УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31 сесія 4 скликання

РІШЕННЯ

Із змінами та доповненнями, внесеними

рішенням Харківської міської ради

44 сесія 4 скликання від 23.12.2005р.  № 254/05

Від 29.12.2004 № 249/04

м. Харків

Про затвердження Програми по реалізації рішень генерального плану м. Харкова до 2026 р. на період до 2015 р.

З метою впровадження в дію рішень генерального плану м. Харкова до 2026 р. на період до 2015 р., на підставі Закону України «Про планування і забудову територій» та рішення XXII сесії Харківської міської ради IV скликання «Про затвердження генерального плану м. Харкова до 2026 р.» від 23.06.04 р. № 89/04, керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 29 Статуту територіальної громади міста Харкова, Харківська міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Програму по реалізації рішень генерального плану м. Харкова до 2026 р. на період до 2015 р. згідно з додатком.

2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Харківської міської ради Воронова М.М., постійну комісію Харківської міської ради з питань, містобудування та земельних відносин.

Міський голова В. Шумілкін

Додаток

до рішення XXXI сесії Харківської міської ради

IV скликання «Про затвердження Програми по

реалізації рішень генерального плану м. Харкова

до 2026 р. на період до 2015 р.»

від 29.12.2004 р. № 249/04

МІСЬКА ПРОГРАМА

ПО РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ м. ХАРКОВА ДО 2026 РОКУ

НА ПЕРІОД ДО 2015 РОКУ

Харків 2004

ЗМІСТ

1. Характеристика програми.

2. Стан розвитку м. Харкова.

3. Основні напрямки розвитку м. Харкова згідно рішень генерального плану до 2026 року.

3.1. Коротка характеристика містобудівного розвитку міста

3.2. Соціально-економічні пріоритети розвитку

3.3. Основні принципи архітектурно-планувальної організації території. Існуюче планування і забудова

3.4. Сучасне та проектне використання міських земель

3.5. Пропозиції щодо виконання проектних робіт по реалізації генерального плану

4. Мета програми.

5. Механізм реалізації.

6. Виконання програми.

7. Фінансування програми.

1. Характеристика програми.

Міська програма по реалізації рішень генерального плану м. Харкова до 2026 року на період до 2015 року, (далі - програма) розроблена у відповідності до Закону України «Про планування і забудову території» та згідно затвердженого XXII сесією Харківської міської ради IV скликання від 23.06.04 «Генерального плану м. Харкова до 2026 року», розробленого Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» у 2002-2003 роках.

Програма являє собою комплекс заходів, який узагальнює основні напрямки рішень генерального плану, з визначенням послідовності вирішення основних питань:

• розроблення містобудівної документації (план червоних ліній, правила забудови, та інше);

• проектування основних магістралей та транспортних розв'язок;

• розроблення проектів водозниження;

• розроблення проектів детального планування для житлового будівництва;

• розвитку інженерної інфраструктури міста;

Виконання програми можливо за умови стабільного фінансування. До основних джерел фінансування відносяться: кошти міського бюджету м. Харкова, кошти інвесторів, альтернативні джерела фінансування.

Виконання програми дасть змогу визначити нові та резервні території для житлового будівництва, покращити транспортне обслуговування та умови проживання населення.

Розробник програми: Головне управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради.

2. Стан розвитку м. Харкова.

Харків - один з найкрупніших адміністративних, економічних, наукових та культурних центрів України, друге за чисельністю населення місто нашої держави. Харків є обласним центром, а також центром міжобласної системи розселення (Харківська, Полтавська та Сумська область).

Місто засноване на початку 50-х років ХVІІ ст. В 1918-34 рр. Харків був столицею Української РСР.

Населення міста на 1 січня 2003 року склало 1466,3 тис. чоловік. За даними Всеукраїнського перепису населення, проведеного у 2001 році населення Харкова становило 1470,9 тис. чоловік. Таким чином, за останні два роки населення міста зменшилося на 3.4 тис. чол. Зменшення населення відбувається починаючи із 1991 року, коли Харків досяг піку зростання чисельності населення - 1622,8 тис. чол.

Територія міста на початок 2003 року складала 30604 га, в тому числі сельбищна забудова - 17042 га. Середня густота населення міста становить 47,9 чол. на га.

Загальна кількість трудових ресурсів міста Харкова 1.01.2002 р. склала 944 тис. чол.

