620/2711/19 Про визнання незаконним та скасування наказу Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації про звільнення , поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 01.07.2020 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (прийняте у складі головуючого судді- Скалозуба Ю.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.)

I. Суть спору.

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач ) у якому просив;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 12.08.2019 року № 124-п про його звільнення з посади начальника відділу автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації та поновити Позивача на посаді;

- стягнути з Відповідача на його користь оплату за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 12.08.2019 року, з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1140,18 грн.;

- рішення в частині поновлення на посаді визначити до негайного виконання.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що його звільнення із займаної посади є незаконним, оскільки фактично жодних змін в організації виробництва і праці Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, які б супроводжувалися скороченням чисельності або штату працівників, не відбулося.

2.1. Крім того, позивач указував, що йому не були запропоновані всі вакантні посади, які існували на момент попередження Позивача про наступне вивільнення. На думку ОСОБА_1, його звільнення із займаної посади було проведено Відповідачем із порушенням вимог чинного трудового законодавства.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами була дотримана процедура вивільнення позивача передбачена трудовим законодавством.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.

5. У поданій касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не повно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи.

7. Указує, що його звільнено з посади начальника відділу автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації незаконно, оскільки йому не були запропоновані всі вакантні посади, які з`явилися в Управлінні капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації протягом періоду з дня попередження про наступне вивільнення і які існували на день звільнення.

7.1. Крім того, позивач зазначає, що він відмовився від запропонованої посади завідувача у новоствореному секторі розгляду звернень громадян ще 13.06.2019 при ознайомленні з листом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації від 13.06.2019, яким його попереджено про наступне вивільнення. Внаслідок відмови від підпису про ознайомлення з наказом від 13.06.2019, складено акт від 13.06.2019. У цей же день відмовився від запропонованої посади завідувача у новоствореному секторі розгляду звернень громадян, про що поставив до відома особисто керівництво Управління капітального будівництва. При цьому офіційно написати заяву про відмову від запропонованої посади мені ніхто не пропонував.

7.2. Також, позивач звертає увагу, що судом апеляційної інстанції прийнято нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, що в свою чергу є порушенням змагальності сторін.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, наказом Відповідача від 04.05.2018 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 15).

10. Згідно з наказом Відповідача від 24.05.2019 року № 145 "Про введення в дію структури та штатного розпису Управління" з 24.05.2019 року введено в дію структуру Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, затверджену розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 13.05.2019 року № 271 "Про структуру Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації" та введено в дію штатний розпис Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 16).

11. Відповідно до наказу Відповідача від 12.06.2019 року № 200 "Про введення в дію структури та штатного розпису Управління" визнано таким, що втратив чинність наказ Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації від 24.05.2019 року № 145 "Про введення в дію структури та штатного розпису Управління"; з 12.06.2019 року введено в дію структуру Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, затверджену розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 07.06.2019 року № 330 "Про структуру Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації" та введено в дію штатний розпис Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 18).

12. Згідно з наказом Відповідача від 12.06.2019 року № 201 "Про зміни в структурі та штатному розписі Управління" реорганізовано відділ автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації шляхом перетворення у сектор розгляду звернень громадян, з граничною чисельністю працівників цього сектору 3 штатні одиниці. Крім того, зокрема, виведено зі штатного розпису Управління посаду начальника відділу автомобільних доріг та введено до штатного розпису Управління посаду завідувача сектору розгляду звернень громадян (а.с. 23).

13. Листом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації від 13.06.2019 року № 03-50/1994 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення та запропоновано позивачу посаду завідувача сектору розгляду звернень громадян Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 24).

14. 12.08.2019 року від переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 101).

15. Наказом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації від 12.08.2019 року № 124-п позивача звільнено з посади начальника відділу автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням штату (а. с. 25).

16. Уважаючи наказ Відповідача від 12.08.2019 року № 124-п про звільнення з посади начальника відділу автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17 Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

20. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (322-08) від 10.12.1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП України (322-08) ).

21. У відповідності до статті 1 КЗпП України (тут і надалі - нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодекс законів про працю України (322-08) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

22. За приписами частини першої статті третьої КЗпП України (322-08) , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

23. Згідно статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (322-08) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

24. Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

25. Частиною 6 статті 43 КЗпП України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

26. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

27. Водночас, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України ).

