ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова президії

ВАК України

11.12.2002  N 20-11/11

I. Формула спеціальності:

Технічна естетика - одна з теоретичних галузей мистецтвознавства, висвітлює соціально-культурні, композиційно-художні та технологічні закономірності формування гармонійного, естетично досконалого предметного середовища життєдіяльності людини, створення мистецьких об'єктів матеріальної культури, промислових виробів і творів дизайн-графіки.

Технічна естетика досліджує широкий спектр художніх параметрів формування предметно-просторового середовища, стилістику та художні особливості творів, напрямки розвитку основних характеристик об'єктів дизайну, методологічні питання дизайну, історико-генетичну та соціально-культурну природу проектно-художньої діяльності дизайнера.

II. Напрямки досліджень:

Теорія та історія дизайну - аспекти осмислення матеріальної культури, мистецтва і техніки.

Методи і засоби створення властивостей об'єктів дизайну, що визначають їх естетичні, соціально-культурні, ергономічні, функціональні, експлуатаційні, дизайн-маркетингові та екологічні характеристики.

Синтез видів проектно-художньої діяльності в контексті формування гармонійного предметно-просторового середовища.

Принципи оптимальних технологій і формоутворення об'єктів дизайну.

Стилістика та художньо-образні засоби дизайн-діяльності.

Національні етномистецькі традиції матеріальної культури у контексті сучасних тенденцій проектно-художньої творчості.

Екологічний дизайн як напрям проектування гармонійного предметного середовища з урахуванням вимог охорони.

Засоби візуальної інформації, графічних знакових систем для предметно-просторового середовища і знакових елементів для промислових виробів.

Історико-мистецтвознавче під|рунтя сучасного дизайну.

Проблеми синтезу візуального мистецтва і дизайну в об'єктах предметного середовища.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені:

мистецтвознавство.

I. Формула спеціальності:

Дисертації з теорії та історії культури (в галузі мистецтвознавства) мають відзначатися обранням чіткого культурологічного вектору дослідження. Як наслідок, такі роботи повинні, по-перше, |рунтуватися на вивченні явищ мистецтва у широких контекстних зв'язках із різноманітними сферами буття культури минулого та сучасності; по-друге, будуватися на чітко визначеній та розгалуженій теоретико-методологічній, понятійно-категоріальній базі культурології та мистецтвознавства.

Предметом теорії та історії культури (в галузі мистецтвознавства) є вивчення мистецтва як феномена художньої культури в розмаїтті його видових, родових, жанрових, стильових та мовних проявів; дослідження факторів етнічної, соціальної, психологічної, історичної, естетичної обумовленості процесів і результатів розвитку видів мистецтва та народної творчості; визначення поняття "культурний регіон" на засадах аналізу закономірностей художнього процесу в різноманітних історико-географічних ареалах; періодизація явищ мистецтва в контексті визначення епох розвитку світової та вітчизняної культури; розроблення методів культурологічного, художньо-соціологічного, психологічного, стильового та етномистецтвознавчого аналізу феноменів світу мистецтва; дослідження взаємин мистецтва як складової художньої культури з релігійною, моральною, науковою, політичною сферами духовного життя суспільства.

II. Напрямки досліджень:

Історичний напрям: вивчення закономірностей розвитку мистецтва як складової художньої культури окремих епох;

становлення художньо-стильових систем як цілісних художньо-творчих характеристик відповідних культурних епох; теоретичний напрям: дослідження та розроблення понятійно-категоріального апарата культурології як науки у зв'язку з мистецтвознавчими методами дослідження та його застосування у площині історії та сучасного буття мистецтва;

інтегративний напрям: вивчення художньої культури суспільства як цілісності у взаєминах з іншими галузями культури (наукою, релігією, філософією, політикою тощо);

соціологічно-психологічний напрям: вивчення соціальних обставин та психологічних механізмів художньої творчості та сприйняття як факторів розвитку художньої культури;

етномистецтвознавчий напрям: вивчення етноспецифічних чинників становлення та розвитку мистецтва в культурі окремих епох, країн, регіонів; роль мистецтва у формуванні національної своєрідності культури;

регіональний напрям: вивчення процесів буття мистецтва у просторі конкретних культурних регіонів України й світу на підставі визначення культурологічних засад регіональних досліджень, розроблення та розбудови наукової історико-фактологічної бази, введення в науковий обіг нових джерел тощо.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені:

мистецтвознавство.