ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 108/07/15-2210 від 27.04.98
м.Київ
vd980427 vn108/07/15-2210
Секретаріату Верховної Ради України
Про збір до Державного інноваційного фонду
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на
1998 рік" ( 796/97-ВР ) встановлено, що до законодавчого
врегулювання питань сплати збору до Державного інноваційного фонду
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності
сплачують до Державного інноваційного фонду збір в розмірі 1
відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) або
валового доходу у торговельній, посередницькій,
постачальницько-збутовій, банківській та страховій сферах
діяльності, зменшеного на суму податку на додану вартість та
акцизного збору, чим докорінно змінено механізм відрахувань до
Державного інноваційного фонду.
У зв'язку з цим до Державної податкової адміністрації України
надходить численна кількість запитів як від державних податкових
адміністрацій так і від платників податку щодо порядку відрахувань
до Державного інноваційного фонду.
Відповідно до статті 28 Закону України від 05.12.90 N 512-12
"Про бюджетну систему України", із змінами та доповненнями, Закон
про Державний бюджет України не може встановлювати нові, змінювати
або скасовувати існуючі податки, збори, інші обов'язкові платежі,
вносити зміни до чинного законодавства. У разі необхідності зміни
чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів) і пільги по оподаткуванню не можуть
установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування.
Статтею 7 цього Закону визначено, що зміна податкових ставок
і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не
можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік.
Враховуючи визначене, Державна податкова адміністрація
України просить надати роз'яснення, який законодавчий акт з
питання порядку відрахувань до Державного інноваційного фонду є
превалюючим з 01.01.1998 року.
Поряд з цим, виникла необхідність чіткого визначення об'єкта
оподаткування для збору до Державного інноваційного фонду,
оскільки у разі, якщо об'єктом оподаткування буде обсяг реалізації
продукції (робіт, послуг), зменшений на суму податку на додану
вартість та акцизного збору, для одних, то який валовий доход
платників збору, мається на увазі у торговельній, посередницькій,
постачальницько-збутовій, банківській та страховій діяльності, що
також зменшений на суми податку на додану вартість та акцизного
збору.
Відповідно до Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР )
валовий доход страховика визначається як сума доходу від страхової
діяльності, прибутку від проведення страхування життя, прибутку
від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на
виплати страхових сум та страхового відшкодування, відрахування у
централізовані страхові резервні фонди та у технічні резерви інші,
ніж резерв незароблених премій. Вважаємо, що цей валовий доход є
рівнозначним обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) і може
бути використаний як об'єкт оподаткування для збору до Державного
інноваційного фонду.
До набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від
11.08.97 N 869 ( 869-97-п ) "Про списання курсових різниць за
операціями в іноземній валюті та внесення змін і доповнень до
Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3
квітня 1993 р. N 250", якою внесено зміни до постанови Кабінету
Міністрів України від 03.04.93 N 250 ( 250-93-п ), валовий доход
для постачальницько-збутових і торговельних підприємств визначався
як сума торговельних надбавок, знижок, націнок на реалізовані
(продані) товари. Після внесення вказаних змін таким валовим
доходом може бути сума товарообороту, так як у формі N 2 "Звіту
про фінансові результати" торговельні і постачальницько-збутові
підприємства в рядку "виторг від реалізації" відображають саме цю
величину, а не валовий доход, обчислений відповідно до раніше
існуючих правил бухгалтерського обліку.
Чинним законодавством не передбачено визначення валового
доходу банківських установ, який був би рівноцінним обсягу
реалізації продукції і міг би бути використаний як об'єкт
оподаткування для збору до Державного інноваційного фонду.
Визначення валового доходу також надано у статті 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в
редакції від 22.05.1997 року ( 283/97-ВР ) з внесеними змінами та
доповненнями, який введено в дію з 01.07.1997 року. Але, у разі,
якщо під зазначеним валовим доходом розуміється той, що
використовується для визначення об'єкта оподаткування по сплаті
податку на прибуток згідно з цим Законом, то його розмір не
тотожний обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) і не може
бути використаний для нарахування збору до Державного
інноваційного фонду так як ставить у нерівні умови платників
податку у різних сферах діяльності.
Оскільки така невизначеність цього питання призведе до
порушення принципів побудови та призначення системи оподаткування
(Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), Державна
податкова адміністрація України звертається з проханням надати
роз'яснення щодо об'єкта оподаткування для визначення суми збору
до Державного інноваційного фонду.
Поряд з цим, просимо врахувати пропозицію щодо єдиного
критерію підходу до всіх платників обов'язкових платежів (зборів)
при розгляді проекту Закону України "Про збір до Державного
інноваційного фонду", який запропоновано Президентом України
Л.Кучмою на підставі пропозицій Кабінету Міністрів України.
Голова М.Азаров
"Вестник бухгалтера и аудитора Украины", N 10/98