Промисловість. Загальна кількість промислових підприємств Харкова станом на початок 2003 року становила 353 одиниці.

Найбільшими підприємствами міста за чисельністю працюючих та обсягами виробництва є: ДП «Завод ім. Малишева», ВАТ «Харківський тракторний завод», ВАТ «Завод тракторних двигунів», Харківське державне авіаційне підприємство», ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», ВАТ «Серп і молот», НВП «Хартрон-енерго», НВП «Рубін», ВАТ Турбоатом», ДП «Електротяжмаш».

У товарній структурі експорту промислових підприємств переважають машини й устаткування.

Будівництво. Загальна кількість зайнятих у 255 будівельних організаціях міста становить 37 тис. чол. Підприємства здійснюють житлове, громадське, промислове та інженерне будівництво не тільки у місті Харкові, але й на території області.

У 2001 році в порівнянні з 1990 роком обсяг інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) по місту, у порівнянних цінах, скоротився у 3,1 рази, а порівняно з 2000 роком - збільшився на 23%. Підприємствами, організаціями та населенням міста по всіх формах власності за рахунок усіх джерел фінансування введено в дію основних фондів по фактичній вартості на 1569,0 млн.грн., вкладено інвестицій на 1954,8 млн.грн.

Транспорт. Харків є потужним транспортним вузлом, який об'єднує залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт.

Харківський залізничний вузол є складовою частиною міжнародного транспортного коридору Чорноморського економічного співробітництва: Рені-Ізмаїл-Одеса-Колосівка-Помічна-Знам'янка-Дніпропетровськ-Ясинувата-Квашине, Харків-Синельникове-Джанкой (Керч, Феодосія)-Сімферополь-Севастополь, Колосівка-Миколаїв-Херсон-Чаплине-Бердянськ, Донецьк-Маріуполь. Основними пасажирськими станціями вузла є Харків-Пасажирський (позакласна), Харків-Левада (пасажирська III класу), Лосєво (проміжна ІV класу), Харків-Балашовський (грузова, II класу).

Місто зв'язане з загальною мережею автомобільних доріг України автодорогами державного значення: М-03: Київ-Харків-Довжанський, М26: Харків-Сімферополь-Севастополь, М27: Харків-Щербаківка, регіональною дорогою Чугуїв-Мілове та дорогами місцевого і районного значення.

У південній частині Харкова розташований регіональний міжнародний аеропорт.

Міжміські і приміські автобусні перевезення обслуговують автовокзал і 6 автостанцій.

Внутриміські пасажирські перевезення здійснюються метрополітеном, трамвайним, тролейбусним, автобусним і мікроавтобусним видами транспорту. Загальна довжина трьох ліній метрополітену Харкова становить 35 км, кількість станцій - 28. У місті організовано 18 трамвайних, 29 тролейбусних і 48 автобусних маршрутів.

Збереження рухомого складу внутріміського транспорту здійснюється в 2 метрополітенських, 4 трамвайних, 3 тролейбусних депо і 4 автопарках.

Парк легкового автотранспорту по місту нараховує 196,8 тисяч автомашин. Рівень автомобілізації складає 133,8 автомобілів на 1000 жителів.

Довжина магістральної мережі міста (вулиці загальноміського, районного значення, автодорожні магістралі) складає 391,2 км.

Всіма видами транспорту міста за 2001 рік перевезено 35,4 млн. тонн вантажів, 712,1 млн. пасажирів.

Вперше за останні роки призупинено падіння обсягів перевезень залізничним і автомобільним транспортом. Порівняно з 2000 роком вантажні перевезення зросли на 9,2%, пасажирські - на 12%, але вони усе ще значно нижче рівня 1990 року.

Малі і середні підприємства. Мале підприємництво як самостійний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці України і міста Харкова, здійснює визначений внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє організації нових робочих місць і формуванню середнього класу суспільства.

Загальновизнані переваги малого бізнесу - це мобільність, гнучкість, раціональна організація структури підприємства, здатність швидкого пристосування до зміни споживчого попиту, освоєння випуску нової продукції малими партіями.

Наука і наукове обслуговування. Харків є одним з найбільших наукових центрів України. В 2002 році виконували наукові, науково-дослідні і проектно-конструкторські дослідження і розробки 277 організацій. Серед цих організацій 10 академічних установ, 21 вищий навчальний заклад, інші галузеві науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські підрозділи.