28. Частиною 1 статті 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

29. Відповідно до частини 1-3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

30. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Оцінюючи матеріали справи та обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

32. Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

33. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що згідно з наказом Відповідача від 12.06.2019 року № 201 "Про зміни в структурі та штатному розписі Управління" відділ автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, посаду начальника якого обіймав ОСОБА_1, був реорганізований у сектор розгляду звернень громадян.

34. Позивача у справі, як і інших працівників відділу автомобільних доріг Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації було повідомлено про наступне вивільнення та запропоновано посади, зокрема повідомлено ОСОБА_1, та запропоновано посаду завідувача новоутвореного сектору розгляду звернень громадян.

35. Крім того, ОСОБА_1 лише через два місяці - 12.08.2019 (напередодні звільнення - 13.08.2019) підтвердив свою відмову від переведення на запропоновану посаду відповідною заявою, про що складено акт про відмову підпису наказів начальника Управління капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації від 12.06.2019 року № 200 "Про введення в дію структури та штатного розпису" та від 12.06.2019 року № 201 "Про зміни в структурі та штатному розписі Управління" від 13.06.2019 року.

36. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що посаду позивача було скорочено, а від іншої запропонованої посади позивач відмовився, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

37. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що позивачу запропоновано усі наявні вакантні посади при попередженні про наступне вивільнення, оскільки інших вакантних посад не було.

38. Ураховуючи встановлені судами обставини Верховний Суд констатує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів факт дотримання ним установленої законом процедури звільнення позивача, оскільки відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, запропонував позивачу іншу посаду.

39. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

40. Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

41. При цьому, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

42. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 31 07.2019 у справі №818/1431/16, 19.03.2020 у справі №804/1542/16.

43. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку що у справі наявні матеріали щодо виконання відповідачем обов`язку стосовно надання пропозицій позивачу про працевлаштування на наявних вакантних посадах, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

44. Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що на підтвердження наявності вакансії Відповідачем до пояснень додано копії табелів обліку робочого часу, з аналізу яких вбачається, що станом на момент повідомлення ОСОБА_1 про його вивільнення, в Управлінні враховуючи діючий штатний розпис були наявні наступні вакантні посади: 1 посада начальника відділу з питань управління персоналом та організаційної роботи (посада державної служби); 1 посада заступника начальника відділу технічного контролю автомобільних доріг (посада державної служби); 2 посади головних спеціалістів у відділі забезпечення будівництва технічною документацією (посада державної служби); 1 посада завідувача сектору розгляду звернень громадян; 4 посади провідних інженерів у різних відділах Управління; 2 посади провідних спеціалістів: 1 - у відділі економічного аналізу та договорів (посада державної служби); 1 - у відділі забезпечення будівництва технічною документацією (посада державної служби).

45. Приписами частини першої статті 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

46. На підтвердження факту належності вакантних посад до категорії державної служби Відповідачем надано посадові інструкції по посадах, які передбачені штатним розписом Управління.

47. Колегія суддів зазначає, що пропонувати Позивачу посади державної служби Відповідач не мав правових підстав, ураховуючи встановлену законом норму про конкурсний відбір на вказані посади.

48. Стосовно посад інженерів, які не є державною службою, та були наявні у відділі технічного нагляду, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції була надана з цього приводу оцінка, виходячи з того, що такі посади вимагають окрім вищої освіти відповідного напряму підготовки, ще й наявності відповідних сертифікатів (пункт 3 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903 (903-2007-п) ), тому також не могла бути запропонована Позивачу, оскільки вимагає спеціальної кваліфікації, якої у Позивача немає.

49. Такі висновки суди першої та апеляційної інстанції дійшли відповідно вимог процесуального кодексу, тому доводи позивача стосовно того, що у відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг з граничною чисельністю 7 одиниць, не було йому запропоновано вакантних посад, колегія суддів вважає необґрунтованими.

50. Наказом начальника Управління від 24.05.2019 року № 145 "Про введення в дію структури та штатного розпису Управління" на виконання розпорядження голови Чернігівської облдержадміністрації від 13.05.2019 року № 271 "Про структуру Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації" з 24 травня 2019 року було введено новий штатний розпис Управління, який передбачав введення нового відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг в кількості 5 штатних одиниць: 1 посада начальника відділу та 4 посади провідних інженерів (а.с. 16).

51. Наказом начальника Управління від 24.05.2019 року № 146 "Про зміни в структурі та штатному розписі Управління" створено відділ експлуатаційного утримання автомобільних доріг в кількості 5 штатних одиниць: 1 посада начальника відділу та 4 посади провідних інженерів (а.с. 17).

