461/3761/19 Про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - 30.06.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа №461/3761/19

адміністративне провадження №К/9901/9033/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 461/3761/19

за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лорелея" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа - Львівська міська рада про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

за касаційною скаргою Приватного підприємства "Лорелея" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гінда О. М., Заверуха О. Б., Ніколін В. В.) від 03 березня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року ПП "Лорелея" звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н. О. та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 лютого 2019 року (виконавче провадження № 57942722) з виконання виконавчого листа № 461/4381/13-а від 05 липня 2017 року виданого Галицьким районним судом м. Львова.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки не було отримано від боржника документа, який дає право або на підставі якого у державного виконавця з`являється право на винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним, фактичним виконанням рішення суду, що порушує права стягувача у виконавчому провадженні. Також, вказує на безпідставне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 лютого 2019 року, у зв`язку з направленим інформаційного листа Департаменту містобудування (управління земельних ресурсів). Крім цього, державним виконавцем не було отримано пояснення від боржника-юридичної особи щодо невиконання рішення суду відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 грудня 2018 року.

3. 14 листопада 2019 року Галицьким районним судом м. Львова у судовому засіданні замінено неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на належного - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

4. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року поновлено Приватному підприємству "Лорелея" строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Частково задоволено Приватного підприємства "Лорелея" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи Львівської міської ради про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н.О. про закінчення виконавчого провадження від 13 лютого 2019 року (виконавче провадження № 57942722) з виконання виконавчого листа № 461/4381/13-а від 05 липня 2017 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова.

Стягнуто з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь Приватного підприємства "Лорелея" 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

5. 03 березня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у судовому засіданні замінено відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області його правонаступником Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року задоволено апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року у справі № 461/3761/19 та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, у березні 2020 року ПП "Лорелея" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року залишити в силі.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Лорелея" та установлено строк для подання відзиву. Підставою для відкриття касаційного провадження стало оскарження судових рішень перелік яких визначений у ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 30 червня 2020 року відзив на касаційну скаргу ПП "Лорелея" до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у справі № 461/4381/13-а, позов ПП "Лорелея" до Львівської міської ради задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради в частині не вчинення дій, спрямованих на продовження: договору оренди (нова редакція) земельної ділянки площею 92,0 кв. м за адресою: м. Львів, пл. Підкови, 3, укладеного 24 травня 2002 року між Приватним підприємством "Лорелея" та Львівською міською радою; договору оренди (нова редакція) земельної ділянки площею 99, кв. м за адресою м. Львів, пр-т Шевченка, 7-9, вчиненого 24 травня 2002 року між Приватним підприємством "Лорелея" та Львівською міською радою.

Зобов`язано Львівську міську раду підготувати проект рішення щодо продовження: договору оренди (нова редакція) земельної ділянки площею 92,0 кв. м за адресою: м. Львів, пл. Підкови, 3, укладеного 24 травня 2002 року між Приватним підприємством "Лорелея" та Львівською міською радою; договору оренди (нова редакція) земельної ділянки площею 99, кв. м за адресою м. Львів, пр-т Шевченка, 7-9, вчиненого 24 травня 2002 року між Приватним підприємством "Лорелея" та Львівською міською радою.

Постанова Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у справі № 461/4381/13-а набрала законної сили.

12. Старшим державним виконавцем Романом Н. О., розглянувши заяву директора ПП "Лорелея" про виконання виконавчого листа № 461/4381/13-а, виданого 05 липня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова, 20 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження.

13. Львівською міською радою на виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у справі № 461/4381/13а підготовлено проекти ухвали, зокрема:

- "Про продовження ПП "Лорелея" терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9";

- "Про відмову ПП "Лорелея" у продовженні терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9".

14. Зазначені проекти ухвал, розглядалися Львівською міською радою на пленарному засіданні 24 січня 2019 року та за результатами голосування, більшістю голосів, Львівська міська рада прийняла ухвалу "Про відмову ПП "Лорелея" у продовженні терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9", за результатами поіменного голосування, усього проголосували 54 депутати, з них: "за" - 40, "проти" - 0, "утрималось" - 1, "не голосувало" - 13. Щодо проекту ухвали "Про продовження ПП "Лорелея" терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9", усього проголосували 54 депутати, з них: "за" - 1, "проти" - 12, "утрималось" - 11, "не голосувало" - 30.

15. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н. О. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 461/4381/13-а, виданого 05 липня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

16. Вважаючи спірну постанову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що прийняття Львівською міською радою ухвали № 4623 від 24 січня 2019 року "Про відмову ПП "Лорелея" у продовженні терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9" не є виконанням судового рішення, а зазначення в оскаржуваній постанові про те, що підставою закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, згідно з виконавчим документом з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", є безпідставним.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірна постанова державного виконавця прийнята з дотримання Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , оскільки постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у справі № 461/4381/13а лише зобов`язано Львівську міську раду підготувати проект рішення щодо продовження договору оренди земельних ділянок за адресою м. Львів, пл. Підкови, 3 та м. Львів, пр-т Шевченка, 7-9. Такий проект був підготовлений та винесений на голосування на пленарному засіданні Львівської міської ради 24 січня 2019 року.

19. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що дії щодо підготовки проекту ухвали та винесення такої на голосування на пленарному засіданні Львівської міської радої, є належними діями по виконанню судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

21. Зокрема скаржник зазначив, що апеляційним судом здійснено формальний підхід під час вирішення цієї справи, оскільки обставини справи встановлені у справі № 461/4381/13а свідчать про відсутність підстав для відмови у продовженні договору оренди земельних ділянок, про що свідчить ухвалене рішення у зазначеній справі.

22. Також скаржник зазначив, що рішенням господарського суду Львівської області від 05 листопада 2019 року у справі № 914/1429/19 визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 4623 від 24 січня 2019 року "Про відмову ПП "Лорелея" у продовженні терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Шевченка, 7-9". Оскільки зазначена ухвала Львівської міської ради була підставою для винесення спірної постанови відповідача та яка скасована у судовому порядку, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

23. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

25. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Положеннями ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

28. Відповідно до ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

29. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

30. За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішенням, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

32. Предметом спору у цій справі законність постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням боржником - Львівською міською радою, рішення у справі № 461/4381/13-а.

33. Приймаючи спірну постанову, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду виконано у повному обсязі, оскільки боржником здійснено підготовку проекту рішення, як визначено у виконавчому документі.

34. При цьому, колегія суддів зазначає, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у справі № 461/4381/13а зобов`язано Львівську міську раду лише підготувати проект рішення щодо продовження договору оренди земельних ділянок. Зазначений проект був підготовлений та винесений на голосування на пленарному засіданні Львівської міської ради 24 січня 2019 року.

35. Щодо негативного голосування депутатським корпусом Львівської міської ради за проект ухвали "Про продовження ПП "Лорелея" терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9", колегія суддів звертає увагу, що судовим рішенням зобов`язано лише підготувати проект рішення щодо продовження договору оренди земельних ділянок за адресою м. Львів, пл. Підкови, 3 та м. Львів, пр-т Шевченка, 7-9, інших дій зобов`язального характеру на Львівську міську раду, постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у справі № 461/4381/13-а, покладено не було.

36. Відтак, негативне голосування Львівської міської ради за проект ухвали "Про продовження ПП "Лорелея" терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Т. Шевченка, 7-9" не може свідчити про не виконання рішення суду у справі № 461/4381/13-а, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

37. Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що дії з підготовки проекту ухвали та винесення такої ухвали на голосування на пленарному засіданні Львівської міської радої, є належними діями по виконанню судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року, та, як наслідок, наявність у відповідача підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 57942722 від 13 лютого 2019 року, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

38. Доводи скаржника, викладені у п. 22 цієї постанови не впливають на правильність ухваленого рішення суду апеляційної інстанції, оскільки скасування ухвали Львівської міської ради № 4623 від 24 січня 2019 року "Про відмову ПП "Лорелея" у продовженні терміну оренди земельних ділянок на пл. І. Підкови, 3 та просп. Шевченка, 7-9" не свідчить, що у межах виконавчого провадження № 57942722 боржником не вчинено дій направлених на виконання рішення суду у справі № 461/4381/13-а.

39. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволення адміністративного позову, саме з підстав, зазначених вище.

40. Отже, оскаржуване рішення апеляційного суду ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

41. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

42. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

43. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

44. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

46. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

48. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Лорелея" залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі № 461/3761/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов