Конвенція
               між Україною і Королівством Бельгії
                     про свободу пересування


     Уряд України   і   Уряд   Королівства  Бельгії,  (які  надалі
іменуються Сторонами),
     вітаючи встановлення   між  ними  дипломатичних  відносин  10
березня 1992 року ( 056_003 ),
     визнаючи, що  присутність  їх  дипломатичних  представників у
кожній  з  двох  країн  служитиме  розширенню  співробітництва   і
сприянню обмінам між обома народами,
     беручи до уваги положення Віденської Конвенції від 18  квітня
1961 року про дипломатичні зносини ( 995_048 ),
     прагнучи конкретизувати зобов'язання  НБСЄ  стосовно  свободи
пересування і подорожей,
     бажаючи засвідчити тісний і сприятливий характер їх відносин,
спроможний  забезпечити  подальший  розвиток  їх  співробітництва,
взаємної довіри і розуміння,
     домовились про таке:

                             Стаття 1

     Сторони забезпечують   на   взаємній   основі   всім   членам
дипломатичної і консульської місії свободу пересування  і  поїздок
на території, відповідно до статті 26  Віденської  Конвенції  1961
року про дипломатичні зносини.
     Вони не вимагатимуть попереднього  дозволу  або  повідомлення
про поїздки.

                             Стаття 2

     Обмеження або   заборона   доступу   стосуватиметься   тільки
специфічних  споруд  або  військових  баз,  а також інших об'єктів
закритих для широкої громадськості.

                             Стаття 3

     Положення статей 1  і  2  стосовно  свободи  поїздок   членів
дипломатичних  і  консульських  місій поширюються також на кожного
громадянина  України  і   Бельгії,   зокрема,   на   представників
політичних,  громадських  або  профспілкових організацій,  ділових
людей,  журналістів,  туристів тощо, що проживають в іншій країні,
або відвідують її.

                             Стаття 4

     Ця Конвенція  ні  в  якій мірі не обмежує право кожної країни
передбачити візовий режим для доступу на свою територію.

                             Стаття 5

     Ця Конвенція  ні в якій мірі не торкається зобов'язань Сторін
стосовно третіх держав і не спрямована проти жодної з них.

                             Стаття 6

     Ця Конвенція   укладається   строком   на   3  роки.  Її  дія
автоматично продовжуватиметься з року в рік,  якщо жодна з  Сторін
за  3 місяці до закінчення відповідного періоду не сповістить іншу
Сторону про своє рішення денонсувати цю Конвенцію.

                             Стаття 7

     Кожна з Сторін сповіщає іншу Сторону про завершення процедур,
передбачених її законодавством для надання чинності цій Конвенції.

     Ця Конвенція  набуває  чинності  через  30  днів  після  дати
одержання останнього повідомлення.

     Здійснено у м.Брюсселі, 7 липня 1992 року в двох примірниках,
кожний українською, французькою і нідерландською мовами, при цьому
три тексти мають однакову силу.

 За Україну                                 За Королівство Бельгії
 Міністр закордонних                        Міністр закордонних
 справ                                      справ

   (підпис)                                        (підпис)
  А. Зленко                                        В. Клас