363/3888/17 Про визнання неправомірними дії поліцейського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в області щодо подання до районного суду сфальшованого протоколу про адміністративне правопорушення, визнання неправомірною бездіяльність поліцейського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в області щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення водія автомобіля, та зобов`язання районого відділ поліції Головного управління національної поліції в області скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно іншого водія іншого автомобіля - 14.07.2020 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича, Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області (суддя Рудюк О. Д.) від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Василенко Я. М., Земляна Г. В., Шурко О. І.) від 06 листопада 2018 року,

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського Вишгородського ВП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Є. П., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича щодо подання до Вишгородського районного суду сфальшованого протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815;

- визнати неправомірною бездіяльність поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення водія автомобіля "Citroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 );

- зобов`язати Вишгородський відділ поліції Головного управління національної поліції в Київській області скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля "Citroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2, яке відбулось 04 квітня 2017 року о 07.15 год у Київській області, м. Вишгород, вул. Набережна.

2. 10 січня 2018 року Вишгородським районним судом Київської області у судовому засіданні залучено для участі у справі Вишгородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, як співвідповідача.

3. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними дії поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича щодо внесення в протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 177815 від 04 квітня 2017 року запису про порушення ОСОБА_1 пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 03 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 12 лютого 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.

7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 762/0/78-20 від 08 травня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 14 липня 2020 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі складеного протоколу від 04 квітня 2017 року, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року протокол серії БР № 177815 від 04 квітня 2017 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повернуто до Вишгородського відділення Національної поліції в Київській області для належного оформлення, а саме для фактичного встановлення обставин адміністративного правопорушення.

12. 30 червня 2017 року постановою Вишгородського районного суду Київської області справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Підставою для закриття справи слугувало те, що при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були допущені порушення, які не були усунені під час дооформлення та не можуть бути усунуті судом при розгляді справи, а тому суд дійшов висновку про неможливість зробити обґрунтований та однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП на підставі наявних доказів.

13. З письмових пояснень поліцейського Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Є. П. слідує, що ним 04 квітня 2017 року здійснено виїзд на дорожньо-транспортну пригоду за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 2-Б. Прибувши на місце події ним зібрано матеріали ДТП, а саме: відібрано пояснення учасників події, складено схему ДТП, проведено огляд транспортних засобів. Оцінивши зібраними матеріалами докази, встановлено наявність адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за недотримання п. 13.1. та п. 13.3. Правил дорожнього руху України. З власної необережності ним не вказано інші пункти ПДР (1306-2001-п) України які порушив гр. ОСОБА_1, а саме: пункти 1.2., 1.5., 11.3. Правил дорожнього руху України. Оцінивши матеріали справи ДТП підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_2, за порушення ПДР (1306-2001-п) України, яке спричинило скоєння ДТП не вбачається.

14. Відповідно до висновку експертного дослідження від 08 вересня 2017 року № 12-1/24, з технічної точки зору, в заданій дорожній ситуації, водій автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 1.2. та п. 10.5. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, технічна можливість уникнення зіткнення з автомобілем "Citroen" д.н.з. НОМЕР_2 для водія автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 полягала у виконанні ним вимог п. 1.2. та п. 10.5. Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 1.2. та п. 10.5. Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору може знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

15. Позивач, вважаючи дії поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Є. П. неправомірними, а свої права порушеними, звернувся з до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що поліцейський Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старший сержант поліції Ковбаса Є. П., під час складання протоколу про адміністративне, передбаченого ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

17. Суд апеляційної інстанції, частково погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що доводів на підтвердження наявності протиправної бездіяльності з боку відповідача позивачем не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення водія автомобіля "Citroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія автомобіля "Citroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2

18. Також апеляційний суд дійшов висновку, що ні Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) , ні Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, не передбачено випадку ненаправлення протоколу про адміністративне правопорушення до суду, відтак підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо подання до Вишгородського районного суду протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815 немає.

