Чи може бути постанова прокурора про закриття кримінальної справи підставою для встановлення господарським судом наявності чи відсутності обставин, що мають значення для вирішення спору?
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) визначено перелік обставин, що не потребують доказуванню. Такими, зокрема, визначені обставини, визнані господарським судом загальновідомими, які не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішення суду у цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку. Встановлені у постанові про закриття кримінальної справи факти (на відміну від фактів, встановлених органами, про які йдеться в ст. 35 ГПК), — не є преюдиціальними. Відповідна постанова має оцінюватися господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах за правилами ст. 43 ГПК, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Автор: Ірина ДИБА