Національна академія медичних наук України розглянула лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23.12.2011 № 14646/2-11 стосовно листа головного редактора журналу "Все про охорону праці" щодо ратифікації Конвенції МОП № 161 1985 року про служби гігієни праці (993_042) (ратифікованої Законом України від 10.03.2010 № 1954-VI (1954-17) ) та надає інформацію на поставлені запитання.

1. Яким нормативним актом визначена політика стосовно служб гігієни праці? Коли вона переглядалась останній раз?

Політика стосовно служб гігієни праці визначена наступними законодавчими актами:

• Конституція України (254к/96-ВР) (стаття 43);

• Основи законодавства про охорону здоров'я (2801-12) ;

• Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) ;

• Закон України "Про охорону праці" (2694-12) ;

• Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Основні принципи державної політики в галузі охорони і гігієни праці визначені статтею 4 Закону України "Про охорону праці". Це пріоритетне забезпечення збереження життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці; адаптація трудових процесів до спроможностей працівника з урахуванням стану його здоров я і психологічного стану.

Відповідно до статті 1 цього Закону "охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності".

Статтею 38 зазначеного Закону до органів державного нагляду за охороною праці віднесено спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) "вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя людини), розроблення, обґрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції". Статтями 9 - 14, 15, 17, 22, 26, 33 цього Закону передбачені інші питання, що стосуються збереження здоров'я та безпеки працівників.

Для виконання цих функцій та обов'язків у державі створена та ефективно працює система профілактичних заходів, починаючи з наукового визначення професійних ризиків та розробки гігієнічних нормативів факторів виробничого середовища та трудового процесу (фізичні, хімічні, біологічні фактори, важкість та напруженість праці), яка здійснюється науковими установами АМН та МОЗ Україні, а гігієнічне регламентування (встановлення гігієнічних нормативів) - Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України, результати якого впроваджуються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

2. Чи створено служби гігієни праці в державному секторі? Якщо ні, то яким документом затверджений план створення таких служб?

Проведений аналіз досвіду застосування норм національного законодавства із зазначеної проблеми свідчить, що створення служб гігієни праці державними органами в Україні не передбачено, оскільки протягом багатьох років функціонує розгалужена система державної санітарно-епідеміологічної служби України та система організації першої та невідкладної медичної допомоги в лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я.

Проведений аналіз досвіду застосування норм національного законодавства із зазначеної проблеми свідчить, що на початку 90 років минулого століття була зруйнована традиційна система медичного забезпечення працівників підприємств із шкідливими та небезпечними умовами праці. З 1991 року кількість медико-санітарних частин, заводських лікарень, поліклінік; кількість ліжок, лікарів, цехових лікарів зменшилась у 3 - 11 разів, що не могло не позначитися на стані здоров'я працюючого населення країни (високі рівні професійної захворюваності та пов'язаною з нею інвалідності, непоодинокі випадки раптової смерті на робочому місці).

3. Яким документом в Україні визначено Положення про служби гігієни праці?

Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України (400/2011) затверджено Указом Президента України № 400/2011 від 6 квітня 2011 року.

Основними завданнями Держсанепідслужби України є:

• внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

• реалізація державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Держсанепідслужба України в галузі гігієни праці відповідно до покладених на неї завдань проводить:

• аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів середовища життєдіяльності людини, виробничого середовища та організовує здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на усіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

• аналіз та оцінки ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів, нехарчової продукції, робіт, послуг, проектної та нормативної документації і видає висновки щодо їх відповідності вимогам санітарних норм;

• державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

• гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, ведення реєстрів висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інших відповідних державних реєстрів, видає реєстраційні посвідчення (свідчення) передбачені законодавством;

• державну санітарно-епідеміологічну експертизу тощо.

4. Яким документом в Україні встановлено питання забезпечення відповідного співробітництва й координування між службами гігієни праці та, у разі необхідності, іншими органами, які займаються забезпеченням послуг у галузі охорони здоров'я?

• Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) ;

• Закон України "Про охорону праці" (2694-12) ;

• Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України Всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями.

5. Яким документом в Україні визначено кваліфікаційні вимоги до персоналу, який надає послуги в галузі гігієни праці?

Гігієна праці віднесена до лікарських спеціальностей наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.97 № 359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів" (z0014-98) , зареєстрованим у Мін'юсті 14.01.98 р. за № 14/2454.

Професія "лікар з гігієни праці" внесена до Класифікатора професій ДК 003:2010 (va327609-10) , який прийнятий та набув чинності: наказ Держспоживстандарту України від 28.07.2010 за № 327 (v0327609-10) .

Штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я (v0033282-00) , в т. ч. відділень гігієни праці, затверджені наказом МОЗ України від 23.02.2000 № 33.

Наказом МОЗ України від 29.03.2002 № 117 (v0117282-02) затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я" (va117282-02) . Відповідно до кваліфікаційних характеристик лікар з гігієни праці зобов'язаний оцінювати показники стану здоров'я працюючих та санітарно-гігієнічну ситуацію на підприємствах та об'єктах сільського господарства, виявляти шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища, оцінювати їх рівні та вплив на організм працюючих. Одним із завдань, покладених на лікаря з гігієни праці, є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підприємствах та об'єктах сільського господарства у взаємодії з органами влади і самоврядування, нагляду за охороною праці, профспілками.

Перелік спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних та фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів (z0291-05) затверджено наказом МОЗ України від 23.02.2005 № 81.