52. У відділі автомобільних доріг було скорочено 2 штатні одиниці: 1 посада провідного інспектора, яка була вакантною; 1 посада провідного інспектора, яку обіймав ОСОБА_13

53. Так, Відповідач на виконання вимог діючого законодавства ОСОБА_3 27.05.2019 року був попереджений про наступне вивільнення та одночасно йому було запропоновано посаду провідного інженера відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг. 28.05.2019 року ОСОБА_3 написав заяву на переведення його на посаду провідного інженера відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Наказом начальника Управління від 28.05.2019 року № 70-к ОСОБА_3 був призначений на дану посаду.

54. 03.06.2019 року на посаду начальника відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг був призначений ОСОБА_4 (наказ від 03.06.2019 року № 75-к).

55. Отже, станом на 03.06.2019 року у відділі експлуатаційного утримання автомобільних доріг залишилося 3 вакансії провідного інженера відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

56. Проте, наказом начальника Управління від 12.06.2019 року № 201 відділ автомобільних доріг був реорганізований шляхом перетворення у сектор розгляду звернень громадян з граничною чисельністю 3 штатні одиниці, а до відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг додано 2 штатні одиниці, тобто з 12.06.2019 року у вказаному відділі було 5 вакансій.

56. На виконання частини третьої статті 49-2 КЗпП України усі працівники відділу автомобільних доріг, який було реорганізовано, 13.06.2019 року були попереджені про вивільнення з одночасним пропонуванням їм рівнозначних посад: начальнику відділу автомобільних доріг ОСОБА_1 була запропонована новоутворена рівнозначна керівна посада завідувача сектору розгляду звернень громадян.

57. Така пропозиція була надана Позивачу ураховуючи, що в нього згідно з дипломом № МВ № 10043081 повна вища освіта за спеціальністю "Правознавство" та кваліфікація юриста, також він на час попередження обіймав саме керівну посаду начальника відділу.

58. Заступнику начальника відділу автомобільних доріг ОСОБА_5 та провідному інженеру відділу автомобільних доріг ОСОБА_6 запропоновано рівнозначні посади провідного інженера відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

59. При цьому, Відповідачем було проаналізовано наступні дані: у ОСОБА_6 ступінь вищої освіти магістр за спеціальністю будівництво та цивільна інженерія та професійна кваліфікація інженера-будівельника, однак відсутній досвід роботи на керівних посадах, зважаючи на що керівні посади їй не пропонувалися; ОСОБА_5 належить до категорії осіб, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, відповідно до п.10 ч. 2 ст. 42 КЗпП України (працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат).

60. Крім того, заступник начальника відділу автомобільних доріг ОСОБА_14 та провідний інженер відділу автомобільних доріг ОСОБА_15 погодилися на переведення їх на посади провідного інженера відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг та написали заяви. Наказом начальника Управління від 13.06.2019 року № 86-к вони були призначені на відповідні посади.

61. Тобто, станом на 13.06.2019 року у відділі експлуатаційного утримання автомобільних доріг залишалося 3 вакансії провідного інженера відділу.

62. Колегія суддів зазначає, що позивачем не було висловлено свою позицію щодо згоди на переведення, що зафіксовано доданими до матеріалів справи актами.

63. 14.06.2019 року провідний інспектор відділу автомобільних доріг ОСОБА_10 (який є інвалідом третьої групи) написав заяву на переведення його на посаду провідного інженера відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Наказом начальника Управління від 14.06.2019 року № 90-к він був призначений на відповідну посаду.

64. Необхідно зазначити, що при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників. що підлягають скороченню. 1 лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

65. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17.

66. Зважаючи на це вказаних працівників, які теж отримали повідомлення про скорочення і яким було запропоновано рівнозначні посади, було переведено на посади провідних інженерів у відділі експлуатаційного утримання автомобільних доріг на підставі їх письмових заяв та висловленої згоди на переведення.

67. Відповідач керувався при прийнятті рішення оцінкою кваліфікації та продуктивності праці працівників, що підлягали скороченню та переважним правом на залишення на роботі працівників, перелічених у частині 2 статті 42 КЗпП України.

68. Отже, Позивачу з урахуванням його освіти та досвіду роботи на керівній посаді було запропоновано посаду завідувача сектору, кваліфікаційні вимоги до якої вимагають наявності вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або бакалавра, що цілком відповідає його рівню кваліфікації та освіті.