Навчальні заклади. Харків є значним освітнім центром, що готує висококваліфікованих фахівців не тільки для свого регіону, а і для всієї України, а також і для інших держав. У місті функціонують унікальні навчальні заклади, серед яких Національна юридична академія ім. Я. Мудрого, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харківський національний університет радіоелектроніки, Національна академія міського господарства тощо.

Вища освіта у місті представлена навчальними закладами від І до ІV рівнів акредитації. У 2002/2003 навчальному році підготовка фахівців здійснювалося 37 навчальними закладами III і IV рівнів акредитації (навчалося 198 тис. студентів, чи 88 % від їхньої загальної кількості) і 39 навчальними закладами І і II рівнів акредитації (навчалося 26,8 тис. студентів, чи 12 %). Кількість студентів за період 1995-2002 років збільшилося більш ніж у 1,5 рази.

Житловий Фонд.

Загальна площа житлового фонду міста на початок 2003 року становила 29,5 млн. м2.

Питома вага житлового фонду, яка припадає на багатоквартирну забудову складає 85,2%. Середня житлова забезпеченість по місту складає - 20,0 м2/чол.; у багатоквартирній забудові -19,5 м2/чол.; в садибній забудові- 24 м2/чол.

Чисельність населення, що проживає в багатоквартирному фонді становить 1288,8 тис. чол., в садибному - 182,1 тис. чол.

На 1 січня 2002 року в черзі для одержання житла перебувають 67,1 тисячі сімей та одинаків.

Соціальна інфраструктура.

Дитячі дошкільні та загальноосвітні заклади. У Харкові діють 181 дошкільний заклад загальною місткістю 34351 місце. Рівень забезпеченості дошкільними закладами станом на 2002 рік склав 23 місця на 1000 жителів (74% від нормативного показника). За період 1995-2002рр. кількість місць у дитячих дошкільних закладах зменшилася майже удвічі.

В цілому, в зв'язку із тенденцією зменшення кількості дітей дошкільного віку, а також завдяки відносного зменшення кількості дітей даної категорії, які реально відвідують дитячі дошкільні заклади, ситуація із цим елементом соціальної інфраструктури виглядає задовільною. Певний дефіцит у дитячих дошкільних закладах спостерігається лише у нових житлових масивах багатоквартирної забудови (Північна Салтівка, Рогань, Південні П'ятихатки).

Шкільна мережа нараховує 201 загальноосвітніх шкіл, 5 вечірніх шкіл, 95 навчально-виховних об'єднань, 1 колегіум, 5 гімназій та 17 ліцеїв загальною місткістю 173873 місця. Рівень забезпеченості населення загальноосвітніми закладами станом на 2002 рік склав 118 місць на 1000 жителів (87% від нормативного показника). За період 1995-2002рр. кількість місць у загальноосвітніх закладах скоротилася на 1299 одиниць.

Найбільший дефіцит по загальноосвітнім шкільним закладам спостерігається у Київському, Жовтневому та Орджонікідзевському районах.

Охорона здоров'я. Медичну допомогу населенню міста Харкова здійснюють 248 лікувально-профілактичних установ, з них: 69 лікарень, 8 дитячих лікарень, 153 поліклініки та диспансери, 8 дитячих поліклінік, 10 станцій швидкої медичної допомоги.

Ліжковий фонд у 2002 році зменшився на 5077 одиниці, у порівнянні з 1995 роком і склав 18768 одиниць (13 ліжок на 1000 жителів). Ємкість поліклінік на одного жителя зменшилася в 2002 році на 817 відвідань у зміну, у порівнянні з 1995 роком і склала 39437 відвідань у зміну (27 відвідань на 1000 жителів). Ці показники в цілому відповідають вимогам ДБН 360-92**

Недостатня забезпеченість у місті станціями швидкої медичної допомоги (54% від нормативу).

В територіальному розрізі найвищий рівень забезпеченості закладами охорони здоров'я спостерігається у Дзержинському, Київському та Московському районах, найнижча - у Червонозаводському районі.

Торгівля, громадське харчування, побутове та комунальне обслуговування. Загальна торгова площа магазинів продовольчих та непродовольчих товарів складає на початок 2003 року 358,66 тис. м2 (245 м2 на 1000 жителів, або 106% від нормативу). Місткість закладів громадського харчування міста становить 52,85 тис. місць (36 місць на 1000 жителів, або 90% від нормативу). У Харкові функціонує 60 ринків загальною торговою площею 61 тис. м2.

