911/66/21 Про стягнення суми заборгованості з оплати вартості, пені та 3 % річних через несвоєчасне виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості за укладеним між сторонами договору з купівлі-продажу природного газу - 18.11.2021 Прийняття

2.1. Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2021 (суддя Янюк О.С.) провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 349 943,38 грн закрито; позов НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з КП "Броваритепловодоенергія" на користь позивача 136 453,48 грн пені, 21 449,07 грн 3% річних, 195 983,70 грн інфляційних втрат та 26 625,14 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.2.2. Рішення мотивовано тим, що відповідач у період з лютого 2020 року по вересень 2020 року частково оплатив вартість поставленого газу на суму 8 220 103,02 грн, що свідчить про порушення КП "Броваритепловодоенергія" строку, погодженого у пункті 5.1 договору. Таким чином, залишок неоплаченого природного газу становив 1 349 943,38 грн. Поряд з тим встановивши, що відповідач сплатив наявну у нього заборгованість у розмірі 1 349 943,38 грн після звернення позивача до суду з позовом, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідний предмет спору (вимога НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Броваритепловодоенергія" основного боргу) припинив своє існування в процесі розгляду даної справи та закрив провадження у даній справі (в частині стягнення з відповідача основного боргу) на підставі пункту 2 частин першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). У той же час, з огляду на факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого природного газу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав у НАК "Нафтогаз України" вимагати сплати відповідачем пені. При цьому перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 364 534,77 грн, суд визнав його правильним та обґрунтованим.2.3. Водночас, з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 99%, з огляду на фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ, ступінь загального виконання зобов`язання та з метою дотримання принципу збалансованості інтересів сторін у даній справі, суд першої інстанції, на підставі частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та частини третьої статті 551 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру пені і 3% річних на 90% та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача 136 453,48 грн пені, 21 449,07 грн 3% річних.2.4. Позовні вимоги про стягнення 195 983,70 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 (колегія суддів у складі: Демидової А.М., Корсак В.А., Ходаківська І.П.) рішення господарського суду Київської області скасовано в частині стягнення з КП "Броваритепловодоенергія" на користь НАК "Нафтогаз України" 136 453,48 грн пені та 21 449,07 грн 3% річних . В цій частині прийнято нове рішення. Стягнуто з КП "Броваритепловодоенергія" на користь НАК "Нафтогаз України" 682 267,39 грн пені та 107 245,36 грн 3% річних. В іншій частині рішення господарського суду київської області від 03.06.2021 залишено без змін.2.6. Змінюючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та річних на 50%), суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18, та те, що: відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості; ненадання суду доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором - дійшов висновку про можливість зменшення пені та річних на 50%.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Київської області від 03.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 911/66/21 у частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 682 267,38 грн та 3% річних у сумі 107 245,36 грн, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити названі вимоги.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.4.1.2. В обґрунтування своїх вимог НАК "Нафтогаз України" зазначає, що суди:- застосували положення статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/474/20), від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц;- застосували положення статті 233 ГК України щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07.09.2021 у справі №927/184/13-г(927/1074/20);

- застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, оскільки суди: 1) не з`ясували, чи дійсно розмір неустойки перевищує розмір збитків позивача; 2) не надали об`єктивної оцінки винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за договором; 3) не взяли до уваги соціальну значущість позивача і те, що НАК "Нафтогаз України" є стратегічним об`єктом для економіки держави. Несвоєчасна оплата природного газу призводить до неможливості вчасно розрахуватись за придбаний позивачем природний газ.4.1.3. Разом з тим скаржник вказує, що, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суди першої та апеляційної інстанції врахували лише можливість суду на зменшення загального розміру відсотків річних та не врахували те, що обставини у справі №911/66/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18, а тому висновок судів про подібність вказаних справ та застосування судами до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 є порушенням частини четвертої статті 236 ГПК України.4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. КП "Броваритепловодоенергія" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін, зазначаючи, зокрема, про їх законність та обґрунтованість.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

