біля 0,2 кг на людину.

В той же час природа і клімат України, її добре розвинене зернове господарство створюють усі умови для широкого розведення індиків. У довоєнні і післявоєнні роки в Україні розводили місцеві популяції бронзових індиків, які були добре пристосовані до утримання з використанням пасовищ. Початок 60-х років пов'язаний з розвитком промислового індиківництва України, коли була завезена з Англії біла широкогруда порода з фірми British Unated Turkeys (B.U.T.), птиця - з добре вираженими м'ясними ознаками, інтенсивним ростом, хорошою життєздатністю, білим оперенням.

У 70-80-ті роки минулого століття в Україні було створено мережу племінних та промислових господарств з виробництва індичого м'яса. До цієї мережі входило: 4 птахофабрики з відгодівлі індичат на м'ясо; 5 птахофабрик, які поряд з відгодівлею індичат на м'ясо, мали батьківські стада; племрепродуктор; племзавод. Виробництво м'яса індиків в Україні становило 9,0-12,0 тис. тонн в рік.

В кінці 90-х років внаслідок погіршення економічної ситуації в країні, диспаритету цін, індиківництво стало збитковим і поступово занепало.

Призупинили свою діяльність суб'єкти племінної справи, що займались розведенням індиків.

Селекційно-племінну роботу в індиківництві здійснювало лише державне підприємство "Дослідне господарство Борки" Харківської області.

В 2004 році проведено атестацію птахогосподарств, що утримували племінних індиків та було присвоєно відповідні статуси, а саме: племінний завод - "ДП "Дослідне господарство Борки" Інституту птахівництва УААН Харківської області, три племінних репродуктори I порядку (ДПДГ "Борки" ІП УААН, ПФ "Агроімпекс" Харківської області, ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" агроцех N 13 Донецької області), один племінний репродуктор II порядку (ВАТ "Новоазовська птахофабрика" Донецької області). Крім цих підприємств, ряд господарств переважно спеціалізуються на інкубації яєць та реалізації добових індичат. Серед них ПП "Gander" Київської області; ВАТ "Кримське підприємство з племінної справи в тваринництві" АР Крим; ТОВ "Селянський двір" м. Севастополь та ін.

В останні два роки простежується стійка тенденція до інтенсифікації товарного виробництва м'яса індиків. Це відбувається переважно за рахунок імпорту індичат фінальних гібридів зарубіжної селекції, які використовуються тільки для відгодівлі на м'ясо, без подальшого їх розмноження. До числа таких підприємств відносяться - ТОВ "Українська продовольча група" (м. Чернівці); українсько-французьке СП "Грельер-Брошукова" (Рівненська область); ТОВ "Племптахорадгосп "Броварський" компанії "Рамбус", ТОВ СП "Володар" (Київська область), ДП "Агрофірма "Шахтар" Донецької області та інші.

В переважній більшості індичат імпортують з Німеччини, Польщі, Франції. Завезена птиця має високі відгодівельні якості: жива маса відгодованих самців сягає понад 20 кг, самок - 12 кг (таблиця 1).

Таблиця 1

За результатами 2005 року найбільший відсоток поголів'я дорослих індиків відмічено в Харківській (31%), Київській (22%) і Донецькій (15%) областях. Найбільше молодняку на кінець 2005 року було в Чернівецькій області - 46%, в результаті введення в експлуатацію товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча група"; Рівенській області - 19%, за рахунок функціонування спільного українсько-французького підприємства "Грельер-Брошукова"; Київській області - 14%, в результаті розширення потужностей товариством з обмеженою відповідальністю "Племптахорадгосп "Броварський"; Івано-Франківській області - 13%.

В більшості племінних господарств України розводять індиків вітчизняної селекції - крос "Харківський-56". Птиця даного кросу добре адаптована до умов утримання та вирощування, в порівнянні з імпортною, краще пристосована до годівлі кормами власного виробництва, стресостійка. Збереженість птиці до 20-тижневого віку складає 96,4%. Жива маса гібридів становить у 12 тижнів - 4,4 кг, у 17 тижнів - 6,7 кг при затратах корму відповідно 2,6 і 3,4 кг на 1 кг приросту живої маси. Птиця вітчизняного походження має високі відтворні якості: кількість добових індичат від самки материнської лінії 6 складає 63,2-72,6 голів.

В племптахорепродукторі І порядку приватної фірми "Агроімпекс" Харківської області на протязі останніх семи років розводять індиків кросу "БЮТ-8", яких було завезено з Білорусії.

На даний час в товарних підприємствах з відгодівлі індичат на м'ясо в основному використовують гібридних індичат зарубіжних кросів селекції англійської фірми БЮТ: Біг-5, Біг-6, БЮТ-8, БЮТ-9.

