Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо факторингу

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) статтю 350 Господарського кодексу України (436-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144) викласти в такій редакції:

"Стаття 350. Факторингові операції

1. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

2. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України (435-15) , цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг";

2) у Цивільному кодексі України (435-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):

абзац перший частини першої статті 1077 після слів "за плату" доповнити словами "(у будь-який передбачений договором спосіб)";

частину третю статті 1079 викласти в такій редакції:

"3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції";

3) пункти 5 і 6 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2009 р., N 52, ст. 763) викласти в такій редакції:

"5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями;

6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника";

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.