Мережа закладів побутового обслуговування представлена 8034 місцями (у середньому 5,5 місць на 1000 жителів, або 61% від нормативу). У загальному обсязі реалізації платних послуг населенню домінуючу частину складають матеріальні послуги До них відносяться різні види ремонту (одягу, взуття, товарів тривалого користування, квартир тощо); послуги, зв'язані з підтримкою властивостей окремих споживчих товарів (в основному це послуги пралень, хімчистки, фарбування); по створенню нових споживчих товарів (пошиття одягу, взуття, виготовлення меблів, будівництво квартир); прокату, а також транспортні послуги, зв'язані з доставкою куплених речей.

До нематеріальних побутових послуг відносять послуги перукарень, лазень, душових, що надають послуги особистого характеру і загального користування.

У місті відчувається дефіцит готелів (37% від нормативу) та пожежних депо (54% від нормативу).

Культура. У Харкові, першій столиці України, знаному центру культури та мистецтва, створена широка мережа установ та закладів культури різного профілю.

На території міста розташовані 6 театрів, органний зал, обласна філармонія, цирк, 20 кінотеатрів та кіноконцертних залів місткістю 10680 місць, 84 палаци культури і клуби з 30350 посадковими місцями, значна кількість музеїв, більше 400 бібліотек загальною місткістю 5800 тис. томів книг, планетарій.

Для всебічного розвитку дітей діють центри дитячої та юнацької творчості на 5100 місць, 22 музичних та художніх шкіл на 4703 місця.

Забезпеченість окремими закладами культури на 1000 жителів складає: по кінотеатрам та кіноконцертним залам - місць (78%), по клубам та будинкам культури - 29,3 місць (145%), по бібліотекам - 8,6 тис. томів (215%).

Фізична культура і спорт. Харків - одне з провідних спортивних міст України. До послуг жителів міста надані 11 стадіонів, 26 спортивних комплексів, 11 плавальних басейнів, гребний, велосипедний та лижний комплекси, манеж, яхт-клуб загальною площею 162 га. загальна забезпеченість населення спортивними спорудами складає всього 18,3%.

Спортивні резерви готуються в 62 дитячо-юнацьких спортивних школах місткістю 4925 місць.

Інженерне забезпечення

Розвиток промисловості і житлово-комунального господарства в період останніх десятиріч відповідно потребував і розвитку інженерного устаткування міста. Проте основним напрямом розвитку для всіх інженерних систем було направлення до нарощування джерел і будівництва інженерних мереж і споруд для інженерного забезпечення нових житлових районів і промислових підприємств, тоді як інженерне облаштування старих районів міста і в основному історичного центру міста де знос значної частини мереж досяг 100% десятки років нічого не реконструювалися і не відновлювалися за винятком проведення аварійних ремонтів. При цьому як правило через недостатнє фінансування інженерне устаткування нових житлових районів відставало від будівництва основних об'єктів.

В результаті прагнення забезпечення своєчасного введення житла в експлуатацію деякі житлові райони опинилися в зоні «ризикованого інженерного забезпечення».

3. Основні напрямки розвитку м. Харкова

3.1 Коротка характеристика містобудівного розвитку міста

Планувальною першоосновою м. Харкова була Харківська фортеця, центральний пункт оборони на півдні Росії.

Фортеця побудована в 1656-1659 рр. за зразком російських дерев'яних фортець з 10 вежами, з яких 4 проїзних забезпечували вихід на основні дороги: Московську, Сумську, Чугуївську і Полтавську, що послужило надалі основою радіальної структури міста.

З інтенсивною забудовою слобод (Журавлівка, Гончарівка, Панасівка та ін.) і розвитком ремесел складається планувальна структура міста, що має 4 основні частини: старе місто (фортеця на Університетській гірці), Захарківська сторона на сході, Залопанська сторона на заході і Поділ на півдні.

У 1768 році був складений перший план забудови Харкова, що визначив схему центральної частини міста, яка збереглася і понині, особливо в Залопанській частині, включаючи Дмитріївську парафію.

Центр міста поступово переростає межі торгових площ, на місці фортифікаційних споруд прокладаються вулиці - створюються нинішні площі Руднєва, Фейєрбаха, Театральна, Гончарівський бульвар, будуються будинки Університету, першого на півдні Росії, який відкрився в 1805р.

