Договір
про дружбу і співробітництво
між Україною і Турецькою Республікою
( Договір ратифіковано Постановою ВР N 2612-12 від 17.09.92 )
Дата підписання: 04.05.1992
Дата ратифікації: 17.09.1992
Дата набуття чинності: 30.05.1994
Україна і Турецька Республіка, підтверджуючи свою відданість
цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй
( 995_010 ),
підтверджуючи зобов'язання, взяті ними у відповідності з
Хельсінським Заключним Актом від 1 серпня 1975 року ( 994_055 ),
Паризькою Хартією для Нової Європи від 21 листопада 1990 року
( 995_058 ), а також іншими документами Наради з безпеки й
співробітництва в Європі,
визнаючи, що традиційні стосунки дружби і співробітництва між
двома країнами є доброю основою для їх майбутніх відносин,
підтверджуючи свої зобов'язання в рамках усіх підписаних між
ними раніше і нині діючих актів, особливо Договору про дружбу і
братерство між Україною і Туреччиною від 2 січня 1922 року,
будучи переконаними в необхідності продовжувати докладати
зусиль для зміцнення атмосфери дружби, розуміння, взаємної довіри
і співробітництва в міжнародних відносинах, заявляючи про їхню
рішучість зробити внесок в ці зусилля,
бажаючи сприяти зміцненню миру і стабільності і зробити свій
внесок в побудову Європи на основі таких загальних цінностей як
верховенство закону, повага прав людини, плюралістична демократія
і свобода, сповнені рішучості розвивати і зміцнювати дружбу і
співробітництво між двома країнами на основі взаємної вигоди,
домовились про таке:
Стаття 1
Україна і Турецька Республіка, що надалі іменуються Сторони,
як дружні держави, підтверджують, що відносини між ними будуються
на основі взаємної довіри, розуміння, співробітництва і
добросусідства.
Стаття 2
Сторони погоджуються розвивати взаємовідносини в усіх галузях
у відповідності до норм міжнародного права і принципів поваги
політичної незалежності, територіальної цілісності і суверенітету,
невтручання у внутрішні справи одна одної, рівноправності і
вирішення спірних питань мирним шляхом.
Стаття 3
Сторони підтверджують, що в міжнародних відносинах
неприпустимо застосування сили або погрози її застосування і що
всі міжнародні проблеми необхідно вирішувати мирними засобами.
У разі виникнення ситуації, що могла б становити загрозу або
створювати небезпеку для міжнародного миру і безпеки, Сторони
встановлять контакт для оцінки ситуації і проведення відповідних
консультацій.
Стаття 4
Сторони погоджуються проводити консультації з метою
впорядкованого розвитку їхніх відносин і обміну думками з
міжнародних і регіональних питань.
Консультації на вищому рівні проводитимуться не рідше одного
разу на два роки по черзі у Києві та Анкарі.
Будуть також проводитися періодичні зустрічі міністрів
закордонних справ.
Стаття 5
Сторони заохочуватимуть активізацію контактів між двома
країнами на всіх рівнях, приділяючи особливу увагу розвитку
міжпарламентських зв'язків і сприяючи розширенню контактів між
громадськими установами, організаціями і громадянами.
Стаття 6
Сторони максимально сприятимуть на взаємній основі діяльності
дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв на
їхніх територіях.
Сторони співпрацюватимуть в консульських питаннях і
докладатимуть зусиль для спрощення на основі взаємності візових
процедур для їх громадян.
Стаття 7
Сторони розвиватимуть всебічне співробітництво в економічних,
торгових, науково-технічних галузях з метою підвищення добробуту
їх народів і на основі взаємної вигоди.
З цією метою Сторони створюватимуть сприятливі правові,
економічні і фінансові умови для поетапного переходу до широкого
ефективного і вільного обігу товарів, послуг і капіталів між двома
країнами, а також заохочуватимуть прямі контакти між державними і
приватними підприємствами і установами двох країн.
Сторони вживатимуть заходів для розвитку прибережної торгівлі
між ними, заохочуватимуть створення і підтримуватимуть діяльність
двосторонніх і багатосторонніх спільних підприємств як у своїх,
так і в третіх країнах.
Сторони погоджуються укласти необхідні угоди і здійснювати
практичні дії, спрямовані на подальший розвиток двостороннього
економічного співробітництва.
Стаття 8
Сторони надають особливого значення ефективному втіленню в
життя положень "Декларації про чорноморське економічне
співробітництво", метою якої є розвиток всебічного економічного
співробітництва між чорноморськими країнами. Сторони сповнені
рішучості діяти в тісному контакті на всіх етапах здійснення
програми чорноморського економічного співробітництва, яке, на їх
думку, зробить значний внесок у справу перетворення басейну
Чорного моря в зону миру, стабільності і процвітання.
Стаття 9
Сторони, надаючи першочергового значення охороні
навколишнього середовища, активізуватимуть співробітництво у цій
галузі і продовжуватимуть робити внесок у відповідне
співробітництво в європейському і глобальному масштабах. Сторони
приділятимуть особливу увагу охороні навколишнього середовища
Чорного моря.
Стаття 10
Сторони розвиватимуть співробітництво в галузях науки і
техніки і заохочуватимуть встановлення прямих зв'язків між
науковцями та науково-дослідними установами двох країн.
