Щодо плати за землю фізичною особою - платником єдиного податку

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (2768-14) (далі - Кодекс), а справляння плати за землю - Законом України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 року N 2535-XII (далі - Закон N 2535 (2535-12) ) .

Відповідно до статті 2 Закону N 2535 (2535-12) та статті 206 Кодексу (2768-14) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону N 2535 (2535-12) ) .

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року N 435-IV (435-15) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі або споруди (п. 4 ст. 120 Кодексу (2768-14) ) .

Відповідно до пункту 3 статті 125 Кодексу (2768-14) приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Такими документами згідно із статтею 126 Кодексу (2768-14) є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 (746/99) ) регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 N 507 (507-2000-п) "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727" (пункт 6) роз'яснено, що такий платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності, тобто за ті ділянки, які надані йому в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.