МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 37-30/2453-10 від 06.07.2000
м.Київ
vd20000706 vn37-30/2453-10
Щодо сплати земельного податку власниками сертифіката
земельної частки (паю)
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від
31.05.2000 р. N 9325/46 Міністерство економіки разом із
Міністерством фінансів, Міністерством аграрної політики, Державною
податковою адміністрацією, Державним комітетом України по
земельних ресурсах розглянуло лист Державної податкової
адміністрації щодо вирішення питань справляння плати за землю, які
виникли в ході реалізації Указу Президента України "Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора
економіки" ( 1529/99 ), і доповідає.
До першого питання - "Чи є правовстановлюючий документ -
сертифікат на земельну частку (пай) підставою для сплати
земельного податку власниками цих сертифікатів".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю"
від 19 вересня 1996 р. за N 378/96 ( 378/96-ВР ) плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Платниками
земельного податку є власники землі та землекористувачі. За
земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 5 цього ж Закону ( 378/96-ВР ) визначено, що
суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і
землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України ( 561-12 )
право власності на землю або право користування наданою земельною
ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями
меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання
документа, що посвідчує це право. Право власності або право
постійного користування землею посвідчується державними актами
( стаття 23 згаданого Кодексу), які видаються і реєструються
сільськими, селищними, міськими, районними радами народних
депутатів.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора
економіки" від 3 грудня 1999 р. за N 1529 ( 1529/99 ) сертифікат
на право володіння земельною часткою (паєм) є правовстановлюючим
документом, що засвідчує право володіти, користуватися та
розпоряджатися зазначеною часткою. Цим визначенням необхідно
керуватись при реформуванні недержавних сільськогосподарських
підприємств в агроформування ринкового типу, а також під час
укладення договорів оренди земельних часток (паїв).
Мін'юст, Держкомзем, Мінфін та Мінпромполітики дійшли
висновку, що сертифікат на право володіння земельною часткою
(паєм) не є і не може бути підставою для сплати земельного податку
власниками цих сертифікатів.
До другого питання - "Хто є платником земельного податку -
власник сертифіката земельної частки (паю) чи орендар земельної
частки (паю), що встановлено наказом Держкомзему ( z0101-00 ),
який зареєстрований у Міністерств юстиції України від 23.02.2000
за N 101/4322".
Платником плати за землю згідно із Законом України "Про плату
за землю" ( 378/96-ВР ) є власник землі і землекористувач, у тому
числі орендар.
На думку Мінфіну, існує деяка невідповідність вимогам
Земельного кодексу ( 561-12 ) - Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ), за яким відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України
"Про оренду землі" громадяни, які мають право на земельну частку
(пай) у недержавному сільськогосподарському підприємстві, можуть
передати в оренду відповідну земельну ділянку, що протирічить
вимогам статті 23 Земельного кодексу, зокрема, приступати до
використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до
встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання
документа, що посвідчує право власності або право користування
землею, забороняється.
Наказом Держкомзему від 17.01.2000 за N 5 ( z0101-00 ),
зареєстрованим в Мін'юсті України від 23.02.2000 за N 101/4322,
затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю),
відповідно до якого земельний податок на орендовану земельну
частку (пай) сплачується орендарем. Тобто, це можливо за умови,
коли земельна ділянка в розмірі земельної частки (паю) не виділена
в натурі, власник сертифіката на право володіння земельною часткою
(паєм) до визначення меж земельної ділянки в натурі та отримання
документа, що посвідчує право власності на землю, не є платником
земельного податку.
Мін'юст вважає, що сільськогосподарські підприємства
відповідно до договорів оренди орендують у власників право на
земельну частку (пай), тільки це право, а не земельну ділянку, і
тому вони є землекористувачами і платниками земельного податку.
Цю позицію поділяють Держкомзем та Мінагрополітики, і
підтверджують визначення платником земельного податку - орендаря
земельної частки (паю), як встановлено наказом Держкомзему від 17
січня 2000 р. за N 5 ( z0101-00 ).
До третього питання - "Хто несе відповідальність за порушення
вимог чинного законодавства України при сплаті земельного податку
- власник земельної частки (паю) чи орендар".
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про плату за землю"
( 378/96-ВР ) за несвоєчасну сплату земельного податку
справляється пеня.
Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати
передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати
ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку. Тобто,
відповідальність за несвоєчасну сплату земельного податку несе
платник цього податку, визначений цим Законом ( 378/96-ВР ).
Мінфін зазначає, що склалася ситуація, коли власник
сертифіката земельної частки (паю) може надавати цю ділянку в
оренду згідно із Законом "Про оренду землі" ( 161-14 ), але
відповідно до Земельного кодексу ( 561-12 ) не є власником цієї
земельної ділянки, оскільки сертифікат не є документом, що
посвідчує право власності на землю.
Держкомзем та Мінагрополітики поділяють думку, що власник
сертифіката на право на земельну частку (пай) не може нести
відповідальність за порушення вимог чинного законодавства України
при сплаті земельного податку, оскільки не є його платником.
Мін'юстом зазначено, що чинним законодавством не врегульовано
питання, хто саме, власник чи орендар земельної частки (паю), несе
відповідальність за порушення вимог чинного законодавства України
по сплаті земельного податку.
Державна податкова адміністрація України вважає, що до
моменту видачі державного акта на право приватної власності на
землю (до 2003 року) сертифікат на право на земельну частку (пай),
який засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися
зазначеною часткою, юридично прирівняний і тимчасово заміняє
вказаний документ. Власник сертифіката на право на земельну частку
(пай) здає земельну ділянку в оренду і отримує доход від права
власності у вигляді орендної плати. Звідси укладення договору
оренди земельної частки (паю) підтверджує право приватної
власності на земельну ділянку. Отже, орендодавець юридично є
власником землі і є платником земельного податку.
Відповідно до вимог ст. 13, 14 та пункту 5 частини 1 статті
92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) користування природними
об'єктами, в тому числі землею здійснюється відповідно до закону.
Більш детально положення Конституції щодо регулювання земельних
відносин з метою створення умов для раціонального використання й
охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на
землю і господарювання, збереження та відтворення родючості
грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян,
підприємств, установ і організацій на землю, регламентовані
Земельним кодексом України ( 561-12 ), який є чинним у частині, що
не суперечить Конституції України ( пункт 1 Перехідних положень
Конституції ).
Враховуючи викладене, а також те, що земельні відносини в
Україні регулюються Земельним кодексом ( 561-12 ), Мінекономіки
України та Міністерство фінансів вважає, що питання сплати податку
за землю повинно бути вирішено з прийняттям нової редакції
Земельного кодексу України, проект якого подано на розгляд до
Верховної Ради України.
Заступник Міністра
економіки України О.Шлапак
Надруковано: "Налоговый, банковский, таможенный КОНСУЛЬТАНТ",
N 37, 12 вересня 2000 р.