19. Крім цього, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, виходив що після підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815, складеного 04 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1, поліцейським Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбасою Є. П. до вказаного протоколу було внесено додатковий запис, а саме пункт 13.3 ПДР (1306-2001-п) України, який порушив гр. ОСОБА_1 . Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправні дії поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича щодо внесення в протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 177815 від 04 квітня 2017 року запису про порушення ОСОБА_1 пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Зокрема скаржник зазначив, що при оформленні протоколу старший сержант поліції Ковбаса Є. П. допустив грубе порушення, а саме після підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення інспектор вніс додатковий запис.

22. Також скаржник зазначив, що старший сержант поліцій Ковбаса Є. П. повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_2, оскільки саме з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода.

23. Звертає увагу, що дії поліцейського щодо направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення, який є сфальшований, порушує права та інтереси позивача.

24. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (2747-15) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

27. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича щодо подання до Вишгородського районного суду сфальшованого протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815, колегія суддів зазначає таке.

29. Згідно ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

30. Відповідно до ст. 255 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП мають право (уповноважені) складати посадові особи органів внутрішніх справ Національної поліції.

31. Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

33. Згідно з п. 5 Розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.

34. Відповідно до п. 1, 7 Розділу VIII Інструкції № 1395, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Уповноважена особа підрозділу патрульної поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п`ятиденний строк надіслати його до відповідного суду.

35. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

36. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ні Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) , ні Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, не передбачено випадку ненаправлення такого протоколу про адміністративне правопорушення до суду.

37. Відтак відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо подання до Вишгородського районного суду протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815.

38. Щодо доводів скаржника про те, що зазначений протокол є сфальшованим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 280 КУпАП, саме орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також зобов`язаний з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім цього, суд, який розглядає таку справу, не позбавлений процесуальної можливості вчинити дії направлені на встановлення об`єктивних обставин щодо відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам законодавства та, уразі виявлення порушень вимог законодавства, відреагувати належним чином (направлення на дооформлення, винесення окремої ухвали тощо).

39. Колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що позивач не позбавлений можливості довести відсутність своєї вини, довести вину іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди у судовому порядку під час розгляду справи на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815 від 04 квітня 2017 року.

40. Щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

41. Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 грудня 2015 року № 1496/27941 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 177815, складеного 04 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1, поліцейським Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбасою Є. П. до зазначеного протоколу було внесено додатковий запис, а саме пункт 13.3 ПДР (1306-2001-п) України, який порушив гр. ОСОБА_1

43. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

44. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо можливості виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дії поліцейського Вишгородського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Є. П. щодо внесення в протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 177815 від 04 квітня 2017 року запису про порушення ОСОБА_1 пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

45. Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність поліцейського Ковбаси Є. П. щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля "Citroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 та зобов`язання Вишгородський ВП скласти такий протокол, колегія суддів зазначає таке.

46. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

47. У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).

48. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

49. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

50. За змістом ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

51. Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

52. Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Стосовно поняття "охоронюваний законом інтерес" у тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

53. Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

54. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що в цій справі, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, як оскарження дій працівника поліції щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення та зобов`язання відділ поліції скласти такий протокол з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов`язків.

55. Крім цього, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.

56. За таких обставинах, Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо не здійснення судами оцінки змісту протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, тощо та, як наслідок, неправильне твердження про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки позивачем не вказано які саме були порушені права, свободи або охоронювані інтереси скаржника у сфері публічно-правових відносин, саме у межах розгляду саме цієї справи, та як впливає на них факт непритягнення ОСОБА_2 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

57. Колегія суддів також зазначає, що справа про адміністративне правопорушення по факту скоєння порушення Правил дорожнього руху була розглянута та з цього питання прийняте судове рішення, яке набрало законної сили, при цьому позивач не був позбавлений можливості надати суду свої доводи та міркування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

58. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/3585/18.

59. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Згідно ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

61. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій підлягає зміні в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишенню без змін.

62. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга містить вимогу про скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року, проте зазначене рішення скасоване під час апеляційного перегляду та ухвалено нове рішення з приводу всіх позовних вимог, які містилися у адміністративному позові.