В таблицях 2 та 3 наведено основні господарсько корисні ознаки індиків вітчизняної та зарубіжної селекції.

Таблиця 2

Таблиця 3

Метою даної програми є розробка науково-організаційних основ перспективного розвитку вітчизняного індиківництва для забезпечення населення України м'ясом індиків (на рівні 4-5 кг на людину за рік). Для цього виробництво м'яса індиків в Україні в 2015 році повинно досягти близько 200 тис. тонн в живій масі, що буде становити 15-20% потенційного ринку споживання пташиного м'яса, або збільшиться в 40 разів.

На даний час в Україні всі підприємства, що займаються промисловим виробництвом м'яса індиків використовують імпортований гібридний молодняк. Існуючі племінні господарства з розведення індиків забезпечують інкубаційними яйцями і молодняком в основному особисті селянські господарства.

Тому виникла нагальна необхідність збільшення кількості й розширення в регіональному масштабі мережі племінних і товарних підприємств з вирощування індиків для збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.

Для розвитку індиківництва існують сприятливі умови, оскільки в регіонах є велика кількість тваринницьких приміщень, які можна переобладнати під вирощування індиків з дотриманням всіх вимог сучасних технологій. Збільшення чисельності поголів'я індиків сприятиме розвитку підприємств з виготовлення спеціальних комбікормів та більш ефективному використанню фуражного зерна.

Для безперебійного забезпечення поголів'ям промислового виробництва і незалежності від поставок такої продукції із-за кордону доцільно створити та розширити власну та спільну з іноземними фірмами мережу племінних господарств.

Тобто, виконання програми вирішує ряд соціально важливих питань, таких, як створення нових робочих місць, покращення матеріального становища сільського населення й розвитку інфраструктури сільської місцевості, в цілому зменшить залежність від імпорту індичого м'яса та підвищить експортний м'ясний потенціал.

Реалізація Програми також дозволить вирішити проблему збільшення виробництва дієтичних продуктів з м'яса індиків для забезпечення раціонального харчування населення.

Для досягнення мети Програми необхідно створити:

племінну базу - за рахунок збільшення потужностей наявного племінного заводу ДПДГ "Борки" і діючих племптахорепродукторів для утримання вихідних ліній, прабатьківських та батьківських стад потужністю 261 тис. самок. Таке поголів'я птиці забезпечить на 60% запланований об'єм виробництва м'яса індиків у 2015 році (таблиця 4). Для виробництва м'яса індиків в повному обсязі передбачається придбання гібридного молодняку зарубіжної селекції у кількості 5880 тис.гол., які забезпечать отримання 40% м'яса від загального об'єму його виробництва;

мережу інкубаторіїв із загальною виробничою потужністю 20 млн.шт. яєць за рік від птиці вітчизняної селекції;

комплекси та ферми з вирощування індиків на м'ясо шляхом будівництва нових та реконструкції наявних потужностей;

кормову базу - вирощування власних зернових фуражної групи в обсязі 350-400 тис. тонн на рік та мережу комбікормових заводів з виробничою потужністю 400 тис. тонн повнораціонних комбікормів на рік за рахунок будівництва нових та реконструкції наявних потужностей;

спеціалізовані м'ясопереробні заводи та забійні цехи потужністю до 200 тис. тонн м'ясопродуктів у рік та можливістю глибокої переробки продукції.

Виконання Програми буде здійснюватись за рахунок власних коштів підприємств, внутрішніх і зовнішніх інвестицій, залучення кредитних ресурсів комерційних банків та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Наукове забезпечення виконання Програми здійснює Інститут птахівництва Української академії аграрних наук.

Координацію виконання Програми здійснює Департамент ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Міністерства агарної політики України за участю Міністерства аграрної політики Автономної республіки Крим, головних управлінь агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій та асоціації "Союз птахівників України".

Протягом останніх двох років за рахунок коштів державного бюджету за вирощені та реалізовані сільськогосподарськими товаровиробниками індики надається бюджетна дотація: в 2006 році 0,45 гривні, в 2007 році - 0,5 гривні за один кілограм живої ваги.

В подальшому, при розробці механізму надання дотації за вирощену і продану худобу та птицю, будуть переглядатись розміри доплат в залежності від витрат на виробництво м'яса індиків та реалізаційних цін на неї.

Підприємствам, що займаються виробництвом м'яса індиків, надаватиметься допомога шляхом здійснення фінансової підтримки через механізм здешевлення короткострокових та середньострокових кредитів, за програмою "Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва", часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та інших програм агропромислового комплексу.

Поряд з тим, суб'єктам племінної справи в індиківництві надаватиметься підтримка за рахунок коштів державного бюджету на виконання програм селекції у птахівництві.

Таблиця 4