922/4169/19 Про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування щодо продажу комунального майна, визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та повернення майна у комунальну власність міста - 06.06.2023 Прийняття

1.1. У грудні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Каруни Олексія Олександровича (далі - ФОП Каруна О. О.), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про:

- визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 62 додатку до цього рішення;

- визнання недійсним договору від 17.09.2018 № 5633-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 2-го поверху № 52, 53 у нежитловій будівлі літ "А-2", площею 70,7 м2, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, буд. 48-Б, та нежитлових приміщень 2-го поверху 7/100 місць спільного загального користування: приміщень № 54, 55, 56 в нежитловій будівлі літ. "А-2" площею 5,3 м2, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, буд. 48-Б, загальною площею 75,9 м2, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Каруною О. О.;

- витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень 2-го поверху № 52, 53 у нежитловій будівлі літ "А-2" площею 70,6 м2, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, буд. 48-Б, та нежитлових приміщень 2-го поверху 7/100 місць спільного загального користування: приміщень № 54, 55, 56 в нежитловій будівлі літ. "А-2" площею 5,3 м2, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, буд. 48-Б, загальною площею 75,9 м2 та загальною вартістю 254 640,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". За доводами прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у справі № 922/4169/19 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Каруни О. О., ОСОБА_1 про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у справі № 922/4169/19 в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

2.3. Постановою Верховного Суду від 18.03.2021 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у незміненій частині та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2020 у справі № 922/4169/19, а справу № 922/4169/19 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

2.4. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про помилковість безумовного застосування практики Європейського суду з прав людини у спорах щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , що, в свою чергу, за висновком Верховного Суду, призвело до порушення норм матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій. Крім того, суди попередніх інстанцій, зазначивши, що об`єкти нерухомого майна зареєстровані окремо за ОСОБА_1., не встановили та не надали жодної правової оцінки підставам та обставинам набуття цією особою нежитлових приміщень.

2.5. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 922/4169/19, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Каруни О. О., ОСОБА_1 про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність.

2.6. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Каруною О. О., господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено з порушенням норм законодавства, оскільки його предметом є нерухоме майно комунальної форми власності, щодо якого обрано незаконний спосіб приватизації, і це, за висновком судів, суперечить інтересам держави та територіальної громади. З огляду на викладене господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України. Однак господарські суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу через сплив строків позовної давності.

2.7. Крім того, суди зазначили, що позовна вимога про витребування майна від ОСОБА_1 є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому вона не може бути задоволена.

2.8. Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 62 додатку до цього рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ця позовна вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади, оскільки визнання незаконним та скасування пункту 62 додатку до зазначеного рішення, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження майном з урахуванням відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

2.9. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 922/4169/19 задоволено заяву представника ФОП Каруни О. О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ФОП Каруни О. О. судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Доручено Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

2.10. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з прокуратури Харківської області на користь ФОП Каруни О. О. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, оскільки докази понесених витрат, які надані заявником, є належними.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 922/4169/19, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену додаткову постанову апеляційного господарського суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана додаткова постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури вважає, що ФОП Каруною О. О. не підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не подано жодного доказу щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

3.4. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21, від 07.12.2022 у справі № 873/96/22, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, від 18.08.2022 у справі № 61-5124ав22, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, які стосуються застосування норм права під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3.5. Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду - без змін. Харківська міська рада вважає, що ФОП Каруною О. О. дотримано вимоги, передбачені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а тому апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3.6. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду - без змін. На думку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції (в частині витрат на професійну правничу допомогу)

4.1. Апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах цієї справи міститься копія договору від 12.02.2020 № 1/2020 від 12.02.2020, укладеного між ФОП Каруною О. О. та адвокатом Рижковим І. П.

4.2. Згідно з пунктом 1.1 договору клієнт надає завдання, а адвокат зобов`язується відповідно до завдань клієнта надавати йому за плату юридичні послуги та професійну правничу допомогу.

4.3. Пунктом 3.6, 3.7 та 3.8 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 21.07.2022 передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом приймання передачі наданих послуг. Підставою для сплати гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар протягом 5 банківських днів з дня підписання ним акта приймання-передачі наданих послуг.

4.4. Згідно із завданням від 03.08.2022 № 4 на виконання підпункту 2.4.2 пункту 2.4 пункту 2 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2022 № 1 клієнт доручив, а адвокат прийняв до виконання таке завдання: підготувати та подати до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу заступника керівника прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2022 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2022 року у справі № 922/4169/19, та здійснити весь комплекс дій із представництва клієнта в Східному апеляційному господарському суді.

4.5. 03.08.2022 між адвокатом та клієнтом підписано додаткову угоду № 2 до Договору, в пункті 2 якої сторони дійшли згоди та встановили фіксований розмір гонорару адвоката за виконання завдання № 4, що складає 6 000,00 грн та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, за завданням № 4.