5.1. Між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Броваритепловодоенергія" (споживач) 01.10.2018 укладено договір №2459/18-КП-17 постачання природного газу від (далі - Договір). За умовами якого (з урахуванням додаткових угод до нього від 29.10.2018 №2, від 01.11.2018 №3, від 26.11.2018 №4, від 20.03.2019 №4/1, від 29.03.2019 №5, від 23.04.2019 №6 постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 Договору).5.2. Відповідно до пункту 2.1 договору (з наступними змінами та доповненнями) постачальник передає споживачу постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу, а саме: жовтень 2018 року - 70,645 тис. куб. метрів; листопад 2018 року - 339,211 тис. куб. метрів; грудень 2018 року - 260,2 тис. куб. метрів; січень 2019 року - 303,2 тис. куб. метрів; лютий 2019 року - 237,0 тис. куб. метрів; березень 2019 року - 204,0 тис. куб. метрів; квітень 2019 року - 65,0 тис. куб. метрів.5.3. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.8 Договору).5.4. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (пункт 3.11 Договору).5.5. Ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн (пункт 4.2 Договору).5.6. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1 Договору).5.7. Відповідно до пункту 5.3 Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення (Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (867-2018-п) ) в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору; 3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором; 4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у Споживача за цим Договором; кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.5.8. Споживач зобов`язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором (підпункт 6 пункту 6.2 Договору).5.9. Судами також встановлено, що позивач на виконання умов Договору у жовтні 2018 року - квітні 2019 року поставив відповідачеві природний газ, а відповідач прийняв вказаний природний газ на загальну суму 9 570 046,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками: від 31.10.2018 на суму 670 324,97 грн; від 30.11.2018 на суму 1 228 966,64 грн; від 31.12.2018 на суму 1 716 877,84 грн; від 31.01.2019 на суму 2 346 143,06 грн; від 28.02.2019 на суму 1 711 153,64 грн; від 31.03.2019 на суму 1 420 514,03 грн; від 30.04.2019 на суму 476 066,22 грн (том 1, а.с. 48-54).5.10. Однак, в порушення своїх договірних зобов`язань щодо терміну оплати природного газу, відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу належним чином не виконував, оплативши вартість природного газу лише на суму 8 220 103,02 грн, у зв`язку з чим залишок неоплаченого природного газу на момент подачі позову у даній справі до суду становив 1 349 943,38 грн. Після звернення позивача до суду з позовом відповідачем повністю погашено наявну у нього заборгованість за Договором у розмірі 1 349 943,38 грн.5.11. НАК "Нафтогаз України", звертаючись з даним позовом до суду, просила стягнути на його користь 1 364 534,77 грн пені відповідно до пункту 8.2 договору, а також 214 490,72 грн 3% річних та 195 983,70 грн інфляційних втрат, посилаючись при цьому на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за Договором.5.12. Сторони не заперечують, що станом на час подання позову відповідач повністю оплатив вартість отриманого природного газу.5.13. Поряд з тим КП "Броваритепловодоенергія", просило суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 99 %, подавши відповідне клопотання про зменшення.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є незгода позивача з відмовою судів у стягненні пені в сумі 682 267,38 грн та 3% річних в сумі 107 245,36 грн, зокрема у задоволенні яких відмовлено за результатами перегляду рішення в апеляційному порядку. В інших частинах прийняті судові рішення не оскаржуються жодною із сторін.7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у цій справі лише в частині та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.7.3. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи дійсно розмір нарахованої пені значно перевищує розмір завданих йому збитків від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині порядку оплати поставленого природного газу.7.4. Скаржник вважає, що обов`язковою умовою зменшення розміру пені в розумінні статті 233 ГК є доведення значного перевищення розміру пені над збитками, завданими позивачу, у зв`язку з чим, невстановлення факту понесення позивачем відповідних збитків фактично унеможливлює застосування до правовідносин вказаної норми.7.5. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.7.6. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, Суд зазначає таке.7.7. Відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.7.8. За змістом частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.7.9. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України (436-15) щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.7.10. Зокрема, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції про зменшення розміру пені (на 90%) та зменшуючи розмір пені до 50% взяв до уваги необхідність дотримання співвідношення інтересів сторін. Зокрема, взяв до уваги, що КП "Броваритепловодоенергія" було створено Броварською міською радою Київської області з метою забезпечення надійного та якісного надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення в м. Бровари; факт погашення відповідачем наявної у нього заборгованості у розмірі 1 349 943,38 грн, а також обставини щодо ненадання позивачем суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану НАК "Нафтогаз України" саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору.7.11. Зокрема, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції, з висновками якого погоджується Верховний Суд, при зміні розміру пені, яка має бути виплачена відповідачем на користь позивача (з заявленого відповідачем зменшення на 99%, зменшення судом першої інстанції на 90% та зменшення її судом апеляційної інстанції на 50%) зазначив, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. Отже, при прийнятті рішення в цій частині суд апеляційної інстанції урахував інтереси обох сторін, у тому числі, не лише, майновий (фінансовий) стан, а й інші обставини, які пов`язані з невиконанням відповідачем свого обов`язку, зокрема, і наслідки, що настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а також поведінку боржника. 