Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі – СДПІ) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (далі – ВАТ "Криворізький центральний рудоремонтний завод") до СДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА),

У вересні 2004 року ВАТ "Криворізький центральний рудоремонтний завод" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати недійсними рішення ДПА від 19 серпня 2004 року № 7139/6/25-125 та податкові повідомлення-рішення СДПІ: від 18 лютого 2004 року № 0000092140/0, № 0000012110/0, від 25 березня 2004 року № 0000092140/1, № 0000012110/1, від 10 червня 2004 року № 0000092140/2, № 0000012110/2, від 25 серпня 2004 року № 0000092140/3, № 0000012110/3, якими до нього застосовано штрафні санкції у розмірі 296 грн 34 коп. за затримку понад граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, а також донараховано 3582 грн 10 коп. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – податок з власників транспортних засобів) та застосовано 1791 грн 5 коп. штрафних санкцій.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 15 листопада 2004 року, яке залишене без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року, позов задовольнив частково: зазначені податкові повідомлення-рішення визнав недійсними, а в частині визнання недійсним рішення ДПА провадження у справі припинив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2008 року ухвалені у справі судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами СДПІ, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині скасування податкових повідомлень-рішень та відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального права, неоднакове застосування ним положень Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) (далі – Закон № 1963-XII (1963-12) ) і додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2006 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на думку СДПІ, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Дослідивши за матеріалами справи наведені скаржником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає доведеним неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права та доходить висновку про обґрунтованість скарги.

Як установлено судами, під час проведеної податковим органом планової комплексної документальної перевірки було виявлено порушення ВАТ "Криворізький центральний рудоремонтний завод": підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" – затримку на 30 календарних днів понад граничний термін сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 2963 грн 44 коп., у зв’язку із чим позивачу було нараховано 296 грн 34 коп. штрафних (фінансових) санкцій (податковим повідомленням-рішенням від 18 лютого 2004 року № 0000012110/0); статті 3 Закону № 1963-XII – заниження податку з власників транспортних засобів на 3582 грн 10 коп., унаслідок чого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1791 грн 05 коп. (податковим повідомленням-рішенням від 18 лютого 2004 року № 0000092140/0). Перевіркою також було встановлено, що протягом IV кварталу 2002 року та I–III кварталів 2003 року за автомобілі, які використовувалися для перевезення води ("ГАЗ-5312"), хімічних речовин ("ЗИЛ-431418", "ЗИЛ-431412") та пального ("МАЗ-500", "МАЗ-5334"), позивач сплачував податок як за автомобілі спеціального призначення. У результаті адміністративного оскарження контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2004 року № 0000092140/1, № 0000012110/1, від 10 червня 2006 року № 0000092140/2, № 0000012110/2, від 25 серпня 2004 року № 0000092140/3, № 0000012110/3, якими суми визначених позивачу податкових зобов’язань залишено без змін.

На обґрунтування своїх рішень суди послалися на те, що до позивача безпідставно застосовано штрафні санкції в розмірі 296 грн 34 коп., оскільки відповідач не довів порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання. Суди також визнали правомірною сплату позивачем податку з власників транспортних засобів за товарною позицією 87 05, тому що перелічені вище автомобілі експлуатувалися саме як автомобілі спеціального призначення і не використовувалися для перевезення людей або вантажів.

Із висновком судів, що зазначені автотранспортні засоби належать до автомобілів спеціального призначення погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону № 1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування, зокрема, є: автомобілі вантажні – код 87 04; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, – код 87 05 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

Статтею 3 Закону № 1963-XII в тій же редакції встановлено розміри, в яких мав сплачуватися податок з власників транспортних засобів. Так, для вантажних автомобілів (87 04) з об'ємом циліндрів двигуна до 8200 см-3 – 10 грн зі 100 см-3, від 8201 см-3 до 15000 см-3 – 15 грн зі 100 см-3, від 15001 см-3 – 20 грн зі 100 см-3; для автомобілів спеціального призначення (87 05) – 3,6 грн зі 100 см-3.

У пункті 1.6 статті 1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (z1074-03) , вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Для визначення об’єкта оподаткування податком з власників транспортних засобів згідно зі статтею 2 Закону № 1963-XII до внесення в неї змін Законом від 25 березня 2005 року № 2505-IV (2505-15) , який набрав чинності 31 березня 2005 року, використовувалася Гармонізована система опису та кодування товарів, а після цієї дати – Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1999 року № 41 (41-99-п) (втратила чинність з 1 січня 2004 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 (1863-2002-п) ) було затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, який передбачав розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування останньої.

Статтею 312 Митного кодексу України (92-15) також передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи розробляє пояснення та рекомендації з тією самою метою.

Відповідно до листа Державної митної служби України від 11 квітня 2000 року № 11/3-3273 (v3273342-00) до товарної позиції 87 04 "Автомобілі вантажні" включаються, зокрема, автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні), а до позиції 87 05 "Автомобілі спеціального призначення, крім таких, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетономішалки, автомашини для прибирання доріг, автомобілі з розпилюючими пристроями, автомайстерні, автомобілі з рентгенівськими установками)" – ряд типів автомашин, що випускаються спеціально або пристосовані, обладнані різними пристосуваннями, що дають їм можливість виконувати певні нетранспортні функції, тобто основним призначенням яких не є перевезення людей або вантажів (автомобілі для аварійного ремонту, автомобілі-насоси, обладнані драбинами або піднімальними платформами вантажівки тощо).

Таким чином, СДПІ з урахуванням інформації, наведеної в листі Державної митної служби України, та технічних характеристик транспортних засобів, обґрунтовано дійшла висновку, що автомобілі "ГАЗ-5312" (згідно з копією свідоцтва про реєстрацію – вантажний); "ЗИЛ-431418" (згідно з копією свідоцтва про реєстрацію – спеціальний, АЦПТ-5, автоцистерна), "ЗИЛ-431412" (згідно з копією свідоцтва про реєстрацію – вантажний зі спецкузовом, АЦПТ-4,1, автоцистерна), "МАЗ-500" (згідно з копією свідоцтва про реєстрацію – вантажний зі спецкузовом, паливо-заправний), "МАЗ-5334" (згідно з копією свідоцтва про реєстрацію – автопаливозаправник) належать до товарної позиції 87 04 – "Автомобілі вантажні", оскільки є автомобілями -цистернами і призначені для перевезення вантажу – хімічних речовин, води, палива.

З урахуванням наведеного всі ухвалені у справі судові рішення в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу суми зобов’язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та нарахування штрафних санкцій за заниження його розміру підлягають скасуванню з ухвалення нового – про відмову в задоволенні позову, а в решті – залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2008 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2004 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення Відкритому акціонерному товариству "Криворізький центральний рудоремонтний завод" суми зобов’язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також нарахування штрафних санкцій у зв’язку із заниженням його розміру скасувати й ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову, у решті – залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.