4.6. 16.02.2023 сторони договору підписали акт № 4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до якого загальний розмір витрат клієнта на професійну правничу допомогу у справі № 922/4169/19 під час розгляду справи в Східному апеляційному господарському суді становить 6000,00 грн. Сторони договору погодили, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді у справі № 922/4169/19 в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2022 року, у сумі 6 000,00 грн, а саме:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу від 10.08.2022 у справі № 922/4169/19, яка включала ознайомлення зі змістом і вимогами апеляційної скарги заступника керівника прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2022 у справі №922/4169/19, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги та складання тексту відзиву на апеляційну скаргу (витрачено 7 годин);

- представництво ФОП Каруни О. О. 24.01.2023 та 14.02.2023 в судових засіданнях у справі № 922/4169/19 в Східному апеляційному господарському суді, включаючи час проїзду з робочого місця до будівлі суду, очікування судового засідання та безпосередньо участь у засіданні (витрачено 4 години).

4.7. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що факт оплати наданих послуг за актом від 16.02.2023 № 4 підтверджується квитанцією від 17.02.2023.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом цього касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, яка ухвалена за результатами розгляду заяви представника ФОП Каруни О. О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

5.4. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

5.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

5.6. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

5.7. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

5.8. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

5.9. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

5.10. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

5.11. Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.12. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.13. Верховний Суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/16979/12, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

5.14. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від23.02.2023 у справі № 906/781/21, від 02.02.2023 у справі № 915/606/21.

5.15. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.16. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.17. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з прокуратури Харківської області на користь ФОП Каруни О. О. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, оскільки докази понесених витрат, які надані заявником, є належними.

5.18. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернувся з касаційною скаргою на оскаржувану додаткову постанову. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.20. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21, від 07.12.2022 у справі № 873/96/22, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, від 18.08.2022 у справі № 61-5124ав22, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, які стосуються застосування норм права під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

5.21. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.22. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду в цій справі з огляду на таке.

5.23. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

5.24. Крім того, за доводами скаржника, у постановах Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 61-5121ав22, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 Цивільно процесуального кодексу України.

5.25. Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 906/513/18 Велика Палата Верховного Суду висловлювалась щодо підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5.26. Скаржник звертає увагу на те, що у додатковій ухвалі від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

5.27. Крім того, скаржник зазначає, що у постанові від 07.12.2022 у справі № 873/96/22 Верховний Суд висловився щодо критеріїв визначення "гонорару успіху" адвоката, а також вказав, що суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

5.28. Скаржник наголошує на тому, що аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21.

5.29. Скаржник також зазначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/3685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

5.30. Згідно з доводами скаржника у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 визначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

5.31. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши висновки Верховного Суду, колегія суддів, переглядаючи оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду, звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

5.32. Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 Цивільного кодексу України.

5.33. Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.34. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Зазначені форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

5.35. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5.36. При цьому незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

5.37. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Подібна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 903/900/21, від 04.04.2023 у справі № 922/1974/19.

5.38. Встановлені апеляційним господарським судом обставини свідчать про те, що 03.08.2022 між адвокатом та клієнтом підписано додаткову угоду № 2 до Договору, в пункті 2 якої сторони дійшли згоди та встановили фіксований розмір гонорару адвоката за виконання завдання № 4, що складає 6 000,00 грн та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, за завданням № 4.

5.39. Отже, Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку сторони домовилися про фіксований розмір гонорару.

5.40. Крім того, 16.02.2023 сторони договору підписали акт № 4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до якого загальний розмір витрат клієнта на професійну правничу допомогу у справі № 922/4169/19 під час розгляду справи в Східному апеляційному господарському суді становить 6000,00 грн. Сторони договору погодили, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді у справі № 922/4169/19 в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2022 року, у сумі 6 000,00 грн, а саме:

- представництво ФОП Каруни О. О. 24.01.2023 та 14.02.2023 в судових засіданнях у справі № 922/4169/19 в Східному апеляційному господарському суді включаючи час проїзду з робочого місця до будівлі суду, очікування судового засідання та безпосередньо участь у засіданні (витрачено 4 години).

5.41. При цьому в матеріалах справи наявний відзив ФОП Каруни О. О. на апеляційну скаргу заступника керівника прокуратури Харківської області, поданий у строк, встановлений апеляційним господарським судом, а участь представника ФОП Каруни О. О. у судових засіданнях 24.01.2023 та 14.02.2023 підтверджується протоколами судових засідань.

5.42. Наведеним спростовуються доводи заступника керівника Харківської обласної прокуратури про те, що в цьому випадку ФОП Каруною О. О. не підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не подано жодного доказу щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

5.43. За таких обставин Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови, установив, що оскаржувана додаткова постанова в цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана додаткова постанова апеляційного господарського суду в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків.

5.44. Отже, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову - без змін.