7.12. Близька позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.7.13. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, належним чином оцінив доводи відповідача про можливість зменшення неустойки та подані на їх обґрунтування докази, і з достатньою повнотою навів у тексті судового рішення мотиви зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення на 50 %.7.14. Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі №908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України (436-15) , відхиляються колегією суддів, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.7.15. Зокрема, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.7.16. Водночас Суд звертає увагу, що у наведених справах Верховний Суд послідовно зазначав про законодавчо врегульоване право судів на зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу та вирішення питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також встановлення розміру, до якого підлягає їх зменшення.7.17. Отже, у цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.7.18. З огляду на наведене, Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги позивача стосовно того, що суд апеляційної інстанції застосував норми частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 під час вирішення судом питання щодо зменшення пені, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновки щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження свідчать про неподібність відповідної справи (№908/1453/14 ) справі, що розглядається, і тому застосування названих норм права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами положень статті 625 ЦК України в частині зменшення нарахованої до стягнення суми 3% річних, колегія суддів зазначає таке.

7.19. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.7.20. Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, місцевим господарським судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з НАК "Нафтогаз України" договором, а заборгованість відповідачем погашено під час розгляду справи в суді першої інстанції. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, при зменшенні (на 50 %) розміру нарахованих позивачем 3 % річних суд апеляційної інстанції керувався (поклав в основу чи послався на висновок) висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.7.21. Переглядаючи ухвалені у цій справі судові рішення у контексті висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/471/18 щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України та доводів скаржника з цього приводу, колегія суддів зазначає таке.7.22. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження №12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.7.23. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.7.24. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.7.25. Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/471/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі №911/66/21 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.7.26. Отже, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Таким чином, Верховний Суд частково погоджується у цій частині з доводами скаржника, що суд мав би (має право) врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов Контракту в контексті обставин цієї справи тощо. Водночас Верховний Суд зазначає, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).7.27. При цьому суди правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України не звернули увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.7.28. В той час як у справі №911/66/21 обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних як у справі №902/417/18 судами встановлено не було. Таким чином колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи по суті були порушені/неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.7.29. Верховний Суд, зазначає, що з огляду на принцип свободи договору висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення критеріїв розумності, справедливості та пропорційності через суттєве збільшення у договорі процентів річних в порівнянні з тими, які передбачені статтею 625 ЦК України та статтею 232 ГК України, зокрема, без встановлення судом обставин настання таких наслідків невиконання боржником зобов`язання, які вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання є передчасними.7.30. Верховний Суд зазначає, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер. Отже, виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.7.31. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.7.32. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.7.33. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору (настання наслідків невиконання боржником зобов`язання, які вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання).7.34. Водночас, подані відповідачем докази на обґрунтування клопотання про зменшення 3% річних не можуть бути досліджені Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції і взагалі унеможливлюють здійснення касаційного перегляду справи по суті заявлених вимог, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті, у зв`язку з чим постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в частині можливості застосування судами положень статті 233 ГК України щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.8.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина 3 статті 310 ГПК України).8.3. Відповідно до частини 4 цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.8.4. Беручи до уваги те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідив всі зібрані у справі докази, а відповідно до частини другої статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.8.5. У такому розгляді суду необхідно врахувати наведене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам належну правову оцінку і вирішити спір в цій частині відповідно до закону.