69. Окрім того, з 13.06.2019 року до 12.08.2019 року про свою відмову від переведення на запропоновану керівну посаду, яка була рівнозначною тій, яку Позивач обіймав, і відповідала рівню його кваліфікації ОСОБА_1 не заявляв.

70. 04.07.2019 року Відповідачем були призначені на 2 останні посади у відділі експлуатаційного утримання автомобільних доріг (посади провідного інженера відповідного відділу) ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які мають спеціалізовану вищу освіту, спеціальність "Автомобільні дороги" (накази начальника Управління від 27.06.2019 року № 97-к та від 27.06.2019 року № 98-к).

71. Про свою відмову від запропонованої посади Позивач висловився лише 12.08.2019 року.

72. Таким чином, у зв`язку з відсутністю та час звільнення Позивача вакансій, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем, наказом начальника Управління від 12.08.2019 року № 124-к "Про звільнення ОСОБА_1 " його було звільнено 13.08.2019 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

73. До таких висновків суди першої та апеляційної інстанції дійшли на підставі доказів які були оцінені відповідно до вимог процесуального кодексу, тому ураховуючи викладене, доводи Позивача, що йому не були запропоновані усі вакантні посади, які були наявні в Управлінні капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації за період з дати його повідомлення про вивільнення до дати фактичного звільнення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував наявність в Управлінні капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації іншої вакантної посади, яка б могла бути запропонована ОСОБА_1 перед звільненням.

74. Надані Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації докази підтверджують, що вакантні посади в Управлінні хоча і були, однак об`єктивно не могли бути запропоновані Позивачеві як підходящі, тобто такі, які він міг виконувати за своїм кваліфікаційним рівнем.

75. Викладені обставини та додані докази свідчать про об`єктивну неможливість Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації запропонувати ОСОБА_1 наявні вакансії на час його звільнення, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем, відтак колегія суддів вважає, що звільнення Позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

76. Також, є безпідставними посилання позивача щодо не проведення перевірки законності та обсягу повноважень адвоката та відсутності правових підстав для представництва Управління адвокатом Даневич Анною Олександрівною виходячи з наступного.

77. Так, стаття 59 КАС України не передбачає обов`язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника. Позицію, що ордер, який видано відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, підтвердила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року по справі № П/9901 /736/18 та вказала наступне.

78. Згідно статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених вказаним законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

79. Отже, ордер, який видано відповідно до положень згаданого Закону, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України (2747-15) не вимагає.

80. Натомість ордер серії ЧН №073570 від 27.12.2019 оформлено у відповідності до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) та Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України N 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями. При чому типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до вказаного положення, дозволено використовувати адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року (рішення Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року N 41). Зазначимо також, що серед обов`язкових реквізитів ордеру, зокрема встановлено: обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги. Така вимога встановлена і частиною 2 статті 60 КАС України (обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері). У матеріалах справи міститься оригінал ордера з відповідною відміткою про наявність встановлених клієнтом обмежень повноважень представника (зокрема адвокату договором встановлено обмеження на укладання мирової угоди). Копія ордеру та його зворотної сторони надавалася і Позивачу, тому він мав можливість бути усвідомленим щодо обсягу прав представника Управління. Таким чином, повноваження представника підтверджені належним чином відповідно до діючого законодавства.

81. Відповідно до частини першої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Зважаючи на встановлення лише обмеження представника укладати мирову угоду обсяг повноважень представника - адвоката Даневич Анни Олександрівни, включають і право на підписання документів в апеляційному та касаційному провадженні та участь у засіданнях.

82. У той же час взагалі не зрозумілим та необґрунтованим є аргумент позивача, що договір про надання правової допомоги від 04 вересня 2019 року укладений колишнім керівником Управління, адже:

1) зміна керівника юридичної особи не є підставо для припинення договірних відносин між суб`єктами господарювання;

2) Скаржником не надано жодного підтверджуючого доказу, що договір було розірвано або визнано нікчемним (недійсним).

83. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що заперечення Відповідача та його докази приймалися в односторонньому порядку, адже в матеріалах справи наявні докази направлення Позивачу усіх копії документів, які містяться в матеріалах справи. Натомість жодних доказів, що якийсь із документів та/або доказів, які подавалися позивачем, не було прийнято судом матеріали справи не містять

84. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

85. Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

86. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

87. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

88. Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

89. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

90. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).