Першим міським архітектором був професор Харківського університету А.А. Тон, під керівництвом якого в 1838р. був складений Новий план міста.

За цим планом Харків розширився за рахунок включення до міської межі слободи Клочківки, Університетського саду і Каплунівської вулиці. На сході місто закінчувалося в районі вул. Кірова і пл. Повстання, на півдні - вул. Заїківській (1-ої Кінної Армії).

До 1861 року населення Харкова складало 52 тис. чоловік. З будівництвом у 1869 р. залізниці, починається бурхливий ріст промисловості, переважно важкого машинобудування і металообробки, відкривається біржа, правління фабричного округу, банків торгових контор.

Початок розроблення генерального плану міста в Радянський період відноситься до 1925 року. Тоді була почата розробка варіантів схем планування і розширення Харкова. Уже ці опрацьовування дозволили вибрати місце для будівництва найбільших промислових гігантів - тракторного заводу, турбогенераторного та інших, і закріпити в плані міста вихід Московського проспекту в районах ст. Лосєво зі створенням 500 метрової зеленої зони між промисловістю і житлом.

У цих схемах були також обрані місця для нового адміністративного центра столиці - пл. Дзержинського і намічена радіально-кільцева структура цього нового району міста (спуск Пассіонарії, вул. А. Барбюса, вул. Р. Ролана, пр. Леніна, пр. Правди).

За роки війни і фашистської окупації в Харкові було зруйновано більш 500 промислових об'єктів, всі електростанції, залізничний вузол, мости. Місто втратило 1,6 млн. м2 житлової площі, були спалені школи, інститути. Центр міста лежав у руїнах. Багато великих суспільних будинків вже не можна було відновити: Палац піонерів, Будинок Червоної Армії, Великий пасаж, музей ім. Сковороди, вокзал та ін.

Перша післявоєнна схема відновлення і реконструкції міста була розроблена в 1945 році і схвалена Урядом України.

Розрахункова чисельність населення була прийнята рівною 900 тис.чол., вона виявилася заниженою, тому що такий рівень був досягнутий вже в 1959 році. Схема генерального плану 1945 року, незважаючи на прогресивність багатьох положень, мала ряд недоліків, вплив яких виявляється й сьогодні. Так, розміщення масивів нової індивідуальної забудови і колективних садів стало важко переборною перешкодою на шляхах розвитку міста. Розміщення нового будівництва на головних магістралях, без їх радикального розширення, створило багато труднощів при розвитку транспорту (по проспекту Московському, в границях центра міста).

Необхідність інтенсифікації житло-цивільного будівництва міста, а також обмеження відрахувань на відселення з будинків, що зносяться, у районах реконструкції змусили місто до освоєння великих житлових масивів з використанням орних земель. Такими площадками були зона «Б» Селекційної станції і Салтівський житловий масив, що стали в 70-х роках зоною основного житлового будівництва Харкова. Запроектований спочатку на 200-220 тис. жителів, Салтівський жилмасив, що одержав повне інженерне забезпечення і стало основну площадку ДСК, виріс до великого житлового утворення з населенням порядку 300 тис. чол. (у 1995р. - близько 410 тис.чол.), що переступив свої первісні границі і вносить певні диспропорції в розподіл пасажиропотоків у цілому по місту.

Виходячи з нових містобудівних умов і вимог, інституту «Харківпроект» при участі міських організацій і служб, великого числа науково-дослідних і проектних інститутів Харкова і Києва, ВУЗів міста була доручена розробка нового генерального плану на період до 2005 року, що і був затверджений Урядом України в червні 1986 року. Його здійснення збіглося з зовсім новими соціально-політичними умовами, що склалися в нашій країні.

Аналіз забудови і реалізації за останні 8-10 років, особливо після 1990 року, свідчить про значні відхилення і не можливість реалізації рішень і параметрів закладених у генеральному плані 1986 року: населення близько 2,0 млн.чол., обсяг житлового будівництва 17,2 млн. м2 і т.д.

У 1995-1996р. інститутом «Харківпроект» була розроблена «Концепція розвитку м. Харкова» і затверджена у встановленому порядку.

Приступаючи до розробки генерального плану авторський колектив інституту «Діпромісто» уважно вивчив закладену в концепції містобудівну політику і прогнозовані параметри розвитку міста.

Так за минулі 6-7 років після затвердження концепції змінилися два основних параметри:

- Змінилася демографічна ситуація убік падіння чисельності населення.

