Якщо юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, то чи можуть існувати винятки, якими б визначалися непідсудні судам спори? Відповідь настільки ж очевидна, наскільки зрозуміло, що суди не можуть застосовувати положення законів, якими, всупереч Конституції, обмежуються права громадян. Однак знадобилося 5 років і спеціальне конституційне провадження, аби очевидне стало ймовірним.

29 травня Конституційний Суд оприлюднив рішення щодо конституційності положень абзаців третього, четвертого,r п'ятого ст.2483 Цивільного процесуального кодексу та офіційного тлумачення положень ст.2483 ЦПК.

Гарантії і винятки

У поданні Уповноваженого ВР з прав людини та зверненнях громадян, об'єднаних в одну справу, наголошується, що названі положення ЦПК, де перелічено не підвідомчі судам категорії скарг, обмежують право особи на судовий захист та звужують коло правовідносин, на які поширюється юрисдикція судів.

З посиланням на норми ч.2 ст.3 та ч.1 ст.55 Конституції Конституційний Суд зазначив, що "громадянин має право безперешкодно звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод". Між іншим, ще 1.11.96 Пленум Верховного Суду у п.8 постанови No9 "Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя" чітко розтлумачив, що "суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує".

Отже, з одного боку, Конституція гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Але відповідно до ч.1 ст.237 ЦПК порядок розгляду справ, перелічених у п.3 ст.236 ЦПК, "по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності" визначається правилами глави 31-А, де містилися оспорювані положення-винятки, що уможливлювало відмови у прийнятті скарг.

Від суду таємниць немає

Так, згідно з положенням абз.3 ст.2483 ЦПК судам не підвідомчі скарги на акти, що стосуються забезпечення обороноздатності держави, державної безпеки, зовнішньополітичної діяльності держави, збереження державної, військової і службової таємниці. Проте Конституція не обмежує право громадянина на оскарження до суду цих актів, якщо він вважає, що в результаті їхнього застосування порушено чи порушуються його права або свободи.

З огляду на це КС України визнав неконституційним абз.3 ст.2483 ЦПК, що тягне втрату ним чинності.

Поза судом тільки... суд

Відповідно до положення абз.4 ст.2483 ЦПК були виключені з юрисдикції судів і скарги на акти й дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження. Як зазначено в рішенні КС України, "захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури". Проте таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності й не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному главою 31-А ЦПК.

Водночас, як зазначив Суд, наявність в абз.4 ст.2483 ЦПК умови "якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження" позбавляє громадянина права звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод, якщо встановлено лише позасудовий порядок оскарження. Це, своєю чергою, суперечить, зокрема, стст.55, 124 Конституції, тобто є неконституційним.

Однак цей висновок не поширюється на непідвідомчість судам скарг "на акти і дії службових осіб... суду". Процесуальні акти і дії суддів, пов'язані зі здійсненням правосуддя, в тому числі ті, що стосуються вирішення питань підвідомчості спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду тощо, належать до сфери правосуддя і можуть оскаржуватися не за правилами глави 31-А ЦПК, а лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства. Позасудовий порядок оскарження таких актів і дій суддів виключається.

Якщо ж йдеться про акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах, в тому числі й у порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК.

Отже, положення абз.4 ст.2483 ЦПК визнано неконституційним у частині щодо непідвідомчості судам скарг "на акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури...", якщо законодавством встановлено виключно позасудовий порядок оскарження. Як пояснив під час прес-конференції суддя-доповідач Володимир Вознюк, до того часу, поки в Кримінально-процесуальному кодексі не буде визначено процедуруґ судового оскарження тих дій, щодо яких передбачено лише підвідомчий порядок, суд має керуватися Конституцією як нормою прямої дії та застосовувати аналогію статей 2361 - 2366 КПК.

На розсуд суду

Згідно з положенням абз.5 ст.2483 ЦПК судам не підвідомчі скарги "на акти і дії об'єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутріорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції".

У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їхніми посадовими і службовими особами прав та свобод громадянина останній має право на підставі ст.55 Конституції звернутися за їхнім захистом до суду. Визначення належності питань до внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.

Таким чином, КС України визнав конституційним положення абз.5 ст.2483 ЦПК.

Замість прогнозу

Вочевидь, це рішення додасть роботи судам, оскільки для багатьох невдоволених, особливо діями органів дізнання, слідства і прокуратури, скасовано останні перепони для судового оскарження. Однак самі судді навряд чи у захваті від цього з огляду на й без того значне навантаження. Адміністративні суди, які теоретично мали б розглядати такі питання, - у далекому проекті. А з 29 червня суддям доведеться, крім того, санкціонувати обшуки та з'ясовувати доцільність взяття під варту підозрюваних.

Газета "Закон і Бізнес" No 22 02.06.2001

По материалам газеты "ЗАКОН & Ð‘ІЗНЕС"