Про надання роз'яснення

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Вашу заяву від 7 липня 2004 року N 232 щодо здійснення нарахувань на фонд оплати праці суб'єктами підприємницької діяльності, які працюють за фіксованим податком, та повідомляє наступне.

Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" (пункт 1 статті 14) платників фіксованого податку та осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, звільнено від нарахувань на фонд оплати праці та сплати збору на обов'язкове соціальне страхування.

Підпунктом 1 пункту 1 статті 6 Закону України від 18.01.2001 N 2240-III (2240-14) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" визначено, що загальному державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 1 статті 1 Закону України від 11.01.2001 року N 2213 (2213-14) "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" установлено розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для роботодавців - 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати;

для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці.

Відповідно до статті 6 Закону України N 2240 (2240-14) застрахованими також вважаються особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою діяльністю), і вони матимуть право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа за себе може сплачувати страхові внески за бажанням.

Пунктом 3 Розділу IX "Прикінцеві положення" Закону України від 18.01.2001 N 2240 (2240-14) встановлено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до зазначеного Закону України (2240-14) повинні в обов'язковому порядку сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, за найманих працівників у розмірах та терміни, що передбачені чинним законодавством України, а за себе - за власним бажанням.