360/1983/19 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано суму штрафних (фінансових) штрафів (санкцій) за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції" за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 02.07.2020 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 6 лютого 2019 року №0000174001, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, платник податків вказувала, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем допущено порушення вимог законодавства в частині обігу тютюнових виробів, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погодився та вказав, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується реалізація ФОП ОСОБА_1 підакцизних товарів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та без марок акцизного податку встановленого зразка.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 травня 2019 року №1005347220 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основні види діяльності: 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, на підставі підпунктів 20.1.4, 20.1.8, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2, пункту 80.8 статі 80 Податкового кодексу України (2755-17) наказом ГУ ДФС у Луганській області від 9 січня 2019 року №16 призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 (магазин) з 10 січня 2019 року по 19 січня 2019 року. Проведення фактичної перевірки доручено начальнику та заступнику начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, моніторингу та аналітичного супроводження контрольно-перевірочної роботи управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 9 січня 2019 року №16 видано направлення на проведення фактичної перевірки від 9 січня 2019 року №13 ( ОСОБА_2, посвідчення № НОМЕР_7 ) та №14 ( ОСОБА_3, посвідчення № НОМЕР_6 ).

ФОП ОСОБА_1 від підпису у направленнях на перевірку відмовилася, про що посадові особи ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали акт про відмову від підпису від 10 січня 2019 року №26/1232/4001/2736215428.

За результатами проведеної фактичної перевірки магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_1, відповідачем складено акт від 10 січня 2019 року №20/12-32/40-01/2736215428, яким встановлено факт реалізації позивачем тютюнових виробів: тютюн для кальяну "Afzaj guarana", штрих-код 802084131454, made in India, дата виготовлення 2017 рік, у кількості однієї пачки за ціною 100 грн., тютюну для кальяну "Alnuma Molasses blue berry mix", made in Jordan, штрих-код 6297000593005, F6/2015, E 6/2019, tar 0,5, nicotine 0,05 мг, у кількості однієї пачки, за ціною 100 грн.

Перевіркою встановлено, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, в якому проводить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, в порушення статей 11, 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2010 року №1251 здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: 10 січня 2019 року ФОП ОСОБА_1 продано покупцеві тютюнові вироби (2 пачки тютюну) для кальяну, на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка, за ціною 100,00 грн за одну пачку. Розрахунковий документ встановленої форми за фактом реалізації вказаних тютюнових виробів не видавався.

Згідно з висновками акта перевірки позиваче:

порушено статтю 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами;

порушено статтю 11 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - здійсненню роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку встановленого зразка;

порушено пункт 20 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (1251-2010-п) "Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів" - відсутність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пачці тютюнових виробів для продажу таких товарів споживачам;

порушено пункт 22 наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №218 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами" (z0679-02) - під час продажу тютюнових виробів продавцем не видано розрахунковий документ встановленої форми.

Від органу, який здійснив перевірку, акт підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Від суб`єкта господарювання акт не підписаний, наявний запис, що ФОП ОСОБА_1 від підпису та отримання акта перевірки відмовилася. У зв`язку з чим особами, які здійснювали перевірку, складені акт відмови від підписання акта перевірки від 14 січня 2019 року №27/1232/40-01/2736215428 та акт відмови від отримання акта перевірки від 14 січня 2019 року №28/12-32/40-01/2736215428.

Копія акта фактичної перевірки від 10 січня 2019 року №20/12-32/40-01/2736215428 направлена позивачу із супровідним листом від 15 січня 2019 року №ФОП-204/12-32-40-01-12, вручена 22 січня 2019 року.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких рішенням від 4 лютого 2019 року №ФОП-596/12-32-40-01-10 повідомлено позивача про те, що посадові особи ГУ ДФС у Луганській області під час проведення фактичної перевірки діяли в межах та у способи, встановлені нормами чинного законодавства України. Викладені в акті перевірки порушення вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом із супровідним листом від 7 лютого 2019 року №ФОП-680/12-32-40-01-12 ГУ ДФС у Луганській області направило позивачу податкове повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 року №0000174001 та розрахунок фінансових санкцій до акта фактичної перевірки, які отримані ФОП ОСОБА_1 13 лютого 2019 року, що підтверджено підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 року №0000174001 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) штрафів (санкцій) за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції" за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 34000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 18 квітня 2019 року №18336/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 6 лютого 2019 року №0000174001 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято до уваги наявні у матеріалах справи докази, що свідчать про факт незаконної реалізації підакцизних товарів позивачем в приміщенні її магазину та не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі №826/7576/16 та від 11 червня 2019 року у справі №804/5105/17.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач щодо задоволення вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених ним у позовній заяві та у апеляційній скарзі. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно надано оцінку висновкам експертного дослідження, складеного Луганським сектором з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Так, пунктом 228.2 статті 228 Податкового кодексу України визначено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Спеціальним законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) (далі - Закон №481/95-ВР (481/95-ВР) ).

Згідно із статтею 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

В силу статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацами 5 та 15 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Під час розгляду справи судом першої інстанції допитаний як свідок у судовому засіданні 11 липня 2019 року ОСОБА_3 повідомив, що 10 січня 2019 року він разом з ОСОБА_2 проводили фактичну перевірку в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому здійснює господарську діяльність позивач. Зайшовши в магазин, свідок побачив як ОСОБА_4 купував тютюн для кальяну у кількості 2 пачки за ціною 200,00 грн.

Допитаний як свідок у судовому засіданні 30 липня 2019 року ОСОБА_4 повідомив, що на початку січня цього року він у власних справах приїздив до міста Кремінна. Знайомі попросили його придбати тютюн для кальяну. Зайшов до магазину та запитав про тютюн для кальяну. Жінка запропонувала обрати тютюн з коробки з тютюном для кальяну. Свідок спочатку придбав одну пачку тютюну, почав виходити, передумав та придбав ще одну пачку. На виході з магазину в коридорі, відділеному від приміщення магазину дверима, двоє чоловіків запитали, чи тут свідок придбав тютюн для кальяну, попросили ці дві пачки для проведення перевірки, взяли номер телефону та повідомили, що хвилин через 30-40 повернуть свідку товар.

Допитана як свідок у судовому засіданні 30 липня 2019 року ОСОБА_1, зокрема, повідомила суду першої інстанції про те, 10 січня 2019 року до магазину зайшов ОСОБА_3 та одразу продемонстрував в одній руці своє службове посвідчення, а в іншій якийсь товар. Потім зайшла ще одна особа, а потім ще три особи у службовій формі. Свідок наголосила, що за її відсутності у магазині торгівлю ніхто не здійснює, відповідно вона може упевнено стверджувати, що в магазині ніхто тютюновими виробами не торгує. Товар, описаний в акті фактичної перевірки, із собою приніс ОСОБА_3 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що допущення позивачем порушення продажу підакцизних товарів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та без марок акцизного податку встановленого зразка не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи розбіжності у показаннях свідків.

Судом апеляційної інстанції відхилено фотознімки, здійснені перевіряючою особою, оскільки вони не містять моменту реалізації товару, позивача, свідків, не дають можливості ідентифікувати місце, де вони зроблені.

Крім того, апеляційний суд вказав на відсутність доказів існування у ФОП ОСОБА_1 коробки з тютюновими виробами, а також не прийняв до уваги висновок експертного дослідження від 18 січня 2019 року №142008500-0002, складеного Луганським сектором з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України, виходячи з відсутності у ньому таких відомостей, як освіта, спеціальність, а також у разі наявності, відомостей щодо свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посаду експерта, підстав для проведення експертизи, питань експерту, попередження експерта (обізнаність) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відомостей про те, що експерт є фахівцем з відповідних галузей знань, внесеного до Реєстру атестованих судових експертів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що експертом зроблено висновки з питань, що не були "завданням для дослідження", а саме: з вказаного висновку вбачається, що "завданням для дослідження" були питання: "Чи мають зразки тютюнових виробів ознаки фальсифікації?" та "Якщо мають, то які саме?". Проте експертом надано висновок, що зразки товарів, надані на дослідження, ідентифіковано як тютюнові вироби, а також про те, що зразки товарів за пакуванням та маркуванням не відповідають встановленим вимогам на тютюнову продукцію.

Окрім того, висновок експерта від 18 січня 2019 року №142008500-0002 зроблено експертом, не внесеним до Реєстру атестованих судових експертів, відомостей про те, що експерт є фахівцем з відповідних галузей знань, висновок не містить.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі №826/7576/16 та у постанові від 11 червня 2019 року у справі №804/5105/17, оскільки правовідносини у цих справах (порушення вимог митного законодавства України в частині визначення коду товару за УКТЗЕД) не є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не надано беззаперечних та фактичних доказів продажу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 тютюну для кальяну.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Отже, під час касаційного перегляду справи в межах тих доводів, які викладено скаржником у касаційній сказі, Суд дійшов висновку про те, що вони не можуть спростовувати законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, яке ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що, зважаючи на обставини цієї справи, при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суди апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року у справі №360/1983/19 - без змін.