МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
N 18-35/494-10 від 22.02.96
м.Київ
vd960222 vn18-35/494-10
Віце-прем'єр-міністру України
Пинзенику В.М.
На N 1668/46 від 25.01.96
За Вашим дорученням Мінекономіки разом з Мінфіном та
Мінстатом України розглянуло звернення Головної державної
податкової інспекції України щодо визначення суми економії від
зниження собівартості продукції (зменшення збитків) і доповідає.
Запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від
11 вересня 1995 р. N 725 ( 725-95-п ) Порядок визначення сум, які
вносяться до бюджету у зв'язку з перевищенням фонду споживання
передбачає забезпечення прямої залежності розмірів коштів, що
спрямовуються підприємствами на споживання від обсягів продукції,
робіт, послуг. Підприємства, якими не дотримуються встановлені
співвідношення між обсягами виробництва і фондами споживання,
повинні вносити до бюджету платежі з сум перевищення розрахункової
їх величини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.95 N 1063
( 1063-95-п ) внесені зміни і доповнення до порядку визначення
сум, які вносяться до бюджету у зв'язку з перевищенням фонду
споживання, а саме, абзацом третім п. 13 передбачено зменшення сум
перевищення при зниженні собівартості продукції та стабільності
цін протягом не менш, ніж чотирьох місяців.
Аналіз практики застосування показника зниження собівартості
продукції (зменшення збитків) показав недоцільність і неможливість
його врахування в економічних умовах роботи народного
господарства, що склалися. Цей показник може об'єктивно
відображати ефективність роботи підприємств лише при стабілізації
цін на енергоносії, сировину, матеріали, тарифів на різного роду
послуги, знижені інфляції до 2 - 3 відс. на рік.
Положення зазначеного пункту Порядку вступає в певній мірі в
протиріччя з основним принципом залежності величини фондів
споживання від обсягів виробництва, тому що зниження собівартості
продукції в багатьох випадках можливе і при зменшенні обсягів
продукції. На собівартість часто впливають фактори, які не
залежать від результатів роботи підприємств.
Збитковість також не завжди є результатом роботи підприємств,
а виникає внаслідок прийняття рішень, що приймаються на державному
або регіональному рівні - регулювання тарифів, цін, переоцінка
основних фондів тощо.
Враховуючи, що питома вага витрат на оплату праці в
середньому по народному господарству складає тільки біля 10
відсотків загальної суми витрат, можливі непоодинокі випадки, коли
підприємства, допускаючи значні суми перевищення фонду споживання,
не будуть сплачувати до бюджету ніяких сум, користуючись п. 13
Порядку.
Крім того, вибіркові опитування підприємств Мінстатом України
(понад 300) свідчать про те, що жодне з підприємств не забезпечило
постійності цін протягом чотирьох місяців.
Сума економії від зниження собівартості продукції (робіт,
послуг) може бути розрахована підприємствами шляхом застосування
показника, що характеризує витрати на 1 карбованець виробленої або
реалізованої продукції. Достовірність таких розрахунків
перевіряється тільки на підставі документів первинного обліку, що
практично неможливо. Статистична звітність про витрати на
виробництво продукції складається щоквартально і не містить
необхідних даних для здійснення контролю.
Виходячи з наведеного, пропонуємо не враховувати у 1996 році
економію від зниження собівартості продукції (зменшення збитків)
при визначенні суми перевищення розрахункового фонду споживання і
внести відповідні зміни до Порядку ( 725-95-п ).
Розрахунки, які були зроблені підприємствами і організаціями
з використанням зазначеного пункту у жовтні-грудні 1995 року, слід
залишити без коригування державними податковими інспекціями.
Просимо згоди.
Заступник Міністра О.С.Яременко