Стаття 11
Сторони розвиватимуть співробітництво в галузі культури,
мистецтва, освіти та інформації.
З цією метою Сторони заохочуватимуть і підтримуватимуть пряме
співробітництво між організаціями і установами культури, мистецтва
та освіти, розбудовуватимуть співробітництво між засобами масової
інформації і сприятимуть більш широкому і вільному застосуванню
засобів зв'язку між двома країнами з використанням сучасної
техніки.
Стаття 12
З метою поглиблення взаєморозуміння і дружби Сторони
заохочуватимуть розбудову контактів між їхніми народами і розвиток
туризму. Вони сприятимуть зміцненню зв'язків між молодіжними і
спортивними організаціями.
Стаття 1З
Сторони засуджують усі форми і акти тероризму незалежно від
їх мотивів і цілей і підтверджують свою впевненість у тому, що
тероризм не може бути виправданий ні за яких обставин.
Сторони співпрацюватимуть у боротьбі з тероризмом,
організованою злочинністю, контрабандою наркотиків і зброї, а
також незаконним переміщенням через кордон історичних і культурних
цінностей.
Стаття 14
Сторони впевнені, що розвиток двосторонніх контактів з
військових питань сприятиме зміцненню взаєморозуміння і довіри між
ними. Вони погоджуються розвивати обмін на високому рівні між
їхніми військовими установами.
Стаття 15
Сторони підтверджують свою впевненість у тому, що розвиток
дружніх відносин і співробітництво між ними сприятиме побудові
демократичної, мирної і єдиної Європи та міжнародній безпеці.
Сторони підтверджують свою повну прихильність процесу Наради
з безпеки й співробітництва в Європі і діятимуть в рамках цього
процесу та інших європейських структур з метою зміцнення
стабільності і довіри в Європі.
Стаття 16
Сторони погоджуються докладати спільних зусиль для підвищення
ролі і ефективності діяльності Організації Об'єднаних Націй і
повністю використовувати її потенціал.
Стаття 17
Сторони підтверджують свою підтримку цілей глобального
роззброєння, визначених у рамках Організації Об'єднаних Націй, а
також зусиль, спрямованих на досягнення цих цілей.
Сторони, усвідомлюючи прямий зв'язок своєї безпеки з безпекою
в рамках Євразії, сповнені рішучості робити ефективний внесок в
процес роззброєння, зміцнення довіри і безпеки в Євразії.
З цією метою Сторони проводитимуть консультації і
співпрацюватимуть для забезпечення необхідних умов безпеки
регіону, де розташовані обидві країни, в усіх її аспектах.
Стаття 18
Цей Договір не спрямований проти будь-якої іншої країни і не
заторкує права і зобов'язання Сторін, що випливають з чинних
двосторонніх або багатосторонніх угод, укладених ними.
Стаття 19
Цей Договір укладається строком на десять років і автоматично
продовжуватиметься на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна з
Сторін не денонсує його шляхом письмового повідомлення за один рік
до закінчення строку його дії.
Цей Договір підлягає ратифікації Сторонами і набирає чинності
з дати обміну ратифікаційними грамотами.
Стаття 20
Цей Договір буде зареєстровано в Секретаріаті ООН відповідно
до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ).
Здійснено в Анкарі 4 травня 1992 року в двох примірниках,
кожний українською і турецькою мовами, причому обидва тексти мають
однакову силу.
За Україну За Турецьку Республіку
(підпис) (підпис)
Леонід Кравчук Сулейман Демірель
Президент Прем'єр-міністр
Пояснювальна записка
Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою
Республікою підписано 4 травня 1992 р. в Анкарі.
Договір передбачає розбудову відносин між Україною і
Туреччиною як дружніми державами на основі принципів і норм
міжнародного права.
Договір закладає основу широкого двостороннього
співробітництва в політичній, економічній, культурній та інших
сферах. Він передбачає, зокрема, розвиток прямих зв'язків між
підприємствами, співробітництво в галузі охорони навколишнього
середовища, науки і техніки, зв'язку, інформації, туризму, спорту.
Сторони співробітничатимуть у справі боротьби з злочинністю,
контрабандою, розвиватимуть контакти у військовій сфері.
Заохочуватимуться міжпарламентські зв'язки, контакти між
громадськими організаціями, окремими громадянами.
Особливого значення Сторони надаватимуть взаємодії в
Чорноморському регіоні на основі "Декларації про чорноморське
економічне співробітництво".
Договір передбачає співробітництво в рамках Наради з безпеки
і співробітництва в Європі, в органах ООН.
Договір відповідає нормам міжнародного права. Його укладено
строком на 10 років. Передбачається автоматичне продовження його
дії на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна з Сторін не
денонсує його за рік до закінчення відповідного строку.
Договір набирає чинності з дати обміну ратифікаційними
грамотами і стане хорошою правовою основою для подальшого розвитку
різнобічного співробітництва міх Україною і Турецькою Республікою.
Він підносить відносини між нашими країнами, основи яких закладені
у 1922 році, на якісно новий щабель, сприяє розвитку в районі
Чорного моря відносин довіри і взаємодії, перетворення його в зону
економічної співпраці і процвітання.