- Різко упали обсяги введення житлового будівництва в цілому в порівнянні з закладеними в концепції.

Ці два параметри істотно вплинуть на прийняття рішень щодо територіального розвитку м. Харкова на 2026 рік.

3.2 Соціально-економічні пріоритети розвитку

Нові тенденції соціально-економічного розвитку в Україні, процеси приватизації землі і житлового фонду, що продовжуються, зміна ставлення до виробничого комплексу вимагають перегляду сформованої практики

прогнозування соціально-економічних параметрів міста, житлової політики, тенденцій територіального розвитку.

Пріоритетами соціально-економічного розвитку м. Харкова, що передбачаються генеральним планом, є:

• підвищення ефективності використання міських територій і територіальних резервів для здійснення містобудівної діяльності;

• підвищення комфортності сформованої міської забудови (особливо загальноміського центра) за рахунок її реконструкції, відновлення і модернізації;

• вишукування необхідних територіальних ресурсів для розміщення різних варіантів і типів житлового будівництва в комплексі з об'єктами обслуговування, озеленення, транспортного й інженерного забезпечення;

• підвищення рівня забезпеченості громадян житлом і широким комплексом послуг соціальної сфери;

• розвиток мережі вищих навчальних закладів, науково-дослідних і проектних інститутів, національних академій;

• максимально-можливе збереження історико-культурної спадщини і поліпшення сприйняття його естетичних, архітектурних і художніх якостей;

• підвищення рівня забезпеченості населення зеленими насадженнями загального користування, установами і спорудженнями відпочинку і спорту;

• стабілізація і розвиток сформованого суспільно-виробничого комплексу за рахунок реструктуризації (особливо на великих підприємствах), модернізації і технічного переозброєння діючих виробництв;

• формування і розвиток спеціальних режимів інвестиційної та інноваційної діяльності з метою забезпечення сприятливих умов і залучення вітчизняних і іноземних інвестицій для створення і розвитку виробництв, заснованих на нових і високих технологіях;

• формування зон для розвитку підприємств малого і середнього бізнесу;

• підвищення ефективності використання, а також подальший розвиток, транспортної та інженерної інфраструктури, що склалася;

• формування динамічно рівноважного стану навколишнього середовища, що буде сприяти стійкому екологічному розвитку міста і прилеглого району, а також забезпечувати екологічне санітарно-безпечне середовище для життєдіяльності населення

3.3 Основні принципи архітектурно-планувальної організації території Існуюче планування і забудова

Сформовану планувальну структуру м. Харкова можна визначити як радіальну, з елементами кільцевої системи.

Основні промислово-селітебні утворення сформувалися по 7 основних радіальних напрямках:

Західний напрямок - Полтавський Шлях, з районами садибної забудови (Холодна Гора, Залютино, Новоселівка) та історична забудова, що сформувалася, у центральній частині міста з Залютинсько - Баварським промрайоном.

Північно-Західний напрямок - вул. Клочківська, проспект Леніна з житловими районами багатоквартирної забудови Олексіївка, Павлове Поле і садибна забудова Іванівка, Павлівка.

До цього напрямку тяжіє Іванівка-промзона й Іванівський промрайон.

Північний напрямок - вул. Сумська, забудова переважно багатоквартирними будинками історичної забудови і північним промрайоном, що сформувався.

Північно-Східний напрямок - вул. Академіка Павлова, забудовано, переважно, багатоквартирними будинками із селищами садибної забудови Журавлівка, Тюрінка, Б. Данилівка. До цього напрямку тяжіють Салтівський і Північно - Салтівський промвузли.

Південно-Східний напрямок - Московський проспект, на цьому промислово - селітебному радіусі зосереджені основні промзони міста - Балашовськая, Орджонікідзевска, а також житлові райони багатоквартирної забудови (Селекційний, Нові будинки, район ХТЗ, Рогань) і садибної забудови (Східний, Ново-Східний, сел. Фрунзе, П'ятихатки).

Південний напрямок - проспект Гагаріна, забудований частково багатоквартирними будинками, і селище Основа. Цей напрямок проходить між Диканівською і Балашовською промзонами.

Південно-Західний напрямок - вул. Жовтневої Революції, забудована садибною забудовою Левада, Москалівка, Новожаново і Диканівською промзоною. Така планувальна структура має два основних недоліки:

1. Усі напрямки сходяться практично в одній точці - зоні історичного центру;

2. Відсутні кільцеві чи напівкільцеві перемички для зв'язку з цими районами (за винятком розв'язки по проспекту 50-річчя СРСР і Московському проспекту).

Існуюча Окружна дорога практично на обслуговування міста не працює.

3.4 Сучасне та проектне використання міських земель

Територія м. Харкова в сучасних границях складає 30604,0 га. По структурі функціонального використання забудовані міські землі поділяються на такі категорії:

• Землі під житловою (багатоквартирною та садибною) забудовою;

• Промислові і інші підприємства;

• Підприємства та організації транспорту;

• Території суспільної забудови, заклади, установи, організації;

• Організації, підприємства і заклади природоохоронного, оздоровчого і історико-культурного призначення;

• Військові частині, підприємства, організації і учбові заклади оборони;

• Землі водного фонду;

• Сільськогосподарські землі;

• Лісогосподарські підприємства;

• Землі запасу та землі, що надані у власність та постійне користування і оренду в межах м. Харкова.

3.5. Пропозиції щодо виконання проектних робіт по реалізації генерального плану

Генеральний план є стратегічним містобудівним документом і після його затвердження необхідно, згідно Закону України «Про планування і забудову території» виконувати наступні стадії проектування, які уточнюють основні положення закладені у генеральному плані, а саме:

1. План червоних ліній.

2. Правила забудови та використання земельних ділянок:

• в цілому для міста;

• в розрізі адміністративних районів;

3. Детальні плани територій:

• центральної частини міста;

• житлових районів;

• кварталів громадських центрів;

• рекреаційних зон;

• промислових районів, вузлів груп промислових підприємств.

4. Містобудівне обґрунтування приватизації земель м. Харкова.

5. Містобудівних обґрунтувань по розміщенню об'єктів містобудування.

4. МЕТА ПРОГРАМИ

Основна мета програми:

• обґрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямків розвитку забудови міста та їх послідовність;

• організація та послідовне виконання основних напрямків розвитку забудови міста, регулювання використання території на яких розміщуються житлові будинки, громадські споруди та інші об'єкти містобудування;

• визначення для раціонального розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій та об'єктів;

• визначення вільних від забудови території та визначення територій для яких можливо змінити призначення;

• обґрунтування розподілу територій земель за цільовим призначенням та використання територій міста для містобудівних потреб;

• організація та послідовне виконання основних напрямків розвитку транспорту міста;

• урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування забудови та іншого використання територій;

5. ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ.

(розділ 5. Програми в редакції рішення 44 сесії

Харківської міської ради 4 скликання від 23.12.2005 р. № 254/05)

6. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Основним механізмом реалізації є:

• створення геоінформаційної системи управління генеральним планом;

• введення у міський бюджет постійної статті фінансування реалізації рішень генерального плану згідно програми;

• поновлення бази даних містобудівного кадастру як основи вихідних даних;

• використання існуючих повноважень та можливостей органів місцевого самоврядування по поповненню бюджетних коштів інвестиційного характеру;

• вести постійне керівництво та контроль за виконанням програми та використанням коштів;

• створення накопичувального муніципального фонду по питанням перспективного розвитку міста, за рахунок технічних умов на проектування та будівництво об'єктів, плати за оренду земельних ділянок та оренди фонду майна громади міста як підсумок містобудівної діяльності міської ради;

7. ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ

Згідно ст. 4 Закону України «Про планування і забудову територій» фінансування робіт з планування території, проведення важливіших науково-дослідних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок може здійснюватись за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Орієнтовний обсяг фінансування програми за рахунок міського бюджету на термін до 2015 року складає:

1) Створення автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану - 310 тис. грн.;

2) Розробка наступних етапів містобудівної документації - 2 720 тис. грн.

3) Проектування магістралей та транспортних розв'язок - 36 975 тис. грн.;

4) Проект водозниження - 2 100 тис. грн.;

5) Житлове будівництво - 7 170 тис. грн.;

6) Інженерна інфраструктура - 3 150 тис. грн;

7) Ландшафтно-рекреаційні зони - 700 тис. грн,

Всього: 53123 тис.грн.

(розділ 7. Програми в редакції рішення 44 сесії

Харківської міської ради 4 скликання від 23.12.2005 р. № 254/05)

Начальник головного управління містобудування,

архітектури та земельних відносин В.О. Бобровський